На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Екномічні дива ХХ ст. Економічне диво Німеччини

Реферати > Економічні теми > Екномічні дива ХХ ст. Економічне диво Німеччини

П Л А Н

1. ВСТУП.

2. СТРАТЕГІЇ ВІДБУДОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

3. ВІДБУДОВА ЕКОНОМІК ДЕРЖАВ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ.

4. ВІДБУДОВА ЕКОНОМІКИ НІМЕЧЧИНИ.

4.1. Соціальна ринкова економіка і Нова Європа.

4.2. Німецьке економічне диво.

4.3. Нова Європа (створення Євросоюзу).

5. ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ СТРАТЕГІЙ У ПЕРЕХІДНИХ

ЕКОНОМІКАХ.

ВСТУП

Кінець XXст. проходить під знаком трансформаційних процесів. Відбуваються зміни соціально-економічних систем у країнах колишнього соціалістичного табору, здійснюється радикальна перебудова економік країн, що розвиваються, особливо тих із них, які віднесено до групи нових індустріальних країн. Трансформаційні соціально-економічні процеси, що повною мірою стосуються української економіки, зумовили посилення уваги економістів, політиків, журналістів, широкої громадськості до тих специфічних рис, що характерні саме для нестабільних економічних систем.

У світовій та вітчизняній економічній науці такі системи вивчаються давно. Однак основну масу робіт присвячено аналізу досвіду окремих країн чи регіонів. Слід зазначити, що підходи та висновки у дослідженні багатьох аспектів даної проблеми часто діаметрально протилежні. Це, на думку автора, можна пояснити застосуванням хибних методологічних підходів у працях як радянських, так і зарубіжних науковців щодо аналізу нестабільних економік.

Країнам з централізованим плановим господарством та розвиненим ринковим економікам властиві стабільність економічної структури, розробленість механізмів формування і реалізації економічної стратегії, розвиненість інституційної інфраструктури, а внаслідок цього - високий рівень економічної безпеки. На відміну від зазначених економік, нестабільні мають суттєві характерні особливості, що зумовлені чинниками нестабільності: різкою зміною політичної та економічної систем, природними чи суспільними катаклізмами руйнівної дії тощо. Такі особливості призводять передусім до структурної неврівноваженості економік, труднощів і перешкод у створенні та впровадженні заходів економічної стратегії, до наростання загроз економічній безпеці. Тому видається вкрай необхідним застосування особливих заходів в економічній політиці держави.

Досвід українських економічних реформ продемонстрував малоефективність підходу до економічних трансформацій в Україні на методологічних засадах, властивих розвиненим ринковим економікам, та переконав у необхідності зміни реформаційної парадигми. Це зумовлює методологічну та практичну цінність досліджень досвіду економічної стратегії у нестабільних економіках для української економічної науки. Очевидно, що аналіз нестабільних економік та розробка політики стабілізації вимагають застосування специфічної теоретико-методологічної бази, відмінної від тієї, що звичайно використовується у розвинених економіках.

1. СТРАТЕГІЇ ВІДБУДОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Економічні стратегія і тактика держави у країнах, економіку яких було зруйновано грубим втручанням позаекономічних факторів, насамперед війною, мають специфічні риси. Вони пов'язані з тим, що економічна структура є сформованою дією переважно ринкових важелів, хоча дестабілізація сталася не внаслідок дії внутрішніх чинників системи. Остання має інституційну систему та певні вбудовані стабілізатори, що можна задіяти через налагодження порушеного ринкового середовища і його здатність забезпечувати ефективні стратегії приватних економічних суб'єктів і держави. Значні матеріальні руйнування не можуть бути усунені дією автоматичних регуляторів або для цього потрібно надто багато часу. Слід також враховувати закономірну за воєнних умов мілітаризацію економіки, що висуває вимоги її конверсії та структурних змін.

Отже, стратегічна мета економічної політики держави у таких країнах полягає у відбудові й вдосконаленні ринкового середовища та здійсненні спеціальних заходів щодо відновлення економічного потенціалу та використання його у мирному виробництві.

Напрями державної економічної стратегії у зазначеному типі нестабільних економічних систем є переважно традиційними для ринкової економіки. До них входить також формування підсистем стимулювання інвестицій у відбудову та структурну перебудову національних економік, перерозподілу матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до поставленої стратегічної мети.

За таких умов зростає об'єктивна необхідність у посиленні державного втручання в економічні процеси, що тимчасово набуває жорстких форм. У переможених країнах деякий час були присутні окупаційні власті, які здійснювали енергійні та часом непопулярні економічні перетворення. У державах-переможцях також протягом певного часу залишалися військові уряди, легітимність дій яких була високою завдяки перемозі у війні.

2. ВІДБУДОВА ЕКОНОМІК ДЕРЖАВ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Головну причину розбіжностей у стратегіях повоєнної відбудови економік Німеччини, Італії та Франції слід шукати, у наслідках другої світової війни. У переможених Німеччині та Італії було фактично зруйновано інституційну систему державної влади, перші кроки з економічної відбудови здійснювалися під контролем окупаційних властей. Проте не слід розглядати зазначений процес як перехiд вiд центрального планового господарства до ринкового. Як вiдзначав В.Ойкен, пiд час вiйни економiку Нiмеччини скеровували центральнi органи, на які впливали приватні структури [5, с.81]. Натомість у Франції державна влада не лише зберегла свою інституційну основу, а й завдяки особистій популярності героя війни генерала Ш.деГолля, ентузіазму, природному для переможців, зміцнила її. Тому ця країна мала досить сили для проведення власної економічної стратегії відбудови.

Незважаючи на статус Німеччини як переможеної країни, економічна відбудова у Західній Німеччині проходила під впливом концепції соціального ринкового господарства (СРГ), що органічно поєднувала традиційні суспільні цінності та ідею вільного ринку.

Як зазначалося вище, інституційна система в Німеччині була фактично зруйнованою, і для забезпечення своєї легітимності політика економічної відбудови мусила включати суттєві заходи щодо досягнення соціального миру. За визначенням Г.Бласко, СРГ - це ще і "метод соцiальної полiтики, що поєднує в собi принцип свободи на ринку з принципом соцiального вирівнювання" [8, с.9].

Ключовим елементом концепцiї є поняття господарського порядку як сукупності форм, де розгортаються економічні стратегії держави та економічних суб'єктів. Цi форми тiсно пов'язані з порядком у суспiльнiй системi в цiлому. Порядок, на думку теоретикiв, можливий лише за умови, якщо поведiнці людей властива дисциплiна, а дисциплiна визначається саме ринковими відносинами. За висловом В.Ойкена, "така поведiнка можлива лише там, де з духу вірно усвідомленої свободи виходить пiдтвердження необхiдностi бажаного порядку" [5, с.83].

За Ойкеном, до традиційних принципів господарського порядку (окрім підтримки приватної власності, свободи укладення угод та економічної відповідальності підприємців) входять тісний взаємозв'язок усіх економічних важелів, постійність економічної політики, підтримання стабільності економічних показників [7, c.35-38]. Фактично, відповідно до прийнятої у даній роботі термінології роль держави, за концепцією СРГ, полягає саме у забезпеченні стабільності економічної системи.

А.Мюллер-Армак, теоретик СРГ, вважав основними елементами економiчної стратегії держави забезпечення конкурентної органiзацiї економiки, пiдтримку рiвних шансiв у пiдприємництві, полiтику зайнятостi та надання робiтниковi економiчної безпеки у рамках можливого, вирiвнювання доходiв економiчними засобами, соцiальне житлове будiвництво, розвиток кооперативної взаємодопомоги. Тобто створення на пiдприємствi такого соцiального порядку, що сприятиме позитивній мотивації як робітників, так і підприємців [4, с.69-70].

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат