48. Порядок звiльnеnnя з роботи.

Для звiльнення працiвника з роботи законодавство про працю встановлюе певний порядок, як ий залежить вiд пiдстав припинення трудового договору.Розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу зазвичай потребуе попередньої згоди профспiлкового органу первинної профспiокової ор­ганiзацiї, членом якої є працiвник. Порядок надання такої згоди профспiлковим органом визначений Законом України «Про професiйнi спiлки, їх права та гарантії дiяльностi» i ст. 43 КЗпП. Вiдповiдно до сто 39 Закону України «Про про­фесiйнi спiлки, їх права та гарантії дiяльностi», вiд 13 грудня 2001 р. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первиної профспiлкової органiзацiї, членом якої є працiвник, розгля­дае у п'ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове по­дания роботодавця про розiрвання трудового договору зпрацiвником.

Подания роботодавця мае розглядатися у присутностi працiвника, на якого воно подано. Розгляд подания за вiдсутності працiвника допускається лише за його письмовою за­явою. За бажанням працiвника вiд його iменi може виступати iнша особа, у тому числi адвокат. У разi нез'явлення працiвни­ка або його представника на засiдання, розгляд подания вiдкладається до наступного засiдання у межах п'ятнадцяти­денного строку, визначеного для розгляду падания. У разi повторної неявки працiвника без поважних причин подания мо­же розглядатися за його вiдсутностi.

Орган первинної профспiлкової органiзацiї повiдомляє ро­ботодавця про прийняте рiшення у письмовiй формi в триден­ний строк пiсля його прийняття. У разi пропуску цього тepміну вважається, що профспiлковий орган дав згоду нарозiрвання трудового договору.

Рiшення профспiлкового органу про ненадання згоди на розiрвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разi, якщо в рiшеннi немає обгрунтування вiдмови у згодi на звiльнення, роботодавець має право звiльнити працiвника без згоди виборного органу профспiлки.

Власник або уповноважений ним орган мае право розiрва­ти трудовий договiр не пiзнiше як через мiсяць вiд дня одер­жання згоди профспiлкового органу.

Статтею 43 К3пП передбаченi випадки, коли розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу допускаеться без згоди профспiлкового органу. Це в разi:

лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї;

незадовiльного результату випробування, обумовленого при прийняттi на роботу;

звiльнення з сумiщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу iншого працiвника;

поновлення на роботi працiвника, який ранiше викону­вав цю роботу;

звiльнення працiвника, який не є членом професiйної спiлки, що дiє на пiдприємствi, в ycтановi, органiзацiї;

звiльнення працiвника, який вчинив за мiсцем роботи розкрадання.

Не допускаеться звiльнення працiвника з iнiцiативи влас­ника або уповноваженого ним органу в перiод його тимчасової непрацездатностi. 3вiльнення буде незаконним i тодi, коли листок про тимчасову непрацездатнiсть буде виданий працiвниковi в день звiльнення. 3гiдно ст. 44 К3пП вихiдна допомога виплачуетьс,я в разi припиненн,я трудового договору за таких пiдстав:

- вiдмова працiвника вiд переведення на роботу в iншу мiсцевiсть разом з пiдприємством.

- у разi призову або вступу на вiйськову службу.

- внаслiдок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 i 39 К3пП) - у розмірi, передбаченому колективним догово­ром, але не менше тримiсячного середнього заробiтку.

При звiльненнi працiвника з роботи власником або уповно­важеним ним органом видаеться про це наказ, в ,якому зазна­чаеться пiдстава розiрвання трудового договору з посиланням на вiдповiдний пункт i статтю закону. На пiдставi цього на­казу до трудової книжки робиться запис про причини звiльнення.

Трудова книжка є основним документом про трудову дiяльнiсть працiвника. На працiвникiв, прийнятих на роботу вперше, трудова книжка оформлюється не пiзнiше п'яти днiв пiсля прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться лише вiдомостi про роботу, заохочення i винагороди. 49.Поняття робочого часу і значення його правового регулювання.

Робочий час – встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Част первая ст 50 устанавл максим продолж раб времени - 40 часов в наделю. Эта норма не может устаннавл большей продолж на закон ни подзак актами ни коллект ни тр договорами и контрактами. Если работник вступит в тр отношен с несколькими собственниками, то продолжительность его рабочего времени суммарно может привысить 40 часов, ни превышая этой нормы ни в одном из правоотношений, в которые вступил работник. Допускается договорное установление меньшей продолжительности рабочего времени.

Рабочее время как институт тр права представляет собой совокупность правовых норм, определяющих продолжительность, состав, режим и порядок учета рабочего времени. Институт рабочего времени вкл в себя нормы Констит Украины котор ст 45 предусматр установление сокращ рабочего дня работников отдельн видов производств, сокращение продолж работы в ночное время. Значительный массив правовых норм, регулирующих раб время содерж в КЗпП и др законах украины. Отношения связ с рабочим временем регул также большим колличеством подзаконных актов.

Відповідно до ст. 51 КЗпП скорочена: 1)для працівників від 16-18р – 38годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років - 24 години на тиждень; 2)для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, не більше 36 годин на тиждень.

50. Види робочого часу.

1. Нормальным рабочим временем является 40-часовая рабочая неделя как при пяти-, так и при шестидневной рабочей неделе. Абсолютное большинство работников имеют у нас по Кодексу нормальное рабочее время. 2. Сокращенным рабочим временем называется установленная законом продолжительность рабочего времени менее нормаль­ной, но с полной оплатой. Сокращенным рабочим временем является 36- или 24-часовая рабочая неделя. Оно оплачивается как полное нормальное рабо­чее время. Сокращенное рабочее время установлено для следую­щих категорий работников (ст. 51 КЗпП), сокращая нормаль­ную 40-часовую неделю для них на: 24 часов в неделю — для работников до шестнадцати лет; 36 часа в неделю —для работников от 16 до 18 лет; 25 часов в неделю — для работников — инвалидов I и II груп­пы; продолжительность работы в ночное время сокращается на один час (при трех—четырехсменной работе); не больше 36 часа в неделю — для работников с вредными, тяжелыми и опасными условиями труда по степени их вредности.

Для учителей, научно-педагогических работников, врачей, женщин, работающих в сельской местности: для врачей, меди­цинских сестер ряда лечебных учреждений рабочее время — 6,5 и 5,5 часов в день, учителей, научных педагогических работни­ков, женщин, работающих в сельской местности,— не более 36 часов в неделю, для инвалидов I и II групп — не более 35 часов в неделю.

3. Неполное рабочее время (ст. 56 КЗпП) устанавливается по соглаше­нию работника с работодателем в виде неполного рабочего дня или неполной рабочей недели, или сочетания того и другого с оп­латой пропорционально отработанному времени или в зависимо­сти от выработки без гарантии минимальной оплаты. Но работодатель обязан уста­новить неполное рабочее время по просьбе следующих работни­ков: беременной женщины, женщины с ребенком до 14 лет (ре­бенка-инвалида до 16 лет), лица, осуществляющего уход за боль­ным членом семьи в соответствии с медицинским заключением, а также инвалида I и II группы. 4. «Ненормированный ра­бочий день — особый режим работы, в соответствии с которым отдельные работники могут по распоряжению работодателя при необходимости эпизодически привлекаться к выполнению своих трудовых функций за пределами нормальной продолжительно­сти рабочего времени». Перечень таких работников устанавлива­ется коллективным договором, соглашением или правилами внутреннего трудового распорядка. Накануне выходных дней продолжительность работы при шестидневной рабочей неделе не может превышать пяти часов. 5. Чергування – це перебування працівника на підприємстві чи в установі за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові неробочі дні для вирішення невідкладних організаційних питань, що не входять до кола його посадових обов’язків за трудовим договором. При вахтовом методе работы смена может длиться до 12 ча­сов. (ВЦРПС выд 2 квытня 1954)