На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Державне управління в умовах адміністративної реформи

Реферати > Правознавство > Державне управління в умовах адміністративної реформи

Державне управління пов’язане з реалізацією цілей і функцій держави. Поряд із цим, враховуючи політичну та юридичну природу державного управління, воно не є суцільно підпорядкованим процесу виконання функцій держави[6].

Цілі та функції як держави, так і державного управління випливають з її конституції. Це співвідноситься з підходами західних вчених, що „управління не може бути визначеним головним чином функціонально”[7]. У цій же праці Ж. Ведель вказує на первинність конституції держави у визначенні цілей та функцій держави.

Управлінський характер і правова природа функцій держави зумовлюють набуття державним управліням таких специфічних ознак[8]:

у процесі його здійснення формуються та реалізуються цілі, завдання, функції, інтереси держави та її суб’єктів, конституційні права, забезпечуються законні інтереси громадян;

функції управління виконуються спеціальними субєкттами, які формуються переважно державою, діють за дорученням держави, наділені необхідними повноваженнями державно-владного характеру;

більшість варіантів управлінських зв’язків опосередковуються нормативними актами;

державне управління – це соціальне, політичне явище, вид суспільної діяльності, пов’язаної із здійсненням державної влади в демократичній країні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

державне управління має процесуальний характер, що охоплює процеси ціле визначення, ціле покладання та ціле здійснення. Державне управління має політичний та адміністративний аспекти;

державне управління – це систематично здійснюваний цілеспрямований вплив держави на суспільну систему в цілому або на окремі її ланки, на стан і розвиток суспільних процесів, на свідомість, поведінку та діяльність осби з метою реалізації державної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої в інтересах держави;

цілі та функції державного управління адекватні цілям, завданням і функціям держави та становлять відповідні сукупності декомпозованих цілей, завдань і функцій держави, сформованих політичною системою з урахуванням соціально-економічного та політичного стану держави;

цілі державного управління формуються політичною системою та реалізуються механізмом держави;

органи державної влади як суб’єкти державного управління діють у межах компетенції, визначеної для них у відповідних нормативних актах, та наділені необхідними державно-владними повноваженнями;

виконавчо-розпорядчу діяльність з реалізації зазначених цілей в основному здійснюють державний апарат і органи місцевого самоврядування в межах делегованих повноважень; державний апарат формується на підставі законодавчих актів за дорученням держави.

Наведені ознаки дають змогу запропонувати таке визначення категорії „державне управління”: державне управління – цілеспрямований організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження державної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої, через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією.

Тепер можна підвести підсумки по адміністративній реформі.

Повільні темпи реформ в Україні, яка отримує велику кількість рекомендацій донорів, неминуче породжують питання, хто має нести за це відповідальність. Можна звинуватити уряд в тому, що він не дотримується рекомендацій донорів. Можна звинуватити донорів в наданні непотрібної та низькоякісної допомоги. Проте для того, щоб знайти шляхи для прискорення реформ, потрібно проаналізувати наявні проблеми.

Наведені нижчі рамки для аналізу базуються на порівнянні програм міжнародної технічної допомоги для країн Центральної Європи — кандидатів на членство в ЄС — та для України.:

Країни Центральної Європи мали спільні рамки для технічної допомоги — підготовка до вступу до Європейського союзу. Інтеграція до ЄС вимагала всебічної допомоги, яка була спрямована на приведення інституцій цих країн у відповідність з європейськими стандартами. В Україні дуже важко визначити єдиний принцип надання технічної допомоги. Пріоритети донорів базуються на наявній пропозиції, а не на попиті, і визначаються відповідно до політичних критеріїв.

В Центральній Європі проекти технічної допомоги розробляються задля виконання конкретних завдань, пов’язаних з наближенням інституцій до європейських стандартів. В Україні агентства технічної допомоги рідко вважають впровадження головним продуктом проекту. Донори надають готові рекомендації та сподіваються, що уряд сам їх виконає, як тільки в нього з’явиться політична воля.

Проекти технічної допомоги для центральноєвропейських країн передбачали наявність систематичного доступу до інформації та постійної допомоги західних експертів. Проекти в Україні найчастіше є одноразовим навчанням, а доступ до експертів є випадковим.

Немає сумніву, що деякі з цих розбіжностей були наслідком різних соціально-економічних та політичних умов в цих країнах. Проте важливо проаналізувати, наскільки вони є дійсно були необхідними та якою мірою відмінність в підходах до технічної допомоги може затримати процес трансформації в Україні.

Іншим аспектом цього питання є той факт, що часто акцент в порадах робиться на те, що робити (наприклад, яку політику проводити), а не на те, як розробляти та приймати раціональні рішення. Іноземні експерти вважають, що надавати українським урядовцям альтернативні варіанти не має сенсу: вони побоюються, що українці можуть обрати “не той варіант”. Задля того, щоб захистити уряд від прийняття “невірного” рішення, іноземні радники часто відмовляються надавати рекомендацій щодо проблем, які були сформульовані українськими урядовцями. Такий підхід не сприяє успіху процесу трансформації в України та призводить до зменшення ефективності іноземної допомоги. Вищі урядовці часто говорять, що іноземні радники працюють самі на себе.

Іншим умовою успіху є те, щоб рекомендації та навчання стали частиною інституційної пам’яті. Цього можна досягти перш за все завдяки забезпеченню подальшого розповсюдження отриманих рекомендацій та знань у відповідній урядовій установі.

В країнах Центральної Європи наголос програм технічної допомоги було зроблено на запровадженні організаційних стандартів та залученні державних службовців до міжнародних мереж, а в Україні — на наданні готових рекомендацій та програми навчання. Існує велика різниця між організацією навчальних поїздок для урядовців, де їм розповідають, як живе суспільство країни-донора (часто не звертаючи уваги на наявні проблеми), та залученням державних службовців до міжнародних мереж, де вони працюють пліч-о-пліч з експертами, які виконують аналогічні обов’язки. Такі мережі як ОЕСР створюють можливість для налагодження тривалих відносин, навчання на помилках, та визначення рольових моделей.

“Навчання” та “робота в тандемі”— це різні речі. Перше означає можливість отримати нові навички та ідеї, які потім можуть бути передані іншим, а можуть і не бути передані. Друге — можливість стати частиною міжнародної групи державних службовців, обговорити ідеї та пізнати нові шляхи досягнення цілей. Більшість українських урядовців перебувають в повній інтелектуальній ізоляції та не співпрацюють з західними колегами. Тому вони весь час повертаються до звичних відпрацьованих принципів мислення та дій.

Яка ж фактична різниця між “навчанням” та “роботою в тандемі”? Перший підхід передбачає організацію навчальних програм, щоб, скажімо, група з десяти державних службовців змогла відвідати якусь установу країни-донора. Якщо ж проект технічної допомоги передбачає “роботу в тандемі”, то один ключовий урядовець протягом певного періоду часу десять разів зустрівся зі своїм західним колегою, налагодивши тісні стосунки.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат