На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Моральне виховання дітей

Реферати > Педагогіка > Моральне виховання дітей

Зміст

1. Фізична праця, як один із засобів морального виховання дітей. ( К.Д. Ушинський)

2. Професійна орієнтація молоді.

3. Підготовка учнівської молоді до захисту Відчини.

1.Основними методами і способами морального виховання дітей і молоді Ушинський вважав переконання, запобігання неправильній поведінці, педагогічний такт.. учителя та заохочення і покарання, але не тілесні, особистий приклад учителя, а також батьків "і старших, правильний режим, навчання тощо. Але, найкращим засобом морального виховання, на його думку, є фізична праця, за допомогою якої формуються кращі моральні якості дітей і молоді, але з умовою правильного поєднування її з працею розумовою.
У своїй статті «Праця в її психічному і виховному значенні» Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованні дітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі. «Виховання, якщо воно бажає щастя людині,— писав Ушинський,— повинно виховувати її не для щастя, а готувати до трудового життя». Виховне значення фізичної праці, в тому числі і для морального виховання дітей, він розумів конкретно, виходячи з практики завдань школи і сім'ї: самообслуговування дома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду і на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя і т. ін. Привчаючи дітей до праці, слід виховувати у них уміння долати труднощі, водночас стежити за тим, щоб діти не перевтомлювались, діставали насолоду від фізичної праці.
Праця людини, писав Ушинський, також необхідна для її душевного здоров'я, як чисте повітря для її фізичного здоров'я.
Без праці людина не може йти вперед, не може і залишатися на одному місці, вона буде йти назад: «Праця — не гра і не забава; вона завжди серйозна і важка».
У питаннях морального виховання людей, зокрема в процесі їх фізичної праці, Ушинський допускав і помилки, Особливо в перший період своєї педагогічної діяльності: деякі питання моралі й етики розглядав з точки зору релігійності та ідеалізації патріархальних відносин; вірив у можливість перевиховання і морального вдосконалення людей в процесі їх трудової діяльності, не змінюючи при цьому суспільного ладу.

2.Сучасній молодій людині досить складно здійснити вибір професії з урахуванням покликання, нахилів, здібностей через, те що варіантів вибору кар'єри у сучасному суспільстві досить багато, а молоді люди ще не достатньо орієнтуються в особливостях різних професій. Крім того останнім часом у школах послабилася робота з профорієнтації учнів, занепадають навчально-виробничі комплекси, втрачаються зв'язки з виробництвами, що негативно впливає на професійне спрямування та самоусвідомлення молоді. Профорієнтація стала проблемою тільки навчальних закладів, які хочуть заповнити абітурієнтами свої державні місця, а тим паче контрактні.

Проте не тільки у старшокласників виникають труднощі у визначенні своїх задатків та здібностей для реалізації професійної кар'єри, дорослі і практично вже сформовані спеціалісти досить часто не можуть адекватно підійти до цього питання. Тому виникла проблема створення ефективної методики професійної орієнтації незайнятого населення та перевірки кваліфікації працюючих. Отже постає питання ефективного, інтерактивного, кваліфікованого професійного консультування широкого кола населення.
З питанням профорієнтації та профконсультування пов'язана проблема нестачі кваліфікованих спеціалістів, справжніх майстрів своєї праці, бо молодь шукає легкі способи заробітку, почасти не враховуючи свого професійного самоусвідомлення, а робітники старшого покоління, як правило, недостатньо працездатні.
Наукові дослідження з педагогіки та психології, соціології та економіки, а також повсякденна практика переконують, що якщо людиною професія обрана за власним покликанням, особистісними нахилами та здібностями, то її праця стає джерелом натхнення, приносить задоволення і радість, а також найбільшу користь нашому суспільству, яке стоїть перед проблемою розбудови державності та економіки.
Вибір професії передбачає такі питання:

· ким бути;

· до якої соціальної групи належати;

· який стиль життя вибрати;

· які цілі визначити для себе в майбутньому.
Процес вибору професії характеризується багатомірністю. Для правильного, адекватного вибору випускнику школи слід провести велику внутрішню роботу:

· необхідно проаналізувати свої ресурси (інтереси, здібності, особливості особистості);

· довідатися і прийняти вимоги професії, що обирається;

· усвідомити потенційні невідповідності власних здібностей і особливостей професій і оцінити можливість чи неможливість корекції цих невідповідностей.
У світі існує величезна кількість професій, вони охоплюють різні сфери людської діяльності, постійно змінюються разом із розвитком суспільства, науки і техніки, але при цьому багато професій зберігають свої головні ознаки і супроводжують людство протягом сторіч. Тому так важливо правильно описати професію, виділити в ній найбільш істотні особливості, що можуть показати людині, яка вибирає рід діяльності, підходить вона для нього чи ні.
У науці і практиці професійної орієнтації було багато спроб опису і класифікації професій:

· за характером праці (фізична чи розумова);

· за предметом праці;

· за ознакою матеріального виробництва (професії виробничої сфери та професії невиробничої сфери);

· за професійними областями;

· за вимогами, що ставляться до працівника;

· за ступенем самостійності в праці;

· за напруженістю праці і т.п.
Чим більше ознак враховується при виборі професії, чим більше вони стосуються психологічних, внутрішніх якостей людини, тим більш успішним буде вибір.

3 .На сучасному етапі становлення правової демократичної держави та інтеграції України до загальноєвропейського співтовариства дедалі більшої гостроти набуває проблема відтворення в суспільстві духовної, високоморальної особистості - творця власного майбутнього, гуманіста, громадянина - патріота України. Адже зміцнити і розвинути демократичну правову державу, яка ввійшла б повноправним суб’єктом до європейської спільноти можуть громадяни, які люблять свій народ, свою Україну, готові самовіддано захищати й розбудовувати її , які мають людську гідність, національну самосвідомість, гуманістичну моральність, знають свої права і свободи та вміють цивілізовано відстояти їх, сприяючи громадянському миру і злагоді в суспільстві.

Сьогодні з певністю можна констатувати: масовий громадянський супротив молоді на майдані Незалежності в Києві в листопаді – грудні 2004 р. був не випадковим. Це значною мірою результат громадянського виховання, адже педагоги України останні 10 років не просто засівали зерна свободи в душі підростаючого покоління. Вони були переконані, що виховання компетентного громадянина – патріота з демократичною свідомістю, становлення його патріотизму, має стати центральним нервом всієї діяльності школи.

Як засвідчив досвід, ефективним засобом емоційного впливу на виховання підлітків та старшокласників патріотичних почуттів можуть стати уроки громадянськості. Називати їх можна по – різному: „ Я - громадянин європейської держави Україна”, „Україна- держава європейська”, „Наша мета - суверенна і незалежна, демократична, правова, соціальна Україна”, „ В європейській Україні – наша доля, життя і майбутнє”. Завдання таких уроків – розвивати почуття ідентифікації себе з українським народом, виховувати готовність жити в України, розвивати почуття любові до свого народу і держави, відповідальності перед ними і вміння служити Батьківщині на шляху демократичного становлення та інтеграції до європейського співтовариства ,формувати повагу до Конституції і виконувати норми Закону, акцентувати увагу на необхідності оволодіння вміннями цивілізовано відстоювати свої права, поглиблювати суспільно – політичні, моральні й правові знання школярів, які сприяють розвитку когнітивного компонента патріотизму і стимулювати розвиток гуманних якостей учнів; залучати юнаків і дівчат до етичної культури на основі національного підґрунтя, що спираються на порівняльний аналіз різноманітних етнокультурних модусів, які становлять базу національної самосвідомості особистості, її полікультурологічної рефлексії та культури міжетнічних відносин.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат