На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Державне управління в умовах адміністративної реформи

Реферати > Правознавство > Державне управління в умовах адміністративної реформи

Зміст

Вступ

Поняття державного управління. Його основні риси і принципи.

Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади.

Реформа державного управління в Україні.
а) Рамки.
б) Оцінка сучасного стану державного управління.
в) Адміністративний контекст реформи.

Висновки.

1.ВСТУП

З проголошенням курсу на ринкову перебудову економіки і в науці, і в освіті, і в соціальній практиці, і в повсякденному житті громадян України підвищена – й цілком слушна – увага стала приділятись управлінню бізнесовими справами. Та чи є його розвиток достатньою передумовою для успіху у справі всебічної й докорінної суспільної трансформації? Хотів би наголосити на тому, що відповідь має бути негативною. Ефективне розв’язання приватних проблем за найрозвинутішого ринкового господарювання все одно аж ніяк не означає, що автоматично вирішуватимуться не менш (а більш!) складні проблеми функціонування й розвитку суспільства. Відповідні типи управління являють собою, так би мовити, різні жанри.

Досвід людства переконує, що треба спеціально готувати й “господарів держави”, розвивати відповідну галузь науки та освіти, сферу творчої, високоінтелектуальної праці.

Наукова галузь, яка охоплює комплекс державно-управлінських дисциплін, у певному розумінні досягла зрілості наприкінці минулого століття. Проміжні підсумки за більш ніж сто років її розвитку в світі підбито в чотиритомній “Міжнародній енциклопедії державної політики та управління”, опублікованій у 1998 р[1].

Сама категорія “державне управління” (англ. “public administration”; у США як синонім іноді використовується термін “public affairs”) застосовується науковцями для позначення двох взаємозв’язаних понять:

1) сектора зайнятості, ініціатив і видів діяльності, що стосуються формулювання й упровадження управлінської політики за допомогою державних та інших громадських програм і менеджменту відповідних організацій та діяльності;

2) академічної галузі, що займається вивченням, удосконаленням і підготовкою кадрів сфери діяльності, окресленої в пункті 1[2]. Вважаю, що точніше зміст категорії відобразив би варіант перекладу “суспільне управління” або ж “управління суспільством (громадськими, суспільними справами)”. Однак в Україні укорінився варіант “державне управління”. А втім, поза сумнівами, ключову роль у керуванні суспільством відіграє саме система органів державної влади. Притаманним цій сфері способом організації діяльності виступає бюрократія (до речі, елементом шкідливого спадку радянської епохи є сприйняття слова “бюрократія” майже як лайки).

Метою даної роботи є розкриття поняття державного управління, його основних рис та принципів, а також з’ясування співвідношення державного управління з державною виконавчою владою. Робота була б не повною якби в ній не було б досліджено стан державного управління на сьогодення і програма його розвитку і удосконалення.

2.ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ.
ЙОГО ОСНОВНІ РИСИ І ПРИНЦИПИ

Цей розділ курсової роботи присвячено розкриттю такого поняття, як „Державне управління”, його основним ознакам і принципам.

Державне управління, є функцією держави, якою володіють спеціальні органи, які являють собою систему органів державного управління, що діють від імені держави. До цієї системи входять дві складові: державні та недержавні органи.

Перші в цій системі є основними і їхня сукупність є частиною апарату держави. В цих органах на оплатній основі працюють державні службовці.

Другі можуть здійснювати державне управління лише в тому разі, якщо держава делегує їм відповідні повноваження.

Державне управління містить характеристики соціального управління, так як воно є його складовою частиною. Але державне управління має свої притаманні тільки йому одному риси, що являють нам його специфіку і дають нам право детермінувати його як окремий, самостійний вид управління.

Проявляють себе ці особливості в компонентах системи державного управління (суб’єкті, об’єкті, управлінському впливі) та інтегративних властивостях, що притаманні йому як системному управлінню.

Система спеціальних органів, що представляє державу, являє собою суб’єкт державного управління. Особливості цих органів, як безпосередніх суб’єктів державного управління полягають в тому, що вони утворюються державою, наділені державно-владними повноваженнями і здійснюють управлінські функції від імені держави.

Об’єкта ж, вирізняє те, що ним є організоване суспільство в цілому. Розподіляється вплив на об’єкти, сферами державного управління суб’єктів.

Визначальними особливостями управлінського впливу є притаманний йому державно-владний характер, що виявляється у правовій, переважно адміністративно-правовій формі, та має безпрерервний характер.

Головна інтегративна якість системи – реалізація у повному обсязі загальнодержавних інтересів у сфері соціального управління.

Велика увага, в теорії адміністративного праіва приділяється дослідженню ознак державного управління, тобто його рисам.

Дослідники найчастіше виділяють п’ять ознак: виконавчо-розпорядчий характер; підзаконність; масштабність і універсальність; ієрархічність; безпосередньо організуючий характер.

Виконавчо-розпорядчий характер державного управління охоплює два взаємопов’язані напрями – виконавчу і розпорядчу діяльність.

Органи, які здійснюють державне управління, - це насамперед виконавчі структури. Найважливіші серед них містять цю ознаку вже у своїй назві. Ця ознака, як правило, закріплюється у нормативному порядку.

Розпорядча діяльність управлінських структур виявляється у прийнятті загальнообов’язкових приписів, в організації виконання цих приписів та у здійсненні контролю за цим процесом.

Підзаконність державного управління означає, що його найважливіші цілі, сфери, форми і методи впливу встановлюються на законодавчому рівні. Вся виконавчо-розпорядча діяльність ґрунтується на правових нормах. Саме вони створюють міцну правову базу для здійснення державного управління і визначають межі його виконавчого спрямування.

Масштабність та універсальність державного управління виявляється у здійсненні державою управлінської діяльності, впливу на всі сфери соціального життя через відповідні органи.

Ієрархічність державного управління – це наявність у органів, які його здійснюють, системи нижчих, підпорядкованих їм інстанцій.

Безпосередньо організуючий характер державно-управлінської діяльності полягає в організації спільної діяльності людей у процесі виконання і розпорядницької діяльності на різних рівнях.

Принципи державного управління.

Як і будь яка інша система, система державного управління має свої закономірності.

Закономірності можуть бути пізнані і непізнані. Пізнані закономірності поділяються на позитивні і негативні.

Обидві групи закономірностей використовуються людиною в своїх інтересах. В своїх інтересах людина посилює, стимулює вплив позитивних закономірностей та обмеження впливу негативних закономірностей.

Звідси видно, що ефективність управління знаходиться в прямій залежності від ефективного врахування і використання виявлених закономірностей.

Це є важливим тому, що позитивні закономірності державного управління, і є його принципами, що пізнані наукою і зафіксовані у відповідних поняттях.

Принципи державного управління прийнято поділяти на такі групи:

соціально-політичні – демократизм; народність; рівноправність осіб різних національностей; рівність усіх перед законом; законність; гласність; об’єктивність.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат