67

1740,96

435,24

435,24

435,24

435,24

261,14

1218,67

174,1

87,05

1708

457,74

67

2165,74

541,44

541,44

541,44

541,44

324,86

1516,02

216,57

108,29

2.6. Планування праці і персоналу на підприємстві

2.6.1. Планування росту продуктивності праці

Під продуктивністю праці розуміють ефективність затрати праці, яка визначається кількістю продукції, виготовленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції, тобто

або (26);

де Q – обсяг продукції;

Т – затрати праці на весь обсяг виготовленої продукції, годин.

Перший показник – виробіток, другий – трудоємність продукції.

Загальна методика розрахунку зростання продуктивності праці передбачає розгляд техніко-економічних факторів, які впливають на продуктивність праці. Розрахунок підвищення продуктивності праці по техніко-економічних факторах ведуть на основі показника відносної економії чисельності працюючих за рахунок впливу цих факторів на рівень виробітку продукції. При цьому:

1. Обчислюють вихідну чисельність працюючих на плановий період по запланованому обсягу виробництва при умові збереження базисного виробітку продукції.

або (27);

Ч плвих = 101473,67/4670=22

де ЧВИХ.ПЛ – вихідна чисельність працюючих на плановий період, чол.;

QТіПЛ – плановий обсяг виробництва товарної продукції, прийнятий для розрахунку продуктивності праці, грн., див. формула (15);

qБ – виробіток продукції на одного середньоспискового працівника в базовому періоді, грн./чол., див. вихідні дані, табл. 1, № 15;

ЧРБ – чисельність робітників в базовому періоді, чол.;

Кпр – темпи зростання обсягу виробництва продукції в плановому періоді, %.

2. По кожному фактору, виходячи з призначених до впровадження заходів технічного розвитку і організації виробництва, визначається економія чисельності працюючих. Економія по всіх факторах сумується і визначається загальна економія працюючих.