На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Екномічні дива ХХ ст. Економічне диво Німеччини

Реферати > Економічні теми > Екномічні дива ХХ ст. Економічне диво Німеччини

3.2. Німецьке економічне диво

У поєднанні різних типів економік бачив перший канцлер майбутнє народів Європи.
Соціал-демократи наполягали на побудові планового господарства при твердому державному регулюванні. Інакше, доводив їхній лідер Шумахер, країні загрожує економічний хаос. Аденауер дотримувався прямо протилежної думки. Ознайомившись з лекціями баварського економіста Л. Ерхарда, він і разом з ним ХДС узяли на озброєння теорію соціального ринкового господарства.
Головне в ній: держава створює умови для розвитку економіки на ринковій основі й одночасно піклується про те, щоб неухильно зростав життєвий рівень населення. Було потрібно забезпечити не тільки виробництво, але й попит на його продукцію. Навіщо виробляти товар, якщо населення не в змозі його купити?
Уряд усіляко заохочував підприємництво, насамперед за допомогою вмілої податкової політики. Виробників пізніше обкладуть високими податками, а поки вони одержували значні пільги. Збільшувалася кількість робочих місць. Ринок наповнювався товарами, доступними усім. Уряд відбивав усі спроби збільшити інфляцію. Він сам заощаджував і змушував заощаджувати людей.
Відбувалося деяке зростання цін, але його випереджало збільшення доходів населення: заробітної плати, пенсій, стипендій тощо. Реальні доходи людей за першу половину 50-х років збільшилися вдвічі. Швидко та надійно вирішувалася житлова проблема. Половина квартир, що будувалися, були соціальними, тобто надавалися населенню за зниженими цінами. Практично зникло безробіття.

3.3. Нова Європа (створення Євросоюзу)

Післявоєнна Європа - це територія, що відчувала справжнє захоплення перед Сталіним. Комуністичний ідеалізм європейської інтелігенції був сильний, як ніколи. У Франції та Італії комуністи мали великі, згуртовані бойові партії, що, здавалося, от-от прийдуть до влади.
Сталін уже заявив у 1952 році, що буржуазія Європи випустила з рук прапор демократії і його от-от підхоплять комуністи Європи. Це була майже успішна тактика захоплення влади на всій європейській території аж до самих Піренеїв.
Але тільки "майже". План міг здійснитися, якби у Європі не знайшлося трьох християнських демократів - людей творчих, консервативних переконань - Де Гаспери в Італії, Аденауера в Німеччині, Шумана (а пізніше - Де Голя) у Франції.
У березні 1946 р. у своїй першій публічній промові Аденауер намітив головні цілі: нова держава більше не повинна панувати над індивідом; християнська етика має стати основою німецького суспільства і Європи. Кінцева мета держави - стати частиною Сполучених штатів Європи... Саме з цього виступу Аденауера почалася нова історія Старого світу - історія Європейського Союзу.
Ключовим стало співробітництво Аденауера з Де Голем. Перша зустріч "старого француза зі старим німцем" відбулася 1957 року. Аденауер відгукувався про Де Голя як про людину "чесну, коректну та моральну". Напевно, це була вища похвала, на яку він був здатний.
За чотири роки Аденауер і Де Голь провели близько сорока зустрічей. Звичайно, над новою Європою працювало багато людей, але без цієї взаємної людської симпатії двох старих, що не закостеніли, а були гнучкими й дотепними, сьогоднішня Європа не існувала б. При цьому обидва були по суті анти-британцями, вважаючи, що і Францію, і Німеччину британці здадуть, якщо зачують вигоду.
Аденауер вважав важливою американську присутність у Європі. 1955 року Західна Німеччина увійшла як рівноправний член у Північноатлантичний союз - НАТО. Це був особистий тріумф політики Аденауера. Треба розуміти, який важливий історичний крок був зроблений 1955 року. Це ми по наївності вважаємо Німеччину країною Заходу. Німецька ж традиція, що існувала до того, як у Західній Німеччині Аденауер став канцлером, визнавала Заходом усе, що за Рейном. Німецьке антизахідництво ретельно культивувалося ще з часів Французької революції. Аденауер зі скепсисом дивився на історію Німеччини. Він більш за все не довіряв "німецькому духу", просякнутому зарозумілим моралізуванням. "Німці - це бельгійці, що страждають мегаломанією", - казав він. Гіршими за всіх у Німеччині, на думку Аденауера, були прусаки: "Прусак - це слов'янин, що забув, ким був його дід".
Не зроби Аденауер Німеччину справді західною державою - не було б жодного шансу на створення єдиної Європи.

4. ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ СТРАТЕГІЙ У ПЕРЕХІДНИХ ЕКОНОМІКАХ

Процес переходу від адміністративно-командної до ринкової системи економічної координації потребує, як було відзначено вище, застосування послідовної та комплексної державної економічної стратегії з чітко визначеною структурою мети, напрямів, завдань та пріоритетів. Проте найголовнішою характерною рисою економічної стратегії більшості перехідних економік на межі 80-90-хроків під впливом значною мірою суб'єктивних та політичних чинників стало "розмивання" дійсної стратегічної мети - економічного зростання - та її підміна стратегічними напрямами (лібералізацією, монетарною стабілізацією, приватизацією). Відповідно відбулося зміщення завдань економічної стратегії, через що значна частина стратегічних напрямів, необхідних для забезпечення реальної стабілізації економічної системи та тривкого економічного зростання, залишилася поза увагою. Тому в перші пореформені роки у більшості країн стався значний спад, що характеризується як трансформаційний.

Його тривалість залежала від того, наскільки різкими були зміни умов, в яких функціонувала економічна система. Перша причина значного трансформаційного спаду в більшості перехідних економік - інституційний вакуум, що утворився за умови зруйнування старої інституційної системи у ході політичних криз і відсутності нової. Водночас навіть після початку економічного зростання у перехідних економіках зберігаються значні суперечності та диспропорції, що не дозволяють вважати ці економіки стабільними і дають підстави прогнозувати тривалий період макроекономічної стабілізації.

Безперечно, вже сьогодні перехідні економіки демонструють певні успіхи. Значна частина економічних суб'єктів знайшла своє місце у новій економічній системі, населення пристосувалося до ринкових умов, утворилися законодавча система та інститути ринку, формується інституційна система економічної влади. У більшості країн відновилося економічне зростання. Збільшується приплив зарубіжних капіталів, відбуваються процеси технологічного та організаційного оновлення виробництва. У ряді країн поступово підвищується рівень життя населення. Однак економічні реформи у перехідних економіках мають і негативні наслідки.

Як продемонстрував досвід, монетаристська стратегія жорсткого обмеження грошової маси в обігу не дала довготривалих позитивних результатiв у жоднiй з країн, хоча і виявилася результативною у досягненні стабілізації грошово-кредитної системи. Темпи інфляції не є визначальними для економічного зростання. Тому ефективною монетаристська політика "шокової терапії" може бути лише у разі її нетривалого використання. Після усунення основних дисбалансів грошової сфери повинні значно посилюватися промислова та інституційна складові державної стратегії економічної трансформації. Рівень інфляції не може вважатися критерієм успіху "шокової терапії", оскільки у перехідних економіках він визначається насамперед структурними чинниками.

Ефективна політика лібералізації цін та торгівлі потребує обов'язкового вжиття заходів жорсткого регулювання грошової маси у поєднанні з інституційною та промисловою політиками. З огляду на значну роль інституційного шоку в трансформаційній кризі найбільших успіхів у економічних реформах досягли країни, де процес приватизації відбувався поступово та цілеспрямовано. Слід зазначити, що "передові" перехідні економіки здійснювали приватизацію банківської системи вже після досягнення грошової стабілізації, розглядаючи, таким чином, інституційні зміни у цьому секторі як впливовий дестабілізуючий чинник.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат