В останні роки закордоном набула широкого розвитку електронна торгівля. Найбільше це стосується сфери державних закупівель. на базі шести стандартів ЄС країни-учасниці розробили узгоджене законодавство, яке передбачає розвиток електронної комерції, створення електронного уряду з правом електронного підпису [див. 1, № 17 с.18-19 та № 18 с.10-13].

В 2000 р. ВР України був прийнятий Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, проте цей закон не передбачав використання в Україні електронної торгівлі і лише внесені зміни і нова редакція 2003 р. цього закону передбачають використання досвіду країн Західної Європи в організації електронних торгів державних закупівель, що буде сприяти інтеграції України в ЄС.

Питання для самоконтролю

Сформулюйте визначення понять “інформація”, “інформаційна система”.

Дайте визначення поняття “інформаційний потік”. Наведіть приклади інформаційного потоку..

Охарактеризуйте підсистеми. Що входять в склад інформаційних

систем.

4. Назвіть і охарактеризуйте види інформаційних систем.

5. Назвіть об’єкти і суб’єкти логістичних інформаційних систем.

Покажіть, як організація інформаційних потоків впливає на ефективність управління матеріальними потоками.

Що є цінного в закордонній практиці інформаційного забезпечення управління матеріальними потоками?

Практичне заняття 3.

Тема 7. Господарська угода, контракти та державне замовлення в системі логістичного управління рухом матеріалопотоків.

Питання для обговорення

1. Організація господарських зв’язків по поставкам продукції як логістичний процес.

2. Господарська угода на поставку продукції виробничо-технічного призначення.

3. Державне замовлення (закупівлі) та контракти в системі державного регулювання та їх логістичне обслуговування.

Особливості формування контракту на поставку с/г продукції для державних потреб.

5. Нормативні і законодавчі акти, що регламентують забезпечення державних потреб у матеріальних ресурсах.

Стислий виклад теми та методичні вказівки для її вивчення

Для майбутніх адміністративних менеджерів чи менеджерів державної служби дана тема є однією з найважливіших, оскільки отриманий фах передбачає їх участь у процедурах тендерних торгів по державних закупівлях. Ця обставина обумовлює вимогу до набуття знань про формування сучасного ринку державних закупівель як логістичної системи.

Сучасна логістична система державного замовлення (закупівель) і державних контрактів в Україні формується з певними труднощами. З ліквідацією планової системи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) була зруйнована правова база регулювання товаропотоків, знищена раціональна схема організації вантажопотоків, втрачено управління інформаційними потоками, тобто фактично були зруйновані відлагоджені господарські зв’язки між республіками і регіонами колишнього Союзу. Причому це відбулось раніше, практично миттєво, ніж була створена відповідна ринкова торговельна інфраструктура і особливо це позначилось на ринку засобів виробництва (РЗВ).

Намагання впровадити в економіку України за останні 10 років новий господарський механізм – ринкові відносини – зумовило необхідність суттєвої зміни організації господарських зв’язків. Зокрема, формування РЗВ, розвиток товарно-грошових відносин вимагають орієнтації на врахування інтересів споживачів (покупців) при формуванні господарських зв’язків і в першу чергу відмови від пріоритетного централізованого розподілу матеріальних ресурсів і переходу до переважно гуртової торгівлі засобами виробництва на основі логістичного підходу і розвитку ринкової інфраструктури, де менеджмент, маркетинг і логістика виступають як триєдина функція управління рухом матеріального потоку.

Порядок встановлення господарських зв’язків суттєво розрізняється в залежності від того, розподіляється продукція централізовано (на основі державного замовлення чи державних закупівель), чи реалізовується в порядку гуртової торгівлі, тобто на основі логістичних каналів розподілу і логістичного сервісу.

Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини, отже розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв’язках і визначенні змісту договірних зобов’язань. Це стосується насамперед договорів, угод, контрактів, спрямованих на забезпечення потреб юридичних і фізичних осіб у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна-бартер, постачання енергії тощо). Отже основою господарського зв’язку можна визнати юридично оформлений договір, угоду. Усі інші зв’язки є діями агентів тіньової (незаконної) господарської діяльності.

Студентам слід мати чітке уявлення про економічну суть і трактування терміну “Договір, Угода”. У Цивільному кодексі України господарський договір як підстава виникнення господарсько-договірного зобов’язання визнається як ділова угода між суб’єктами господарювання про розподіл між ними кореспондентських прав та обов’язків, необхідних для досягнення цілей і про ті умови, яких повинні дотримуватися сторони при виконанні взаємно прийнятих ними зобов’язань [3. с. 24].

У законодавстві та доктрині ряду зарубіжних країн відоме поняття “торговельна угода” [3, с. 24]. У Цивільному кодексі України закріплюється категорія підприємницького договору. Його зміст становлять умови, за якими передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або інших цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням [3, с. 25]. Взагалі у господарській практиці застосовується досить значна різноманітність договорів і угод. Так, у розвитку економічних зв’язків та співробітництва українських підприємців із зарубіжними партнерами важливу роль відіграє зовнішньоекономічний договір (контракт).

Узагальнене поняття зовнішньоекономічного договору (контракту) дано в ч. 6 ст.1 Закону Української РСР “Про зовнішньоекономічну діяльність”: під зовнішньоекономічним договором розуміється матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності [3, с. 279].

Основою забезпечення державних потреб у матеріальних ресурсах (державне замовлення) на сучасному етапі згідно чинного законодавства є тендерні торги, через посередництво яких розпорядники державних (бюджетних) коштів різних рівнів на основі конкурсу визначають переможців тендерних торгів по поставкам продукції, виконанню робіт , наданню послуг за державні кошти і укладають з ними договори (контракти) у відповідності з Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Окремою сферою господарської діяльності тут виступає контрактація сільськогосподарської продукції і сировини. Формування державних ресурсів с/г продукції, забезпечення населення продовольством, а переробних підприємств сировиною значною мірою залежить від чітко налагодженої системи договірних відносин із закупівель цієї продукції у с/г товаровиробників. Забезпечення потреб у продукції с/г для бюджетної сфери, формування державного резервного та елітного насіннєвого фондів і генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт. Виробники с/г продукції нині самостійно розпоряджаються своєю продукцією, реалізуючи її за державними контрактами та іншими договорами через аграрні біржі, торгові та контрактні доми, заготівельні та посередницькі організації.

Контракти мають багато переваг. Агенти з закупівель мають змогу краще контролювати транспортні засоби. Вартість перевезення можна вважати стабільно та незалежною від коливань ринкової ціни. На додаток, контракти гарантують агенту з закупівель певний рівень сервісного обслуговування та надають йому конкурентні переваги.