На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Поняття та види юридичних осіб

Реферати > Правознавство > Поняття та види юридичних осіб

План

Вступ.

Ознаки юридичної особи.

Сутність юридичної особи.

Порядок утворення юридичної особи.

Цивільна правосуб’єктність юридичних осіб.

Класифікація юридичних осіб.

Висновок.

Список використаної літератури.


1.Вступ.

Виникнення інституту юридичної особи обумовлюється тими ж причинами, що і виникнення та еволюція права: ускладненням соціальної організації суспільства, розвитком економічних відносин і, як наслідок, суспільної свідомості. Іншими словами, на певному етапі розвитку суспільства правове регулювання відносин тільки лише між фізичними особами як суб’єктами приватного права, виявилося недостатнім для обігу, що розвивався в економіці, і виникла необхідність в існуванні різноманітних організацій.

Конструкція юридичної особи формувалася протягом тривалого часу під впливом різних історичних умов. Її сутність намагалися пояснити різні теорії. Підходи іноземних науковців, розроблені переважно в ХІХ та на початку ХХ століття, були відображенням економічних відносин у відповідних країнах того часу. Вітчизняні концепції щодо сутності юридичних осіб формувалися в умовах командно-адміністративної економіки і стосувалися юридичних осіб державної форми власності.

У зв’язку із зміною економічної формації постає необхідність звернутися до переосмислення теоретичних положень щодо сутності юридичних осіб із метою найбільш ефективного застосування даного правового інституту у нових умовах.

Дана робота є спробою охарактеризувати сутність юридичної особи як суб’єкта цивільних правовідносин у сучасних умовах на ґрунті положень чинного законодавства.

Основу статті склали норми чинного законодавства, зокрема, положення Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року. Але при розгляді наукової проблеми юридичної особи, постає питання про носіїв властивостей юридичної особи, і вже виникає необхідність звернутись до теоретичних знань про юридичну особу.

Теорії юридичної особи можна поділити на дві великі групи:

1. Концепції, що заперечують існування деякого реального суб’єкта із властивостями юридичної особи;

2. Концепції, що визнають існування носія таких властивостей.

До першої групи теорій можна віднести концепцію Ф.Савіньї, яка стала однією з перших фундаментальних теорій юридичної особи - “теорії фікції “, відповідно до якої властивостями суб’єкта права (свідомістю, волею) у дійсності володіє тільки людина. Однак, законодавець у практичних цілях визнає за юридичними особами властивості людської особистості, уособлює їх. Таким чином, законодавець, застосовуючи юридичну фікцію, створює вигаданий суб’єкт права, що існує лише як абстрактне поняття[1]

До даної групи належить також теорія „персоніфікованої мети”, запропонована А.Бринцем. Вона є схожею із „теорією фікції” у тому, що заперечує існування реального суб’єкта, який має властивості юридичної особи і виконує функцію управління майном. У такому випадку — юридична особа не є нічим іншим, ніж сама цією персоніфікованою метою[2].

Р.Ієрінг також вважав, що юридичної особи, як такої, у дійсності не існує. Вона є не більш, ніж юридичним курйозом. Оскільки право є системою захищених законом інтересів, то законодавець дає правовий захист окремим групам людей, дозволяючи їм виступати зовні як єдине ціле, що, однак, не означає створення нового суб’єкта права. У такий спосіб поєднувалася теза про фіктивність самої юридичної особи із визнанням реальності груп людей, що стоять за нею[3].

Друга група теорій юридичної особи виходить із тези про реальність існування юридичних осіб як дійсних, а не вигаданих утворень. При цьому основоположник „органічної теорії” О.Гірке уподібнював юридичну особу людській особистості, розуміючи її як деяку союзну особистість, соціальний організм, відмінний від суми людей, що беруть участь у союзі. Р. Салейль, що розробив „реалістичну теорію” юридичної особи[4], також заявляв про реальність існування юридичних осіб як особливих суб’єктів права, незвідних до суми індивідів, зумівши уникнути при цьому певної біологізації юридичних осіб, властивої поглядам О.Гірке.

А.Вейль, проводячи огляд теорій юридичної особи (звичайно іменованого у французькій літературі «моральною особою»), поділяє їх на три групи: теорії фікції, теорії реальності і теорії, що заперечують корисність і необхідність поняття моральної особи. А.Вейль відзначає, що у даний час можна говорити про занепад теорії фікції. До реалістичних теорій він ставиться більш прихильно, оскільки із цих теорій випливає, що автономні колективні утворення повинні визнаватися суб’єктами права і мати широку правоздатність. До третьої групи А.Вейль відносить теорію колективної власності, теорію цільового майна[5].

Ж.Карбоньє погоджується із реальністю юридичної особи, визнає реальність колективних інтересів, які можна здійснити і захистити тільки через визнання різних союзів людей, об’єднаних цими інтересами, суб’єктами права. „У силу інстинктивного антропоморфізму” зазначені колективні утворення уподібнюються індивідам, стають моральними особами. „У даний час, – пише Карбоньє, – існує право моральних осіб, яке перевищує по широті і багатству право осіб фізичних”[6].

Що ж таке юридична особа в сучасному вітчизняному законодавстві? Для відповіді треба звернутись до нормативних актів нашої держави.

2.Ознаки юридичної особи.

Ццивільний Кодекс не дає визначення поняття "юридична особа". Натомість, ст.80 ЦК, яка має назву "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні ознаки цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Таким чином, тут маємо лише вказівки на такі ознаки юридичної особи:

1) це організація, тобто певним чином організаційно і структурно оформлене соціальне утворення;

2) вона повинна бути створена і зареєстрована у встановленому законом порядку;

3) вона має цивільну правоздатність і дієздатність (правосуб'єктність), тобто здатна набувати і реалізовувати цивільні права та обов'язки від свого імені;

4) вона може бути позивачем і відповідачем у суді.

Серед цих властивостей не вистачає деяких традиційних ознак юридичної особи — таких як: наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями.

Для аналізу поняття "юридична особа" повинні бути враховані також зазначені властивості, оскільки вони дозволяють відрізнити юридичну особу від інших соціальних утворень, зокрема різноманітних об'єднань, філій і представництв, які не є суб'єктами цивільного права.

Зупинімося на наведених ознаках детальніше.

1) Наявність певним чином організаційно і структурно оформленого соціального утворення — організації.

Традиційно у цивілістичній літературі ця ознака юридичної особи іменувалася як вимога організаційної єдності1.

Організаційна єдність полягає у визначенні цілей і завдань юридичної особи, у встановленні її внутрішньої структури, компетенції органів, порядку їх функціонування тощо.

Організаційна єдність закріпляється у статуті юридичної особи, її установчих документах або в акті органу влади про створення юридичної особи публічного права. Наприклад, наявність статуту є обов'язковою вимогою для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю (ст.ст.143, 151, 154 ЦК).

Крім того, стосовно окремих видів юридичних осіб закон передбачає обов'язкові правила щодо організації їх внутрішньої структури та порядку функціонування їх органів управління.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат