На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Управління асортиментом та номенклатурою

Реферати > Маркетинг > Управління асортиментом та номенклатурою

РОЗДІЛ 4

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

НА ВАТ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ КОЛІСНИЙ ЗАВОД»

4.1 Профілактика виробничого травматизму та профзахворювань

Задачею служби виробничої санітарії є виконання комплексу заходів, направлених на оздоровлення умов праці робітників та підвищення його продуктивності на всіх стадіях технологічного процесу, усунення несприятливої дії на здоров'я робочих шкідливих чинників та попередження професійних захворювань.

У процесі праці на людину короткочасно або тривалий час впливають різноманітні несприятливі чинники (газ, шум, пара), які можуть привести до захворювання та втрати працездатності.

На підприємстві розроблено та затверджено в 2001 році стандарт підприємства (СТП 9.1.17-2001 за системою ISO 9001) – Система управління охороною праці підприємства. Контроль виконання вимог безпеки праці по рівням проведення. Порядок проведення.

Цей стандарт встановлює порядок організації та проведення контролю виконання державних стандартів системи стандартів безпеки праці (ССБП), стандартів підприємства, норм, правил, інструкції по охороні праці на всіх рівнях виробничої діяльності по рівням управління. За цим стандартом контроль повноти виконання вимог безпеки праці е необхідною умовою забезпечення безпеки праці, охорони здоров’я та працездатності працюючих. Постійний контроль вимагає повсякчасного дотримання вимог безпеки праці виконавцями діючих технологічних процесів та операцій адміністрацією підприємства, службою охорони праці та комісіями охорони праці профкому.

Умови та чинники, які несприятливо впливають на організм людини, можна розділити на три основних вигляду: фізичні (температура, шум, вібрація); хімічні (пил, газ, пара); біологічні (інфекційні захворювання). Ці чинники називають професійною шкідливістю. Небезпечними називаються такі виробничі чинники, які можуть привести до нещасних випадків при впливі на робітниках в певних умовах. Шкідливими називаються такі виробничі чинники, які при певних умовах можуть привести до зниження працездатності або профзахворювань.

Виходячи з цього, служба охорони праці розробила комплекс заходів по досягненню встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобіганню випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій (додаток ).

Санітарними нормами проектування промислових підприємств передбачається допустима концентрація шкідливих речовин в повітрі промислової зони. Для цього на підприємстві (цех 3) впроваджується вентиляція на операції підрізки торців в лінії виготовлення ободу колеса 15L*38.

Спричиняти порушення процесів життєдіяльності та пригнічуючи впливати на організм людини можуть і шкідливі речовини - токсичні або отруйні. По наслідку впливу шкідливих речовин можуть виникнути гострі та хронічні отруєння. Гострі отруєння - це слідство короткочасного впливу отруйних речовин, які проникають до організму в значній кількості. Хронічні отруєння - розвиваються внаслідок поступового, тривалого впливу токсичних речовин, які попадають до організму незначними дозами, і відрізняються великою стійкістю симптомів отруєння. Слідством хронічних отруєнь є професійні захворювання.

Попередження професійних захворювань та отруєнь досягається виконанням комплексу технічних та організаційних заходів, направлених на оздоровлення повітряного середовища й виконання режиму виробничої гігієни та особистої безпеки робітників. Для попередження отруєнь вихлопними газами та покращення виробничого середовища впроваджується витяжна вентиляція для відведення вихлопних газів тепловозу в 30-метровому прольоті головного корпусу. Для покращення виробничого середовища в підрозділі ЦРіВ впроваджується передвижка витяжна (типу «Пурга») установка для підсосу пилу із зони різання на токарних верстатах по обробці чавуна.

Зростання можливостей сучасного обладнання, машин, побутової техніки, швидкий розвиток всіх видів транспорту привели до того, що людина на підприємстві та в побуті постійно перебуває під впливом шуму високої інтенсивності. Шум здійснює шкідливий вплив на весь організм та насамперед на центральну нервову й сердечно-судинну систему. Тривалий вплив інтенсивного шуму може привести до погіршення слуху, а в окремих випадках - до глухоти. Шум на виробництві несприятливо впливає на працюючого: ослабляє пильність, прискорює втому, сповільнює швидкість психічних реакцій, перешкоджає своєчасній реакції на небезпеку. Все це сприяє зниженню працездатності та може привести до травми. Через це питанням боротьби з шумом зараз приділяють велику увагу у всіх галузях промисловості.

При розробці технологічних процесів, проектування, виготовлення та експлуатації машин і обладнання, виробничих будівель та споруд, а також при організації робочого місця необхідно вжити заходів по зниженню шуму до показників, які не перевищують гранично допустимих рівнів (ПДУ). ПДУ на постійному робочому місці на території підприємства не повинен перевищувати 80ДБА. ПДУ на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від тяжкості та напруженості праці.

Шумом прийнято називати будь-який небажаний для людини звук, який заважає сприйняттю корисних сигналів. Шум уявляє з себе невпорядковане повідомлення звуків різної інтенсивності та частоти.

Шум буває:

-механічного походження, який виникає внаслідок вібрації поверхні машин і обладнання, а також одноразових або періодичних ударів в поєднанні конструкцій і механізмів (на підприємстві домінує в цехах виготовлення коліс);

-аеродинамічного походження (при виникненні джерела стислого газу або повітря, на підприємстві джерелом такого шуму є витяжні пристрої);

-гідромеханічного походження (при виникненні джерела рідини);

-повітряний, який розповсюджується в повітряному середовищі;

-електромагнітного походження, який виникає внаслідок коливання елементів електромеханічних пристроїв під впливом змінних магнітних сил.

Згідно комплексних заходів в цехах виготовлення коліс для зменшення шуму виконано гумове шумопоглинаючі покриття відсікачів і скатів в лініях виготовлення коліс №1 та №2, впроваджено транспортери 963-296 для зменшення шуму і полегшення праці штампувальника при між операційному переміщенню дисків у потоці.

Крім технологічного шуму на підприємстві джерелом шуму є витяжні пристрої циклонів по збору стружки та пилу. Самі установки циклонів знаходяться зовні виробничого приміщення. У приміщеннях цехів існує комбінація виробничого шуму, в ньому є як механічна складова так і аеродинамічна, тому рівень шуму як в самому приміщенні цеху, так і на виробничій прилеглій території - перевищує нормативи.

Для захисту слуху робітником цехів необхідно застосовувати індивідуальні захисні засоби - протишумні навушники. Крім індивідуальних захисних засобів необхідно на території підприємства провести допоміжні заходи щодо зниження шумності, насамперед необхідно виготувати та встановити шумопоглинаючі кабіни на вентиляційні приводи (електродвигун та «равлик» вентилятора) циклонів, це дозволить знизити механічну составляючу шуму, у другу чергу необхідно основу приводу встановити на вібропоглиначу амортизаційну платформу - це дозволить знизити як механічну так і вібраційний составляючу шуму. Крім цих заходів можна зробити обшивку витяжних воздуховодів, а також безпосередньо корпусів циклонів мінераловатним шумопоглинаючим матеріалом.

Для покращення мікроклімату в декількох цехах побудовані та задіяні тамбури та теплові завіси на в’їздних технологічних воротах цеху.

Виконання запропонованих удосконалень звичайно є заходом, що дорого коштує, однак це дозволить істотно знизити шумність виробництва та як наслідок знизить показник виробничого травматизму на підприємстві.

4.2 Організація навчання працівників з питань охорони праці

Загальне керівництво роботою з питань техніки безпеки, виробничого травматизму та охорони праці на підприємстві виконується директором (головою правління) та головним інженером, а також начальниками відповідних структурних підрозділів підприємства, які несуть персональну відповідальність за правильну організацію цієї роботи.

Згідно стандарту підприємства (СТП 18.1.1-2000 див. додаток ) розробленого на основі Положення про навчання з питань охорони праці, затвердженого наказом комітету по нагляду за охороною праці України від 17.02.1999 р. №27, встановлені вимоги по проведенню навчання працівників підприємства. За цим стандартом навчання з питань охорони праці спрямоване на реалізацію на підприємстві безперервного навчання з питань охорони праці, яке проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності. Стандартом встановлюється порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з питань охорони праці працівників.

Практичний контроль за роботою структурних підрозділів в царині техніки безпеки та охорони праці виконує керівник відділу техніки безпеки та охорони навколишнього середовища підприємства.

Одним із напрямків службової діяльності керівника відділу техніки безпеки підприємства є організація учбових кабінетів, вітрин, а також в закупівлі необхідних довідників та інших наочних посібників з питань техніки безпеки, виробничого травматизму та охорони праці. Він також разом з профсоюзними органами виконує контроль за виконанням розділу «Охорона праці» колективного договору на підприємстві. Крім цього він розробляє та впроваджує програми по підвищенню кваліфікації робітників та інженерно-технічного персоналу які включають питання вивчення вимог техніки безпеки і охорони праці та практичні заняття з показом правильних методів праці. У відповідності з вимогами правил техніки безпеки та охорони праці організуються спеціальні курси для робітників, що обслуговують агрегати та механізми підвищеної небезпеки, проводяться перевірка знань робітників, що закінчили ці курси та видаються відповідні посвідчення.

При прийомі працівника на роботу проводиться навчання та ввідний інструктаж з методів безпечної праці на робочому місті.

Навчання проводиться як традиційними методами, так і з використанням сучасних технічних засобів навчання: аудіовізуальних засобів, комп’ютерних навчально-контролюючих систем та тренажерів. Перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за нормативними актами про охорону праці, додержання яких входить до їх службових обов’язків.

Інструктаж з методів безпечної праці на робочому місті проводиться незалежно від проходження робітником курсового навчання з питань техніки безпеки та охорони праці. Робітнику що інструктується видається печатний екземпляр інструкції з техніки безпеки та охорони праці за його професією. Проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажу та видача інструкції документально оформлюється в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці (при цьому обов’язково підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував), тільки після цього працівник допускається до самостійної роботи. У разі виконання робіт, що потребують оформленні наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а журналі реєстрації інструктажів – не обов’язково.

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітників за професіями проводиться на підприємстві. При цьому дисципліна загального курсу «Охорона праці» вивчається в обсязі не менше ніж 20 годин. Заняття проводяться у формі лекції, семінарів та консультацій. До проведення навчання за окремими темами залучаються сторонні фахівці (в першу чергу це фахівці-медики, фахівці-технологи). Робочі навчальні плани і програми підготовки, підвищення кваліфікації робітників розробляються на основі навчальних планів і програм, затверджених Міністерством освіти і науки за погодженням з Держнаглядохоронпраці. Для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом голови правління ВАТ створюються постійно-діючі комісії. Головами комісій призначаються заступники голови правління або заступники головного інженера, в службові обов’язки яких входить організація роботи з охорони праці, а в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівники відповідних підрозділів чи їх заступники.

Окремі посадові особи та спеціалісти проходять навчання з питань охорони праці в галузевих (відомчих) навчальних закладах, а в разі відсутності необхідної спеціалізації – у навчальних закладах, які в установленому порядку отримали дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення відповідного навчання.

Персонал, що обслуговує машини та механізми, експлуатація яких пов’язана з підвищеною небезпекою проходить підготовку тільки в закладах освіти (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри підготовки та перепідготовки робітничих кадрів) які одержали необхідні ліцензії Міносвіти і науки та дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення відповідного навчання. При підготовці працівників для робіт з підвищеною небезпекою дисципліна загального курсу «Охорона праці» вивчається в обсязі не менше ніж 30 годин, а питання охорони праці, пов’язані з виконанням специфічних робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсах спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місті до початку самостійної роботи проходять стажування протягом 2-15 змін під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців або дублювання протягом не менше ніж шість змін. Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється безпосереднім керівником робіт (начальником виробництва, цеху тощо) в журналі реєстрації інструктажів. Після закінчення стажування (дублювання) наказом/розпорядженням керівника структурного підрозділу працівник допускається до самостійної роботи.

4.3 Організація пожежної безпеки на підприємстві

Пожежі заподіюють величезний збиток та навіть приводять до людських жертв.

Забезпечення пожежної безпеки являє собою систему державних та суспільних заходів, направлених на охорону від вогню життя і здоров'я людей, суспільної власності та особистого майна громадян. Задачі попередження пожеж і боротьби з ними тісно пов'язані з проблемами охорони праці.

Причинами пожежі на підприємстві можуть бути: порушення технологічного процесу, пошкодження енергоустаткування, погана підготовка обладнання до роботи, самозагорання промасленої матерії, знос та корозія обладнання, іскри при виконанні електро- та газозварювальних робіт.

Для оцінки пожежної безпеки того або іншого технологічного процесу потрібно знати, які вогненебезпечні речовини використовуються в ньому або виходять.

Горіння являє собою хімічну реакцію окислення речовини самоприскореним, що супроводиться виділенням тепла і світла.

Види горіння:

Спалах - миттєве згоряння горючої суміші без утворення стислих газів і без продовження горіння.

Зайняття - виникнення горіння під дією джерела загоряння.

Запалення - зайняття пар і газів з появою полум'я.

Самозагорання - виникнення горіння за рахунок тепла хімічної реакції окислення при відсутності джерела запалювання.

Самозаймання - самозагорання з появою полум'я.

Пожежонебезпечною зоною називається простір всередині і поза приміщеннями, в межах яких постійно або періодично утворяться горючі речовини та в яких вони можуть знаходитися при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.

Класифікація пожежонебезпечних зон приведена в Правилах устрою електроустаткування (ПУЕ).

Зони класу П-1 - зони, розташовані в приміщеннях, в яких застосовуються горючі рідини з температурою спалаху вище за 610 С.

Зони класу П-ІІ - зони, розташовані в приміщеннях, в яких виділяються горючі пил або волокна з нижньою концентраційною межею запалення більше за 65 г/м3 до об'єму повітря.

Зони класу П-ІІа - зони, розташовані в приміщеннях, в яких знаходяться тверді горючі речовини

Зони класу П-III - розташовані поза приміщенням зони, в яких знаходяться горючі рідини з температурою спалаху вище за 610 С або тверді горючі речовини.

Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки підприємства покладається на керівника підприємства. Під його безпосереднім керівництвом розробляються інструкції і пам'ятки про заходи пожежної безпеки з урахуванням географічних, демографічних і функціональних особливостей даного підприємства. Вони підлягають переробці у разі зміни виробничих або інших умов всього підприємства або окремих його підрозділів. Керівник затверджує плани евакуації людей, які знаходяться на підприємстві, і матеріальних цінностей у разі пожежі.

Інструкції, пам'ятки, плани евакуації доводяться до ведена всього персоналу підприємства, оскільки від їх дотримання у разі пожежі залежать життя і здоров'я людей, розмір матеріального збитку заподіяного вогнем. Не рідше ніж один раз в рік на підприємстві проводиться практичне тренування з всім персоналом, в процесі якої відпрацьовуються дії у разі пожежі - виклик пожежної охорони, сповіщення людей про пожежу, використання первинних засобів пожежегасіння для боротьби з вогнем, евакуація потерпілих, готовність до вживання заходів по порятунку матеріальних цінностей. Недоліки, виявлені в процесі таких практичних занять, аналізуються керівництвом та служать основою для розробки заходів, направлених на їх усунення й попередження.

До профілактичних відносяться такі заходи:

а) усунення можливих або безпосередніх причин пожеж (заборона користування відкритим вогнем та куріння в пожежонебезпечних місцях, організація правильного зберігання вогненебезпечних реактивів, матеріалів, балонів зі стислими та скрапленими газами);

б) створення безпечних умов для своєчасної евакуації людей з будівель на випадок можливої пожежі (протипожежної сигналізації і захисту, пристрій евакуаційних шляхів і виходів);

в) забезпечення можливості ефективного гасіння пожеж (обладнання під'їзних шляхів і проходів до будівель, наявність справно діючих пожежних водопроводів й гідрантів, придатність зовнішніх пожежних сходів).

Крім щорічного практичного тренування всі працівники проходять навчання по пожежно-технічному мінімуму. Програма пожежно-технічної підготовки передбачає вивчення особливостей пожежної безпеки даного підприємства, пожежних вимог до утримання територій та приміщень, розподіл обов'язків персоналу у разі пожежі, дії працівників підприємства при виявленні загоряння. У програму включається ознайомлення з призначенням, пристроєм, принципом дії і з правилами експлуатації засобів пожежегасіння. Для кожної категорії працівників розробляється своя програма, в якій враховані специфіка і конкретні умови їх трудової діяльності.

На підприємстві застосовуються наступні первинні засоби пожежегасіння: порошкові вогнегасники ОП-1В "Момент-2", ОП-2А, ОПС-10, хімічні вогнегасники ОХП-10, вуглекислотні вогнегасники ОУ-2, ОУ-5 (розташовані по декілька штук в кожному цеху, дільниці, лабораторії), кошма, пожежний гідрант, пеногідрант, пісок, лопати, відра. пожежі є порошкові вогнегасники, вони розташовані по декілька штук в кожному цеху, дільниці, лабораторії. Порошкові вогнегасники застосовують для гасіння невеликих за площею пожеж горючих рідин, газів, електроустановок під напругою.

Для розміщення первинних засобів пожежегасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємств встановлюються спеціальні пожежні щити, на яких знаходяться ті засоби пожежегасіння, які можуть застосовуватись в даному приміщенні, споруді, установці. Крім виконання основних заходів пожежної безпеки виконуються ще і додаткові, так постійно, у відповідні сезони, здійснюється очищення прилеглої території підприємства від сухого листя та трави, виробничих деревних відходів.

Розглянемо додаткові протипожежні заходи які можна впровадити.

У зв'язку з тим, що у виробничому приміщенні використовується вентиляційна система необхідно провести заходи щодо захисту від поширення полум'я у вентиляційних установках. Такий захист досягається з допомогою вогнезагороджувачів, заслінок, шиберів й т.і. Дія вогнезагороджувачів, заснована на тому, що струмінь гарячої суміші розбивається на велику кількість цівок з таким малим діаметром, при якому полум'я розповсюджуватися не може.

У зв'язку з тим, що приміщення, що розглядається відноситься до класу пожежонебезпечності П-ІІа вважаю необхідним, додатково до протипожежних засобів, що є, встановити у виробничому приміщенні спринклерну або дренчерну систему пожежегасіння.

Спринклерні установки призначені для автоматичної подачі води або повітряно-механічної піни на гасіння пожежі всередині будівлі Вони бувають водяними, що застосовуються в опалювальних приміщеннях, в яких гарантується температура повітря протягом року вище за 40С, і повітряними, що влаштовуються в неопалювальних приміщеннях. Спринклерна установка являє собою систему трубопроводів, на яких встановлені спринклерні головки. Отвір в діафрагмі головки закривається скляним клапаном та утримується легкоплавким замком, що складається з фігурних пластин, які спаяні між собою легкоплавким припоєм на основі вісмуту, свинця, кадмію та олова. Припій розрахований на певну температуру плавлення. При досягненні температури повітря в приміщенні температури плавлення припою замок руйнується і з отвору спринклерної головки починає поступати вода або повітряно-механічна піна. Одночасно подається сигнал тривоги. У повітряних системах при пожежі спочатку з системи вийде стисле повітря, а потім починає поступати вода.

Дренчерні установки відрізняються від спринклерних тим, що в дренчерних головках відсутні клапан та легкоплавкий замок. Дренчерні установки бувають ручного та автоматичного включення з клапаном групової дії. При автоматичному включенні одночасно подається сигнал тривоги. Площа підлоги, що захищається одним спринклером, не повинна перевищувати 12м2, а дренчером - 9 м2.

4.4 Розрахунок штучного освітлення адміністративного приміщення

Вихідні дані для розрахунку:

-довжина приміщення а = 8 метрів

-висота приміщення h = 3 метри

-ширина приміщення b = 6 метрів

Напруга електричної мережі освітлення Uc=220В.

1.Для розрахунку приймаємо комбіновану систему освітлення з люмінесцентними лампами. Обираємо наступний тип освітлювача – люмінесцентний ЛДОР 2*40 Вт, для нього найвигідніше відношення відстані V=1,4 = Lсв / hсв

hсв = h – (hрп +hпод) = 3 – (0,8 +0,2) = 2 м (4.1)


Звідси відстань між рядами освітлювачів:

Lсв = V * hсв = 1,4 * 2 = 2,8 м (4.2)

2. Визначаємо відстань від стіни до першого ряду освітлювачів. Якщо робочі місця біля стіни L1 = 0,3Lсв , при відсутності робочих місць біля стіни L1 = 0,5Lсв .

Приймаємо, що робочих місць біля стіні немає, тоді

L1 = 0,5Lсв = 0,5 * 2,8 = 1,4 м (4.3)

3.У зв’язку з тим, що для освітлення адміністративного приміщення використовуються освітлювачі з люмінесцентними лампами, то замість визначення загальної кількості освітлювачів за формулою (для ламп розжарювання)

n св = n ш * n дл (4.4)

приймаємо значення n св = 2 за кількістю рядів освітлювачів в приміщенні.

4.Визначаемо показник приміщення φ

φ =

a * b

=

8*6

= 1,22

(4.5)

hсв * (a + b)

2,8 * (8+6)


Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат