На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Виникнення держави

Реферати > Правознавство > Виникнення держави

Держава відіграє важливу роль у вдосконаленні суспільства як власника основних засобів і знарядь виробництва; визначає основні напрямки його розвитку в інтересах всіх і кожного;

Держава має спеціальний апарат управління, який забезпечує виконання державних функцій;

Держава має розгалужену систему юридичних органів, що дозволяє використовувати різні методи переконання і примусу;

Держава володіє єдністю законодавчих, управлінських і контрольних функцій, це єдина повновладна організація у масштабі всієї країни.

Держава відноситься до владно-політичних організацій і виступає як головна сила в руках політичних сил, які тримають владу в своїх руках, як головний виразник їх волі і інтересів.

У найбільш концентрованому вигляді ознаки державної влади виявляються через суверенність:

Верховенство – державна влада є вищою владою в суспільстві;

Повнота (неподільність) – державна влада належить до народу, який є її єдиним джерелом;

Самостійність – державна влада не залежить від волі будь-яких інших організацій, окремих осіб чи інших суспільств.

Ознаки, які відрізняють державну владу від первісного соціально однорідного суспільства:

у первісному суспільстві первісна влада виражає і захищає інтереси всіх членів суспільства; у соціально неоднорідному – інтереси насамперед керівного (панівного) класу, його частини або іншої соціальної групи;

у первісному суспільстві носії влади не відокремлюються за соціальним статусом, професійно від інших членів суспільства; у соціально неоднорідному (зокрема, класовому) суспільстві носії влади в організаційному відношенні відокремлені у певні структури, “загони”;

у первісному суспільстві населення не оподатковується; а у соціально неоднорідному (зокрема класовому) суспільстві для утримання державної влади встановлюються податки;

у первісному суспільстві органи влади не поділяються за окремими функціями на певні види, а у соціально неоднорідному суспільстві функції влади розподіляються між окремими органами, виникає специфічна структура влади;

у первісному суспільстві влада поширюється на всіх членів роду, племені, на якій території вони б не перебували; а в державі влада поширюється на всіх людей, що перебувають на певній, належній їй території;

у державі складається система особливих загальнообов’язкових правил поведінки – юридичних норм, яких не знало первісне суспільство. Поняття про такі норми стало позначатися з певних причин словом (терміном) “право”.

Але не зважаючи на те, що держава є формою організації інтересів усіх членів суспільства, вона не об’єднує їх абсолютно в усіх сферах, аспектах їхнього життя. Поряд із загальносуспільним інтересом існують інтереси особливі та індивідуальні, які відображаються, забезпечуються і охороняються відповідними соціальними об’єднаннями чи особисто індивідом. Держава не повинна сама втручатися у сферу цих інтересів, але обов’язком її є забезпечувати їх незалежність, гарантувати і охороняти від втручання з боку інших суб’єктів. Незалежність різних соціальних організацій та індивідів, наявність гарантованих державою сфер їх “самостійного” життя – важлива ознака цивілізованості держави і суспільства.

Отже, ми розглянули основні ознаки держави, що дає нам можливість більш глибоко зрозуміти суть самої держави та поняття держави у громадянському соціальному правовому суспільстві.

6. Вчення Арістотеля про поняття держави

В античні часи більшість відомих філософів і юристів розуміли державу як певну політичну організацію, що складалася з великої кількості громадян, як громадську общину, як певний поліс (місто-державу). На думку Платона, основу держави становлять люди. Найбільш повно поняття держави, її сутність, форми тощо розкрив Арістотель у своєму творі «Політика», в якому головним чином, викладено вчення про державу, про те, яким мав бути найкращий державний устрій стародавнього світу.

Використовуючи методи діалектики, аналізу і синтезу, емпіричного і теоретичного дослідження, а також виходячи із здорового глузду. Аристотель вважав, що найпершим елементом держави є громадянин і сім’я. На його думку, необхідність спонукає перш за все об’єднатися тих, хто може існувати один без одного – жінку і чоловіка – з метою продовження роду (потомства), що є природним прагненням, яке властиве всім живим істотам і рослинам – залишати після себе іншу, подібну до себе, істоту. Сім’я – перший вид спілкування, яка виникла природним шляхом для задоволення повсякденних проблем і з метою взаємного самозбереження. Другою складовою держави є селище. Селище – другий вид спілкування людей, декількох сімей з метою не тільки тимчасової потреби. Цілком природно, що селище можна розглядати як колонію сім’ї. Грецькі держави спочатку і управлялися царями (те саме було і в негрецьких племенах), оскільки їх утворили ті, хто визнавав над собою царську владу, в у будь-якій сім’ї старший наділений повноваженнями царя. І в колоніях сімей – селища підтримували на підмур’ї родинних відносин між їхніми членами той же порядок, що і в сім’ї. Суспільство, яке складається з декількох селищ, - цілком завершена держава, яка досягла самодостатнього стану і виникла з потреб життя, але існує заради досягнення найкращого життя. Звідси випливало, що будь-яка держава – це продукт природного розвитку, як і первинне спілкування (сім’я): воно є завершенням їх, і в завершенні виражається природа. В цілому, на думку Аристотеля, держава є природним явищем; людина ж – це істота політична, а той, хто через свою природу, а не внаслідок випадкових обставин, живе поза державою, або недорозвинута в моральному плані істота, або надлюдина. Людина – істота суспільна, причому набагато більше, ніж бджола і всілякі стадні тварини. Природа на думку Аристотеля, нічого не робить марно, просто так.

В античні часи були різні підходи до розуміння держави. Одні ототожнювали державу із державною владою (олігархії, тирани, тощо). Інші державу розуміли як відповідний поліс. Державний устрій є певною організацією жителів держави або полісу, писав Аристотель. Держава є певна сукупність, подібна до будь-якого цілого, яке складається з багатьох частин. Найменшою такою частиною є громадянин (політес). Громадянами Аристотель визнавав усіх людей, які брали учать у суді, в народних зборах, у здійснені влади за державного устрою. На практиці громадянином визнається той, у кого батьки (і батько, і мати) – громадяни, а не хто-небудь один із них, хто має громадянські права і виконує громадянські обов’язки. Державою можна назвати сукупність таких громадян, якої достатньо для самодостатнього існування. Водночас з-поміж елементів держави Аристотель вирізняв не тільки громадян, а й державну владу: правителя або уряд, судові органи, народні збори та інші державні посади – як окремі елементи держави. Крім того, він виділяє питання про територію держави і населення, зауважив, що слово «держава» вживається в різних значеннях.

Держава – це «державна община». Держава – це політичне спілкування громадян, а цим спілкуванням є державний устрій. У державі існує принцип влади і підкорення, і правитель, щоб навчитися управляти, сам повинен пройти школу підкорення, оскільки «не можна добре начальствувати, не навчившись коритись». Державний устрій – це розпорядок у сфері організації державних посад взагалі, і в першу чергу, верховної влади: верховна влада всюди пов’язана з порядком державного управління, а останній є державним устроєм, з огляду на те, що в демократичних державах верховна влада – в руках народу, а олігархія, навпаки, в руках не багатьох; тому і державний устрій у них інший. Лише ті державні устрої, які забезпечують загальну користь і відповідають вимогам суворої справедливості є правильними; а ті, які мають на увазі лише багато правителів, - всі є помилковими і являють собою відхилення від правильних, оскільки вони засновані на началах панування, а держава є спілкування вільних людей.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат