На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Управління асортиментом та номенклатурою

Реферати > Маркетинг > Управління асортиментом та номенклатурою

Сегменти, які орієнтовані на особливості споживання, враховують гурманів заморожених продуктів, радіолюбителів, які переважно купляють окремі деталі для подальшого складання, домогосподарок, які закупляють продукти на тиждень й т.і. Сегменти, які орієнтовані на засоби масової комунікації, активно використовуються при плануванні рекламних кампаній, враховують цільові групи людей, які дивляться окремі телепередачі, або які слухають радіо, в звичний час, які читають певні газети, або виписують галузеві журнали і інш.

Сегменти, які враховують "життєвий стиль", формуються на основі виявлення різниці в далекоглядних ціннісних орієнтаціях людей, та в їх життєвих привичках. Психологія та "життєвий стиль" споживачів тісно переплітаються між собою, але з ідеологічним устроєм, переконаннями різних груп людей. Межі ідеологічних сегментів часто незрозумілі, але потребують особливої делікатності у зверненні до них. Ось, приклад, "настройки" на визначений ідеологічний сегмент, між іншим, дуже широкий: "Під час Олімпійських ігор в Сеулі, техніка фірми "Самсунг" допомогла налаштувати людей планети на хвилю миру, гармонії та прогресу".

Критерії сегментації ринку, які відносяться до групи "В", тобто випливають з ринкової стратегії, враховують власні можливості виробництва, технології, пропонування додаткових послуг.

Підприємства можуть бути орієнтовані на продаж товарів фермерам, малозабезпеченим споживачам дешевої продукції, на виконання замовлень по пошти й т.і.

Сегменти ринку, виділені з різних причин, неминуче накладаються, взаємоперетинаються. Класичний приклад цього дає фірма "Бенетон": "Ми випускаємо в’язальні вироби (окремий сегмент товару та технологія його виготовленння) для дуже молодої (соціально-демографічний сегмент) й прагнучої до моди (психологічний сегмент) публіки та збуваємо через роздрібну торгівлю (сегмент стратегії і збуту)."

Після того як проведена сегментація, визначається ємкість потенційного ринку. Вона визначається, як в натуральному, так й в вартісному виразі. Обліку підлягає щорічна кількість збутового товару, можливі зміни, динаміка ринкового потенціалу. Щоб вияснити більш конкретно питому вагу підприєства на ринку, потрібно добре знати своїх конкурентів, їх стратегію поведінки.

Маркетологи повинні враховувати становище та тенденції розвитку підприємництва й споживанання в конкретній країні (регіоні), платоспроможність населення, рівень інфляції, склад споживчого кошика та його вартість, прибутки на душу населення (в тому числі по верствам й групам), розвиток системи кредитування промислових підприємств й т.і. Значення юридичного середовища дозволяє володіти інформацією про рівень правового, державного та суспільного регулювання підприємництва, конкуренції, системи захисту споживачів.

Особливе місце в інформації повинні займати дані про характеристики народонаселення та тенденцій розвитку. Для ефективного маркетингу важливі абсолютні розміри населення, його географічний розподіл, щільність, мобільність, віковий та статевий розподіл, рівень народжуваності та смертності, кількість шлюбів й розлучень, расова, релігійна, етнічна структури. Серед визначених тенденцій змін демографічного середовища – підвищення питомої ваги людей похилого віку.

Значне місце посідають оцінки й тенденції географічного характеру в розвитку та динаміці народонаселення: по осям: "Захід-Схід", "Північ- Південь"; більш локальні переміщення з сільських районів в міські, з міст в приміські, переміщення з причин релігійних, етнічних, расових, з якими в останній час частіше зіштовхується наше суспільство і народне господарство. На кінець, дуже важлива інформація про позиції покупця, вміння маркетолога ввійти в становище покупця, оцінити його ситуацію з середини. Як не вистачає нам інформації подібного роду.

Джерела маркетингової інформації різноманітні. Перш завсе це державні органи управління, статистики, інформації, друку та телебачення, соціологічні інститути. Слід виділити інформаційну продукцію органів стандартизації, як міжнародних так й національних. Ще одне джерело – власна інформація різних фірм, асоціацій виробників, товариств споживачів, а також торгових, посередницьких та інших спеціалізованих організацій, спеціалістів-експертів, а також прямий контакт фірми з потенційними споживачами, в сукупності з методами соціологічних, експерементально-збутових досліджень ринку, анкетними і телефонними опитуваннями, споживчими конференціями, експерементальними продажами, аукціонами й т.і.

Різноманітні способи обробки та аналізу маркетингової інформації. Це – оціночна шкала й профілі потреб, діаграми та графіки, які дозволяють виявити співвідношення сил, тенденції в динаміці розвитку, експертні оцінки. В цілому, на думку спеціалістів, інформаційна діяльність, яка забезпечує складання прогнозів і рекомендацій, займає від 1/3 до 1/2 всього часу на розробку концепції маркетингу.

Існує декілька передумов успіху в маркетинговій діяльності: інформаційні, кадрові, організаційні та фінансові. Про інформаційні згадувалося вище. Щоб створити потрібні кадрові передумови, важливо перш за все визначити чи достатня кількість працівників працює над проблемами маркетингу, і власне, збуту, чи відповідає ємкості ринку. Але значно більш серйозне питання – якість маркетингової підготовки спеціалістів, їх вміння представляти товар в вигідному регіоні, знаходити контакт з клієнтами, зосереджуватися на вирішенні їх проблем за допомогою послуг фірми.

Організаційні передумови – це структура спеціалізованих служб маркетингу, наявність і місце в ієрархії посад спеціалістів-маркетологів, питання формування торгових і інших представництв, філіалів.

Для досягнення бажаних цілей потрібно створити відповідні фінансові передумови. Фінансувати маркетингову діяльність за кінцевим принципом, за методом "стільки ж, скільки раніше, і ще трохи", або навіть в процентах від об’єму продаж, диференційовано по стадіям життєвого циклу окремих товарів – означає провалити намічену програму. Фінансування повинно відповідати спільним цілям і стратегії маркетингу. Вимагати віддачу від спеціалізованих служб маркетингу можливо тільки в розумних межах, з врахуванням реальних фінансових витрат.

Перечислені передумови маркетингового успіху взаємопов’язані. Важливо сформулювати всю сукупність вимог в комплексі, в відповідності з вибраною концепцією маркетингу, його стратегією.

Комбіноване та координоване використання різноманітних інструментів маркетінгу, які мають назву "маркетинг-мікс" (змішаний), виникло як своєрідна реакція на розповсюдження в економіці ситуацій надійності та ризику, коли неможливо запропонувати однозначний алгоритм вірного рішення, поскільки кількість можливих комбінацій факторів значно велика, а результати діяльності в цих умовах неможливо надійно розрахувати.

В цілому комплексна стратегія змішаного маркетингу визначається позиціями і взаємодіями у відношенні наступних об’єктів: комплексний продукт (власне продукт, асортимент, сервіс), комплексна ціна (ціна реалізації, ціна споживання, умови оплати), комплексний розподіл (склад, постачання, робота з клієнтами, канали збуту, організація продажу) та комплекс комунікацій (реклама). Наприклад, що робити виробнику, якщо на його складах надлишок готової продукції: -зменшити обсяг виробництва, зменшити ціну, збільшити витрати на рекламу, пошукати нові сегменти ринку, або канали збуту? А можливо, давно потрібно змінити асортимент та номенклатуру товару, підготуватися до випуску нового, або модифікованого продукту? Загальний розподіл акцентів проводиться в відповідності з цілями, ситуаціями та можливостями фірми, з врахуванням позиції конкурентів. Потім ідуть ступені відбору рішень. Визначаються ті елементи стратегії, які придатні для даного підприємства.

Наступний крок – визначення можливих альтернатив для кожного з відібраних компонентів. Потім вибирається ключева ланка, із неї формується дерево альтернативного ланцюга. Після цього починається етап оцінки за допомогою експертів можливих варіантів комплексної стратегії. Отримані співвідношення сумарних оцінок результатів і витрат співставляються між собою, а також, з можливостями фірми. Тільки після цього формуються програми, а потім й конкретні плани та бюджети.

План маркетингу відкривається формулюванням головних цілей та основних шляхів їх досягнення. Перша, значна, частина плану – характеристика поточної маркетингової ситуації. Вона включає інформацію про розміри, структуру, ріст (зниження) ринку, запитів покупців, конкуренцію та канали розподілу товарів. Наступна частина – аналіз можливостей, сильних і слабких сторін фірми та її конкурентів.

Основна частина плану – розділ "Фінансові та маркетингові цілі та задачі". Тут можуть бути визначені швидкість обороту капіталовкладень, питома вага чистого прибутку, рух готівки та інш. Розділ "Стратегія маркетингу" – по суті план гри, яка включає базову ланку вибраних варіантів рішень з деякими запасними альтернативами. На цій основі формується програма дій, яка відповідає на запитання "Що конкретно повинно бути зроблено? Коли це необхідно здійснити? Хто цим займеться? Скільки це буде коштувати? Що ми будемо виробляти (продавати)?" Ще один розділ плану, який випливає з попереднього, – баланс планових доходів та витрат. І, на кінець, остання частина плану – контроль та регулювання реалізації запланованих дій. Після того, як загальний план й бюджет маркетингу сформульовані, уточнюються плани та бюджети по окремим напрямкам маркетингової діяльності (ассортименту та номенклатури, реклами, збуту та ін.).

1.4 Поняття асортименту продукції та її взаємозв’язок з потребою споживача

Асортимент продукції – це сукупність її видів, різноманітність та сортамент, які об’єднані конкретною ознакою.

Формування асортименту продукції на підприємстві є складним процесом, який здійснюється з урахуванням дії цілого ряду факторів. Ці фактори поділяються на загальні та специфічні. До загальних факторів відносять споживчий попит та виробництво товарів. Специфічними факторами є умови товаропостачання, чисельність та спеціалізація підприємств або склад населення, яке обслуговується, транспортні умови, наявність інших конкурентних підприємств в зоні діяльності.

Споживчий попит є основним фактором, який впливає на формування асортименту, і направлений на максимальне задоволення попиту споживача і разом з цим – на активний вплив на попит в сторону його розширення. Формування асортименту та споживчий попит в своєму розвитку взаємозв’язані. Суттєві зміни в попиті повинні відбиватися в сформованому асортименті.

При формуванні асортименту продукції (товарів), враховуються деякі особливості попиту. Попит на непродовольчі товари менш стійкий ніж на продовольчі товари, яким притаманна висока степінь стійкості, а в окремих випадках – консервативність. Споживач звикає до конкретних видів продукції, тому важливо досягнути стабільності в формуванні асортименту таких товарів, забезпечуючи їх безперебійний продаж.

При формуванні асортименту товарів, треба враховувати фактор взаємної заміни. У випадку відсутності у продажі потрібного товару покупець, як правило, не відкладає покупку, а буде шукати йому заміну.

На формування асортименту впливає також характер попиту. Розрізняють попит стійкий, альтернативний та імпульсивний.

Суттєвим фактором формування асортименту являється ціна товару. Покупець обов’язково визначає для себе граничну ціну, або діапазон цін в границях якого він збирається заплатити за покупку. Тому одним із критеріїв раціонального формування асортименту продукції є забезпечення спі­вставлення продукції з різною ціною.

Формування асортименту продукції на підприємстві дозволяє забезпечити задоволення споживчого попиту, підвищення економічної ефективності підприємства та рівня обслуговування замовників (населення).

Від складу та своєчасного оновлення асортименту продукції на підприємстві, в значній мірі, залежить степінь задоволення попиту, витрати населення, які пов’язані з покупкою товарів, кількісні та якісні показники господарської діяльності підприємства. Відсутність в пропозиції окремих товарів, їх вузький, нестабільний або не відповідаючий запитам покупців асортимент, породжують незадоволений попит, збільшуючи витрати часу споживача на пошук необхідної продукції, негативно відбивається на економічній ефективності діяльності підприємства. Тому при формуванні асортименту товарів важливою вимогою являється максимальне задоволення попиту споживачів при мінімальних витратах часу на пошук та здійснення покупки і забезпечення найбільшої ефективної роботи підприємства.

Процес формування асортименту продукції (товару) складається з 3-х етапів.

На першому етапі фірма встановлює груповий асортимент продукції. Ця робота проводиться на основі маркетингових досліджень в області цільового ринку. В залежності від цього визначаються місце та роль підприємства в загальній системі цільового забезпечення та обслуговування споживача.

На другому етапі формування асортименту проводяться розрахунки структури групового асортименту, визначаються кількісні співвідношення окремих груп товарів. Структура групового асортименту встановлюється з урахуванням того сегменті що займає підприємство, його територіальне розміщення та багато інших факторів.

На третьому – заключному етапі визначається внутрішньогруповий асортимент, здійснюється підбір конкретних видів продукції в границях кожної групи. Це найбільш відповідальний етап, і від того, наскільки вірно сформовано тут ассортимент продукції, залежить задоволення попиту покупців цільового ринку.

На кінцевому етапі робота по формуванню асортименту ведеться з урахуванням очікування змін в попиті споживача, а також виходячи із наявних виробничих потужностей, складських та торгових площ, розрахункових показників товарообігу, контингенту споживачів що обслуговується та інших факторів.

Формування асортименту залежить від асортиментного переліку продукції підприємства.

Отже, розробка кожним конкретним підприємством асортиментного переліку продукції та здійснення контролю за його дотриманням веде до кращого обслуговування споживачів цільового ринку та створення стійкого асортименту. У випадку виявлення відсутності в продажі товарів, які передбачені асортиментом, підприємство повинно приймати міри по їх виготовленню та пред’явлення для реалізації споживачу.

Наявність асортиментного переліку дозволяє не тільки раціонально регулювати асортимент товарів, але і систематично контролювати його повноту та стабільність.

Повнота та стійкість асортименту визначається за допомогою загальновідомих показників: коефіцієнти повноти та стійкості товарного асортименту. Якщо коефіцієнт повноти товарного асортименту становить 0,6 то фактичний асортимент товарів фірми є далеким до передбаченого асортиментним переліком. На даний факт впливають різні фактори, зокрема: низький професіоналізм працівників, відповідальних за розробку асортиментного переліку, не врахований реальний попит споживача; а також загальновідомі процеси, пов’язані з економічною кризою промислових підприємств.

Асортимент формується відповідно до спеціалізації кожного з сегменті ринку. Також ассортимент характеризується: - шириною та глибиною. На умовах переходу до ринкових відносин робота по оформленню асортименту в підприємствах значно ускладнюється. Ширина і глибина асортименту реалізуємих товарів залежить в значній мірі від кваліфікації працівників маркетингових служб підприємства та комерційних служб, які повинні володіти широкою інформацією про попит покупців, джерел можливого поступлення товарів, ціни на товари тощо.

Велика кількість товарів призначені для продажу на протязі обмеженого терміну. Міняються запити і смаки покупців, міняються технологічні можливості промисловості. Товари старіють–як технічно, так і морально, психологічно. Тобто товар проходить певний життєвий цикл, фази розвитку.

Виробництво та реалізація товару, які перебувають на стадіях росту чи зрілості зменшує витрати на впровадження, а прибутки від реалізації ростуть. Підприємства часто не виробляють та не продають товари, які перебувають на стадії впровадження, тому що потрібні додаткові витрати на рекламу що значно зменшується товарообіг. Але, в деяких випадках, ризик виправдовується. Надходження повинно бути невеликими партіями і від відомих брендів, які завжди відрізнялися добросовістністю та готовністю до співробітництва. На стадії росту товар пропонують багато постачальників, тому потрібно:

забезпечувати реалізаторам великими партіями товару різних видів;

шукати нових постачальників, щоб забезпечити непреривний завіз продукції в збутові організації (магазини);

організовувати швидкий завіз через короткі інтервали часу;

встановити надійний контроль за всіма джерелами постачання;

створити достатні запаси нового продукції (товару), щоб постійно він був у наявності.

У випадку коли купляються товари, які перебувають на стадії зрілості, спеціалістам відповідальним за формування асортименту, потрібно:

вимагати у постачальників зниження оптових цін;

вибирати з поміж великої кількості постачальників, декілька – з найкращими умовами постачання;

звести об’єм товарних запасів до оптимального.

На останній стадії, товар приносить низький рівень прибутку (збиток). Тому підприємству потрібно розпродати залишки запасів та проаналізувати всю "торгову біографію" товару на протязі життєвого циклу.

При оформленні товарного асортименту важливо враховувати географічний фактор, тобто на споживачів якої місцевості розрахований товар.


1.5 Основні напрямки підвищення ефективності управління формуванням асортименту товарів

Становлення ринкових відносин в економічній системі України вимагає використання сучасних концепцій управління формуванням асортименту товарів на підприємствах. Якщо в силу відомих причин виробники не змогли активно застосувати їх у виробництві, то в сфері торгівлі вони використовуються більш ширше. Насамперед, це стосується впровадження маркетингових програм в комерційну діяльність торговельних підприємств. Застосування конкуренції на внутрішньому ринку вимагає від керівників підприємств реального вивчення організації господарських зв’язків з постачальниками, проведення ефективної асортиментної політики, активного просування збуту товарів. Такі умови передбачають визначення суттєвості ділового ринку, який має бути необхідною частиною в організації діяльності торговельного підприємства.

Діяльність кожного підприємства в умовах ринку пов’язана в основному, з трьома групами ризику: забезпеченням пропорції рівня попиту, тобто необхідністю виробництва та закупівлі тільки тих товарів, на які буде попит та які будуть реалізовані; оптимізацією товарних запасів (забезпеченням задоволення попиту через мінімальні товарні запаси); діяльністю конкурентів (досягнення переваг, які дозволяють підтримувати і розширювати частку ринку, завоювати нові сегменти ринку).

Впровадження маркетингових досліджень в діяльність підприємства пов’язано насамперед з використанням маркетингової інформації, що є основою для ефективного управління формуванням асортименту товарів. Успішно реалізувати цю проблему дозволяє створення товарних систем на основі автоматизації операцій торгово-технологічного процесу.

Автоматизована товарна система охоплює розрахунки із споживачами: аналіз руху товарів (закупку і реалізацію); ринкові дослідження кон’юктури ринку, товарів та споживачів; оцінку роботи виробничого персоналу та їх продуктивності. Ця система може також включати і виробництво товару (продукції), оскільки працює на зворотній зв’язок з виробництвом товарів.

Велике значення для підвищення ефективності управління асортименту товарів підприємства має об’єктивна оцінка ринкової ситуації, старанне вивчення нового товару, реакції на нього потенційних покупців. Цього підвищення ефективності можна досягти за рахунок визначення оптимального ринкового сегмента, розробки ефективного комплексу маркетингу. Комерційний успіх підприємства буде залежати від того, яку частину асортименту будуть складати товари, що користуються постійним високим попитом. Для збільшення долі цих товарів необхідно: проведення рекламних кампаній, вивчення попиту споживачів, узагальнення досвіду тих продавців, які безпосередньо займаються реалізацією певних товарів.

Істотними резервами росту ефективності управління формуванням асортименту товарів підприємства є також застосування нових організаційних форм господарювання, що дають змогу самостійно визначати напрямки використання прибутку, вільно маневрувати товарними запасами, вибирати шляхи комерційної діяльності, встановлювати фонд заробітної плати та матеріального заохочення.

Одним з напрямків підвищення ефективності управління є раціональне використання виробничих або торгових площ підприємства, що пов’язано з впровадженням сучасних схем виробничо-технологічних або торгово-технологічних процесів, використанням найновішого виробничого (торгового) обладнання та устаткування, оформленням виробничого інтер’єру згідно вимог часу.

Якщо підприємство займається торговою (збутовою) діяльністю то комерційна угода є доцільною, якщо вона забезпечує чистий прибуток не менше 25-30% від витрат (грошової виручки). Така жорстка вимога зумовлена високим рівнем ризику, характерною для торговельного підприємства. Успішна реалізація передбачає гнучкий розвиток асортименту товарів, які відповідають товарному ринку на якому працює підприємство.

Підприємство зможе забезпечити собі оптимальний рівень доходу, якщо асортиментні лінії реалізуються у визначеному поєднанні, яке сприяє одержанню максимального прибутку. Це завдання повинно стати фундаментом товарної стратегії будь-якого підприємства.

Підвищення ефективності формуванням асортименту товарів підприємства та заохочення її колективу у вищих кінцевих результатах може бути вирішене також через надання торговому підприємству повної комерційної свободи, права вільної закупівлі необхідних їй товарів на ринку, що підвищить вплив на постачальників товарів з метою розширення товарного асортименту і покращення якості товарів.

За умов ринку, що народжуються в Україні, досягти сталого успіху зовсім не просто. Покупцеві пропонується лише вузький товарний асортимент придбати який відносно легко. При створенні повного асортименту товарів необхідно приділити увагу його обсягу. Комплексне вирішення цих проблем допоможе підприємству підвищити свою ефективність. Тому пошук шляхів підвищення ефективності управління формуванням асортименту товарів на підприємстві повинен проводитися по всіх її елементах. Насамперед:

вивчення ринку, торговельної кон’юнктури, прогнозування попиту на товари;

вивчення та пошук можливих джерел закупки товарів (сировини або напівфабрикатів для виробництва);

використання власних можливостей або створення додаткових джерел для поновлення товарних ресурсів;

здійснення товарообмінних операцій;

закупка товарів на біржах;

проведення політики тактичного ціноутворення, яке залежить від попиту та пропозиції товарів;

проведення рекламних заходів;

застосування прогресивних форм реалізації товарів;

сервісне обслуговування споживачів;

використання кредитних ресурсів для розширення комерційної діяльності тощо.

В міру переходу до вільного ринку, орієнтації на споживача, людські інтереси, різноманітні форми виробництва товарів і торгівлі будуть ускладнюватися. Вони поповнюватимуться новим змістом і в цьому закономірна діалектика розвитку управління формуванням асортименту продукції (товарів) в умовах становлення ринкових відносин.

РОЗДІЛ ІІ

ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ НА ВАТ “КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ КОЛІСНИЙ ЗАВОД”

2.1. Характеристика ВАТ “Кременчуцький колісний завод” та основних показників його господарської діяльності

ВАТ “Кременчуцький колісний завод” – сучасне спеціалізоване підприємство в галузі виробництва сталевих холодноштампованих колес для автомобільної та сільськогосподарської техніки.

Засноване в 1961 році, сьогодні підприємство набуло більшого технологічного досвіду та створило розвинену промислову інфраструктуру.

ВАТ “Кременчуцький колісний завод” (далі “КрКЗ”) засноване згідно з Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 13 липня 1994 року № 1048 шляхом перетворення державного підприємства Кременчуцький колісний завод у відкрите акціонерне товариство відповідно до Наказу Президента України “Про корпоратизацію державних підприємств” від 15 червня 1993 року № 210/ 93.

З лютого 2002 року підприємство стало повноправним членом Європейської технічної організації по шинах та ободах (ETRTO) та ввійшло в склад Європейської асоціації виробників коліс та ободів (EUWA).

Номенклатура продукції ВАТ “КрКЗ” становить більше 300 модифікацій коліс, ободів та деталей коліс.

Виробничі площі складають 103 тис. кв. м. Виробнича потужність заводу – 6,5 млн. коліс і ободів за рік, з них 3,5 млн. коліс до легкових автомобілів.

Виготовлення коліс організоване в п’яти основних виробничих корпусах. Допоміжне виробництво складається з цеху станкобудування і ремонту обладнання, штампово-інструментального виробництва, енергосилового цеху. Перевага заводу – в наявності власного інструментально-станкобудівного виробництва, в якому виготовляється технологічне приладдя та спеціальне обладнання.

Досконала геометрія, максимальна міцність, точне балансування – колесо з такими характеристиками може бути створене лише в умовах високотехнологічного виробництва.

На підприємстві експлуатується 1232 одиниці металооброблюючого обладнання, 73,1% якого використовується в основному виробництві, 45% з якого є спеціалізоване.

В склад основного технологічного обладнання входять 59 технологічних ліній, в тому числі: 17 ліній по виробництву профільованих ободів коліс, 13 ліній штампування дисків коліс, 12 автоматизованих й механізованих ліній і дільниць складання-зварювання коліс, 5 ліній ґрунтування та фарбування коліс, 3 лінії пакетування коліс (рис. 2.1).

Технічні можливості ВАТ “КрКЗ” дозволяють виготовляти цільнопрофільовані ободи діаметром від 12 до 48 дюймів і шириною від 4 до 27 дюймів (рис. 2.2). Технологічне обладнання дозволяє виготовлювати ободи коліс великої вантажопід’ємності з прокату товщиною до 8,5 мм. При виготовленні таких ободів застосовуються три калібрувальні операції (розжимання – обжимання - розжимання) з ціллю забезпечення мінімальних допущень та биття.

Для підвищення міцності виробів, стабілізації процесу профілювання і забезпечення параметрів здійснений перехід на виготовлення ободів та дисків зі сталей марок 10ЮА, 15ЮА, 08ГСЮТ(Ф), 07ГФЮ, які відповідають класу міцності Е250, Е275, Е335 .

Завод має власне спеціальне конструкторське бюро по розробці нових конструкцій коліс.

В процесі передачі у виробництво, вдосконалення і доведення конструкції, контролю якості проводяться випробування коліс. Випробування коліс здійснюються в випробувальному центрі, який акредитований в Системі сертифікації УкрСЕПРО на технічну компетентність. Колеса випробовуються за ДСТУ 3-88-190-99 “Колеса сталеві для пневматичних шин. Методи випробувань, який відповідає російському ОСТ37.001.404-97, а також міжнародному стандарту ISO 3006-95.

Маркування кременчуцьких коліс розміщене на видимій частині ободу і включає в себе: товарний знак заводу-виготовлювача, рік та місяць виготовлення, умовне позначення ободу, виліт, навантаження на колесо, маркування знаків відповідності стандартам України і Російської Федерації.

На ВАТ “КрКЗ” застосовується технологія порошкового фарбування коліс, яка дозволяє забезпечити корозійну стійкість лакофарбового покриття в агресивному середовищі.

Фарбування коліс проводиться як електростатичним (CORONA), так і трібостатичним (TRIBO) методами на комплексних технологічних лініях.

Встановлення автоматизованої лінії нанесення порошкових фарб дозволяє проводити заміну кольорів на виробах. Споживачу пропонується розширена кольорова гама порошкового фарбування коліс: бордо, золото, срібло, зелений, червоний, синій, темно-синій.

Колеса проходять контроль якості на кожному етапі виробничого процесу. Продукція кременчуцького колісного заводу має сертифікати якості УкрСЕПРО та Держстандарту Росії. Ободи коліс відповідають міжнародним стандартам TRA та ETRTO.

Важливим фактором забезпечення якості є функціонування на підприємстві системи якості в відповідності з вимогами міжнародного стандарту ISO 9001.

Для забезпечення збереженості продукції в процесі доставки її до споживача на ВАТ “КрКЗ” велика увага приділяється упаковці. Пакетування коліс здійснюється на механізованих лініях. Пофарбовані колеса вкладаються на дерев’яні піддони в декілька шарів і перекладаються між собою по висоті прокладками. Сформовані пакети стягуються поліпропіленовими пакувальними стрічками, кінці стрічок скріплюються металевими скобами. Зібраний пакет накривається зверху поліетиленовою плівкою та обмотується стретч-плівкою в два шари для додаткової фіксації коліс в пакеті з ціллю збереження від пошкоджень на шляху до споживача та можливості зберігання на відкритих площах.

Ободи коліс для комбайнів та тракторів пакетуються в пакети, зручні для виконання вантажно-розвантажувальних робіт і складських операцій.

Номенклатура продукції, що випускається на ВАТ “КрКЗ”:

а) колеса для легкових автомобілів, причепів, мікроавтобусів та автомобілів малої вантажопід’ємності;

б) колеса для вантажних автомобілів, автобусів, тролейбусів, причепів, напівпричепів, автонавантажувачів;

в) колеса широкопрофільні для повнопривідних автомобілів та причепів;

г) колеса для вантажних автомобілів, автопричепів, автобусів, тролейбусів і сільськогосподарських машин з 15-градусними посадочними поличками;

д) колеса для комбайнів;

е) колеса для тракторів, причепів і сільськогосподарських машин з постійним й перемінним вилітом;

є) колеса для тракторів і комбайнів бездискові;

ж) колеса широкопрофільні для сільськогосподарських машин;

з) ободи для тракторів, комбайнів та іншої сільгосптехніки;

і) ободи з кільцями;

ї) ободи з кронштейнами;

й) деталі коліс (диски, заготовки дисків, фланці, кільця спеціальні);

к) здвоєнні колеса для тракторів;

л) ободи для здвоювання коліс тракторів.

Стабільне функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом грошей, що здійснюється у формі витрат ресурсів і одержання прибутку, їхній розподіл та використання. При цьому визначаються джерела надходження засобів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами про сплату податків, персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відрахування складають зміст фінансової діяльності підприємства. Основними завданнями фінансової діяльності є: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства, шляху його використання з метою забезпечення стабільності високої прибутковості; збалансування надходжень та відрахувань платіжних засобів; підтримка належної ліквідності та своєчасність розрахунків.

За результатами діяльності ВАТ “КрКЗ” за 2004 рік чистий доход (виручка) від реалізації продукції склав 133462 тис. грн., при нормативі 115000 тис. грн. Отриманий валовий прибуток в сумі 25382 тис. грн., при плановому нормативі цього показника – 29200 тис. грн. Невиконання валового прибутку склало 3818 тис. грн., або 13% від запланованого (таблиця 2.1 та рис. 2.3).

Таблиця 2.1 - Результати діяльності ВАТ “КрКЗ” за2003-2004 роки

Показники

2003 рік

2004 рік

Зміни

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.

110464

133462

+22998

Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

82976

108080

+25104

Собівартість у % до виручки

75,1%

80,9%

+5,8%

Валовий прибуток, тис. грн.

27488

25382

-2106

Валовий прибуток у % до виручки

24,0%

19%

-5,0%

Рівень рентабельності реалізованої продукції, %

33,1 %

23,5%

-9,6%


Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат