На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Господарське право (Шпори)

Реферати > Правознавство > Господарське право (Шпори)

За порушення трудової дисциплiни, згiдно ст. 147 КЗпП, до працiвника може бути застосовано тiльки видiв стягнень: 1) догана; 2) звiльнення. Догана є дисциплiнарним заходом особистого немайнового характеру. Це стягнення полягає у негативнiй оцiнцi i засудженнi поведiнки працiвника в трудовому колективi. Дисциплiнарне звiльнення допускається у визначених за­коном випадках: за систематичне порушення трудової дис­циплiни (п. 3 ст. 40), за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40), за появу на роботi в стані наркотичного, токсичного або алкогольного сп'янiння (п. 7 ст. 40), за розкрадання май­на власника (п. 8 ст. 40), за разове грубе порушення трудової дисциплiни керiвними та деякими iншими працiвниками (п. 1 ст. 41). Законом «Про держав ну службу» (ст. 14) встановлено, що до державних службовцiв можуть застосовуватись, крім дисциплiнарних стягнень, передбачених чинним законодавст­вом про працю, такі заходи дисциплiнарного впливу: поперед­ження про неповну посадову вiдповiднiсть; затримка до одно­го року у присвоєннi чергового рангу або у призначеннi на вищу посаду. Дисциплiнарнi стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження i призначення на посаду) даного працiвника. Дисциплiнарне стягнення застосовуеться безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного мiсяця з дня його виявлен­ня: не рахуючи часу звiльнення працiвника вiд роботи у зв'яз­ку з тимчасовою непрацездатнiстю або перебуванням його у вiдпустцi. Дисциплiнарне стягнення не може бути накладено пiзнiше шести мiсяцiв з дня вчинення проступку. До застосування дисциплiнарного стягнення вiд порушни­ка трудової дисциплiни вимагаеєься письмове пояснения. При визначеннi виду стягнення враховується ступiнь тяжкості вчиненого проступку i заподiяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, i попередня робота працiвника. 3аконодавство (ст. 150 К3пП) передбачає можливiсть ос­карження дисциплiнарного стягнення. Подати таку скаргу можна до комісії по трудових спорах або до районного (мiсько­го) суду. Iнiцiатором щодо дострокового зняття дисциплiнарного стягнення може бути керiвник пiдроздiлу, в якому працює особа, що має стягнення, бригада або iнший колектив. Про дострокове зняття стягнення з працiвника видається наказ (розпорядження) керiвника, який його наймав, де моти­вується прийняте рiшення. З наказом ознайомлюється заiнте­ресована особа. Бажано, щоб про це бун повiдомлений трудо­вий колектив, де ця особа працює.

79. Поняття матеріальної відповідальності сторін трудового договору за заподіяну шкоду.

Конституцiя України (ст. 66) до обов'язкiв кожного грома­дянина вiдносить вiдшкодування завданих збиткiв. У К3пП (ст. 130) зазначається, що працiвники несуть ма­терiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну ними пiдприємству, ycтанові, органiзацiї через порушення покладе­них на них трудових обов'язкiв. Тобто, законодавство покла­дає на працiвникiв обов'язок дбайливо ставитись до майна ро­ботодавця i вживати заходiв щодо запобiгання шкоди, а вiд ро­ботодавця вимагає створення працiвникам умов, необхiднихдля нормальної роботи i забезпечення повного збереження до­рученого їм майна. Матерiальна вiдповiдальнiсть працiвника - це вид вiдповi­дальностi, який полягає в обов'язку працiвника вiдшкодуватив установленому законом порядку i розмiрах шкоду, заподiяну пiдприємству, установі, органiзацiї де він працює, внаслiдок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин cвоїх трудових обов'язкiв. Матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена на будь-якого працiвника, який уклав трудовий договiр з пiдприємством, установою, органiзацiєю. 3аконодавство не виключає притягнення до матерiальної вiдповiдальностi неповнолiтнiх працiвникiв. 80. Загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників.

Пiдставою матерiальної вiдповiдальностi є матерiаль­не правопорушення, тобто порушення працiвником своїх тру­дових обов'язкiв, внаслiдок чого пiдприємству, органiзацiї, установі завдано матерiальної шкоди. Умовами матерiальної вiдповiдальностi є: 1) наявнiсть прямої дiйсної шкоди; 2) вина працiвника в заподiяннi шкоди (умисел або необережнiсть); 3) протиправнiсть дiянь працiвника (невиконання юридичних обов'язкiв чи зловживання правом); 4) наявнiсть причинного зв'язку мiж дiянням працiвника та заподiяною шкодою (тобто шкода настала внаслiдок саме цих винних протиправних дiй чи бездiяння працiвника). За наявностi зазначених пiдстав i умов матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена незалежно вiд притяг­нення працiвника до дисциплiнарної, адмiнiстративної чи кримiнальної вiдповiдальностi. Разом з тим, матерiальна вiдповiдальнiсть може поклада­тись не тiльки на безпосереднiх заподiювачiв шкоди, але i на осiб, дiя (бездiяльнiсть) яких були лише приводом (умовою) врозвитку причинно-слiдчого зв' язку, якi тiльки створили об­становку, в якiй подiяла причина.

81. Індивідуальна та колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Коллективная (бригадная) материальная ответственность

При совместном выполнении работниками отдельных видов работ, связанных с хранением, обработкой, продажей (отпуском), перевозкой или применением в процессе производства переданных им ценностей, когда невозможно размежевать материальную ответственность каждого работника и заключить с ним договор о полной материальной ответственности, может внедряться коллективная (бригадная) материальная ответственность. Коллективная (бригадная) материальная ответственность устанавливается владельцем или уполномоченным им органом по согласованию с профсоюзным комитетом предприятия, учреждения, организации. Письменный договор о коллективной (бригадной) материальной ответственности заключается между предприятием, учреждением, организацией и всеми членами коллектива (бригады). Перечень работ, при выполнении которых может внедряться коллективная (бригадная) материальная ответственность, условия ее применения, а также типовой договор о коллективной (бригадной) материальной ответственности разрабатываются при участии профсоюзных объединений Украины и утверждаются Министерством труда Украины.

Индивидуальная. Покрытие ущерба работниками в размере, который не превышает среднего месячного заработка, осуществляется по распоряжению владельца или уполномоченного им органа, руководителям предприятий, учреждений, организаций и их заместителями - по распоряжению вышестоящий в порядке подчиненности органа путем отчисления с заработной платы работника. Распоряжения владельца или уполномоченного им органа, или вышестоящего в порядке подчиненности органа должны быть сделаны не позже двух недель с дня выявления причиненного работником вреда и обращены к выполнению не ранее семи дней с дня сообщения об этом работнику. Если работник не согласен с отчислением или его размером, трудовой спор по его заявлению рассматривается в порядке, предусмотренном законодательством. В остальных случаях покрытие ущерба осуществляется путем предоставления владельцем или уполномоченным им органом иска в районный (городской) суд. Взыскание с руководителей предприятий, учреждений, организаций и их заместителей материального ущерба в судебном порядке осуществляется за иском вышестоящего в порядке подчиненности органа или по заявлению прокурора. 86. Поняття та види трудових спорів.

Трудовi спори - це неврегульованi шляхом безпосе­реднiх переговорiв розбiжностi мiж прaцiвником (колективом працiвникiв) i власником пiдприємства уповноваженим ним орга­ном) з приводу застосування норм трудового законодавства, а та­кож встановлення нових або змiни iснуючих умов прaцi. Трудовi спори за їx суб'єктами роздiляють на iндивiдуальнi та колективнi. Моментом виникнення iндивiдуального трудового спору є звернення iз заявою до вiдповiдного органу, що розглядає тру­довi спори. Колективний трудовий спiр (конфлiкт) виникає змоменту, коли уповноважений представницький орган найма­них працiвникiв або профспiлки одержав вiд власника або уповноваженого ним органу повiдомлення про повну або част­кову вiдмову в задоволеннi колективних вимог i прийняв рiшення про незгоду з рiшенням власника або уповноважено­го ним органу (представника), або коли строки розгляду ви­мог, передбачених Законом, закiнчилися, а вiдповiдi вiд влас­ника не надiйшло. Колективнi трудовi спори (конфлiкти) в залежностi вiд рiвня конфлiктуючих cтopiн, в свою чергу подiляються на такі, що можуть виникати на виробничому, галузевому, регiональному та нацiональному рiвнях. За порядком розгляду (пiдвiдомчiстю) трудові спори подiляються на такі, що розглядаються: 1) в загальному порядку; 2) в судовому порядку; 3) в особливому порядку. За характером та предметом спору можна видiлити: спори про застосування норм трудового законодавства, колективного i трудового договору; спори про встановлення нових умов працi, не урегульованих законодавством або iншими нормативними актами; спори, пов'язанi з вiдмовою у прийняттi на роботу. Iндивiдуальнi спори про застосування норм трудового зако­нодавства, колективних i трудових договорiв прийнято назива­ти позовними спорами. До спорiв непозовного характеру належать розбiжностi у зв'язку з встановленням умов працi. Вони можуть бути як iндивiдуальними, так i колективними.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат