На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Дисциплінарна відповідальність юристів

Реферати > Правознавство > Дисциплінарна відповідальність юристів

План:

1.Загальні правила дисциплінарної відповідальності:

а) поняття дисципліни у юридичній літератур;

б) виявлення дисципліни у різних галузях діяльності.

2.Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів:

а) застосування дисциплінарної відповідальності;

б) застосування стягнень;

в) дисцип­лінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними

комісіями професійних об'єднань юристів;

г) загальні правила притягнення юристів до дисциплінарної

відповідальності;

д) вирішення питань про дисциплінарну відповідальність;

е) розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне

провадження.

3.Висновок

4.Список використаної літератури

Загальні правила дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність – це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженого ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права (догана або звільнення). Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень. Власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. У юридичній літературі під дисципліною прийнято розуміти суворе і неухильне виконання норм і заснованих на них розпоряджень, що над­ходять від держави в особі його органів і посадових осіб. У широкому розумінні службова дисципліна є визначеною формою суспільного зв'язку між людьми по зміцненню правопорядку в процесі їх спільної діяльності. У ст. 139 Кодексу законів про працю України ска­зано, що працівники повинні працювати чесно і самовіддано, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватись трудової та технічної дисципліни, вимог норма­тивних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудову угоду.

Дане визначення дисципліни має як правовий, так і соціологічний аспекти. Правовий аспект дисципліни полягає в тому, що обов'язки лю­дей займатися суспільне корисною діяльністю (працювати, вчитися, не­сти службу, дотримуватись правил розпорядку) регулюються нормами трудового права. Соціологічний аспект дисципліни полягає в тому, щоб рольові функції в суспільному виробництві виконувались ефективно, а точніше - забезпечувався його постійний рух. Досі вважалось, якщо в суспільстві, в організації створити необхідні матеріальні, фінансові умо­ви, правове поле, демократичний стиль керівництва, то люди добровіль­но й свідомо будуть дотримуватись правових норм, ефективно працюва­ти. Безперечно, умови мають певне значення у формуванні свідомого ставлення людей до свого обов'язку. Але вирішальною мірою зміцнення правопорядку в суспільстві, регіоні, установі й організації залежить від самих людей, їх бажання, прагнення до дисциплінованої поведінки, оскільки дисципліна увійшла до внутрішнього світу людини, стала її ціннісною настановою, стала складовою частиною її свідомості, пове­дінки, способу життя. Інакше кажучи, соціологія досліджує фактори, мотиви, що детермінують перетворення одних людей у законослухняну, дисципліновану частину населення, а інших - у частину населення з формами поведінки, що відхиляються від норми.

У різноманітних галузях діяльності дисципліна виявляється по-різному, що дає можливість диференціювати її за низкою ознак, у тому числі і за галузевою. Галузеві види дисципліни (військова, службова в органах внутрішніх справ, транспортна), тісно пов'язані з певними галу­зями управління, регулюють суспільні відносини у визначеній сфері, мають властиву правову характеристику. Найважливіші вимоги галузе­вих видів дисципліни містяться, як правило, у відповідних дисциплінар­них статутах. Оскільки такі статути не вичерпують всього змісту вимог дисципліни, тому що відповідають тільки на питання про те, як необхід­но нести службу, містять розпорядження, що конкретно треба робити, яким є конкретний зміст діяльності посадової особи, то дисциплінарні норми можуть міститися і в інших нормативних актах: у наказах, інстру­кціях, настановах.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів.

За вчинення посадового або іншого проступку юрист-практик (суддя, адвокат, нотаріус та ін.) несе відповідальність згідно з чинним законодавством при дотриманні встановлених гарантій його недоторканності. Дисциплінарна відповідальність працівників юридичної служби будь-якого профілю наступає у випадку порушення ними дисциплінарних статутів, учинення дисциплінарних проступків. Всі сфери юридичної діяльності мають визначені режими притягнення працівників до відпові­дальності.

Відповідальність юристів може бути загальною або по­в'язаною з професійною діяльністю. Загальна відповідальність (юридична, моральна тощо) має непрофе­сійний характер і наступає на загальних підставах. Дисциплінарна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, до якої юрист притягується за вчинення дисциплінарного проступку, тобто за порушення:

законодавства при виконанні професійних функцій;

присяги, яка їм прийнята;

вимог статуту відповідного об'єднання юристів.

За вчинений дисциплінарний проступок до юристів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

попередження;

догана;

пониження кваліфікаційного класу;

пониження у посаді та звільнення з посади;

зупинення на певний строк дії свідоцтва (ліцензії) про право на заняття приватною юридичною практичною діяльністю або його анулювання.

За порушення вимог деонтологічних кодексів (кодексів честі, раритетів, канонів етики тощо) передбачається дисцип­лінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними комісіями професійних об'єднань юристів. При цьому врахо­вуються всі обставини зробленого проступку, його вага і зби­ток, заподіяний престижу професії. Проступком, що ганьбить честь і гідність юриста-професіонала, признається така дія або бездіяльність, що хоча і не є злочинною, але за своїм характе­ром несумісна з високим званням судді, адвоката, нотаріуса, слі­дчого та ін. За вчинення такого проступку кваліфікаційна комі­сія (колегія) може припинити повноваження юриста (судді, ад­воката, нотаріуса) у порядку, що передбачається законом.

Так, закон передбачає, що підставою юридичної (дисцип­лінарної) відповідальності є вчинення дисциплінарного про­ступку — протиправної, винної (навмисної або необережної) дії або бездіяльності — зазіханні на службову дисципліну в держав­ному органі внаслідок невиконання або неналежного виконан­ня своїх службових обов'язків; порушенні заборон і обмежень, зловживанні правами; вчиненні проступку, що ганьбить його як державного службовця і дискредитує орган, де він працює.

До загальних правил притягнення юристів до дисциплінарної відповідальності відносяться такі:

за кожний дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення;

дисциплінарне стягнення до юриста застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не беручи до уваги час тимчасової непрацездатності або перебування його у відпустці;

якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення юриста не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення;

дисциплінарне стягнення може бути достроково знято відповідною комісією;

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат