67
1740,96
435,24
435,24
435,24
435,24
261,14
1218,67
174,1
87,05
1708
457,74
67
2165,74
541,44
541,44
541,44
541,44
324,86
1516,02
216,57
108,29
2.6. Планування праці і персоналу на підприємстві
2.6.1. Планування росту продуктивності праці
Під продуктивністю праці розуміють ефективність затрати праці, яка визначається кількістю продукції, виготовленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції, тобто
або
(26);
де Q – обсяг продукції;
Т – затрати праці на весь обсяг виготовленої продукції, годин.
Перший показник – виробіток, другий – трудоємність продукції.
Загальна методика розрахунку зростання продуктивності праці передбачає розгляд техніко-економічних факторів, які впливають на продуктивність праці. Розрахунок підвищення продуктивності праці по техніко-економічних факторах ведуть на основі показника відносної економії чисельності працюючих за рахунок впливу цих факторів на рівень виробітку продукції. При цьому:
1. Обчислюють вихідну чисельність працюючих на плановий період по запланованому обсягу виробництва при умові збереження базисного виробітку продукції.
або
(27);
Ч плвих = 101473,67/4670=22
де ЧВИХ.ПЛ – вихідна чисельність працюючих на плановий період, чол.;
QТіПЛ – плановий обсяг виробництва товарної продукції, прийнятий для розрахунку продуктивності праці, грн., див. формула (15);
qБ – виробіток продукції на одного середньоспискового працівника в базовому періоді, грн./чол., див. вихідні дані, табл. 1, № 15;
ЧРБ – чисельність робітників в базовому періоді, чол.;
Кпр – темпи зростання обсягу виробництва продукції в плановому періоді, %.
2. По кожному фактору, виходячи з призначених до впровадження заходів технічного розвитку і організації виробництва, визначається економія чисельності працюючих. Економія по всіх факторах сумується і визначається загальна економія працюючих.