На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Граматична структура і функціонування складносурядних речень з єднальними сполучниками

Реферати > Мовознавство > Граматична структура і функціонування складносурядних речень з єднальними сполучниками

Значення одночасності підкреслюється наявністю в частин складносурядного речення спільного другорядного члена (найчастіше- обставини, рідше-додатка), який завжди міститься в першому реченні.

У такому випадку кома між сурядними реченнями не ставиться: «А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ- густий, запашний і надзвичайно теплий» (М.Хвильовий); «Тоді я звертався до них і ми перекидаємось словами» (М.Хвильовий);

б) послідовність дій або станів (сполучники і, а, там, а потім). Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (В. Сосюра). Я здобув науку, і діти в мене будуть її добувати (М. Стельмах);

Предикативні частини таких речень розташовуються в певному порядку, що відповідає реальній послідовності дій або станів. Значення послідовності виражається порядком частин складносурядного речення і видо- часовими дієслівними формами в сурядних реченнях. Наприклад:

Водевіль і трагедія нагло зійшлися

І заграли шалений танок,

І як вихор ми враз понеслися,

Всі в вінках із червоних квіток…

(О.Олесь)

2. Причиново-наслідкова, умовно-наслідкова чи допустово-протиставна залежність між діями або станами: Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем (У. Самчук). Кажіть коротко і ясно, добивайтесь лаконічності вислову, і вас кожен школяр зрозуміє (В. Сухомлинський). Вода була чистою, і все-таки входити в неї чомусь було Остапові боязно (В. Підмогильний).

Такі речення складаються, як правило, з двох частин: перша з них, перед якою можна поставити сполучники тому що, якщо, незважаючи на те що, виражає причину або умову, друга — наслідок чи протиставлення.

Причиново-наслідкові відношення (сполучники і, а тому) виражаються порядком речень, який не можна змінити, та інтонацією. Наприклад: «Може квіти зійдуть- і настане ще й для мене весела весна» (Л.Українка); «Сонце зійшло, і надворі почало вже темніти» (І.Нечуй-Левицький); «А ти вийшла- і сталося чудо якесь…» (О.Олесь)

Як зауважує О.Пономарів, причиново-наслідкові відношення створюються тільки реальним змістом сурядних речень [27, с. 308].

3. Перелічувальні відношення виражаються інтонацією та повторюваними сполучниками і…і, ні…ні, які оформляють перелік кількох тверджень. Наприклад:

І стонадцятий сніг ті поля притрусив,

І уже прилетять не ті самі лелеки (Л.Костенко)

«Ані птиця не порхала, ані вітер не віяв» (М.Вовчок)

4. Приєднувальні відношення (додаткова, супутня інформація): Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати, причому вікно треба було заткнути подушкою, бо одна шибка була вибита (Леся Українка); порядок розташування частин у таких реченнях фіксований.

У процесі спілкування в мовця відповідно до комунікативних завдань і з метою впливу на співрозмовника (співрозмовників) виникає потреба у висловленнях, в яких предикативні частини пов’язані між собою складними семантичними відношеннями. З цією метою він використовує також і речення спонукальної модальності складної формально-граматичної будови.

Прагматичні наміри мовця, зорієнтовані на позитивну результативність акту волевиявлення, можуть реалізуватися щодо різних адресатів, які повинні виконувати (виконати) приписувані їм дії одночасно чи послідовно, або ж передбачати різні спонукувані дії, протиставлені одна одній. Їх вербальне оформлення забезпечують єднальні та зіставно-протиставні складносурядні речення спонукальної модальності.

Особливості семантики розділових складносурядних речень суперечать інваріантному комунікативному навантаженню речень спонукальної модальності, бо комунікатор не може одночасно спонукати адресата/адресатів до дій, що за даних конкретних умов взаємовиключаються.

Диференційні ознаки складносурядного речення спонукальної модальності як граматичної одиниці та його підтипів збігаються з диференційними ознаками складносурядного речення розповідної модальності.

Єднальні складносурядні речення спонукальної модальності засвідчені в мовленнєвій практиці нечисленними випадками. Якщо на основі значеннєвих (семантичних) зв’язків між складовими частинами єднальних складносурядних речень розповідної модальності виділяють чотири типи складносурядних речень (єднальні, або власне єднальні; причиново-наслідкові; умовно-наслідкові; результативно-висновкові [9, с. 30], то серед складносурядних речень спонукальної модальності виявлені речення аналізованого типу з власне єднальними та умовно-наслідковими відношеннями між складовими частинами.

Єднальні складносурядні речення спонукальної модальності з власне єднальними відношеннями між складовими частинами виражають часову послідовність перебігу двох предикативних (динамічних чи статичних) ознак, виконання/невиконання яких приписується різним особам. Наприклад: – От ще чого не вистачало! – промовив Сава Йосипович. – Дай йому якийсь сухар, та нехай одчепиться! <…> (П.Автомонов); – Обшкрябуйся швидше, та їдьмо (О.Гончар); Коли Рамп дізнався, що він сидить уже тижнів зо два в буцегарні, то сказав нехотя: – Дайте потиличника, та нехай собі іде!.. (О.Слісаренко).

Наведені приклади, як типові, демонструють двобічний вияв часових відношень між складовими частинами висловлення. Морфологічні репрезентанти предикатів відзначаються однаковим вираженням – формами наказового способу дієслова, однак різними особовими формами, що й становить характерну особливість речень розглядуваного типу.

Типовою є двосуб’єктна спонукальна семантика, яка складається зі значень імператива адресата (прямого чи опосередкованого) та імператива спільної дії або імператива прямого адресата й імператива опосередкованого адресата.

Єднальні складносурядні речення спонукальної модальності з власне єднальними відношеннями можна охарактеризувати як речення закритої структури з позиційно стійкими складовими частинами, оскільки їм притаманна обмеженість сурядного ряду і неможливість трансформації їх складових.

У той же час варто пам`ятати, що єднальні складносурядні речення спонукальної модальності з умовно-наслідковими відношеннями між складовими частинами є такими структурами, в яких перша предикативна частина виражає реальну умову, що передбачає виконання експлікованої в ній спонукуваної дії, а друга предикативна частина вказує на наслідок у разі задоволення умови, тобто позитивного виконання дії, до якої спонукається адресат. Наприклад: – А ти трошки мене обійми, і я не змерзну (У.Самчук); – …Проведи по ньому смичком – і він заграє, мов перша скрипка! (М.Стельмах).

Складові частини умовно-наслідкових єднальних складносурядних речень спонукальної модальності характеризуються позиційною стійкістю і утворюють закритий сурядний ряд.

Слід зазначити, що у межах цього спостерігається різне вираження предикатів. Предикат першої структурної частини завжди виражається однією з можливих форм наказового способу дієслова переважно доконаного виду, а предикат другої структурної частини – дієсловом у формі дійсного способу (майбутній час) доконаного виду. Наприклад: – Наша сила?.. – Скіф шкребе пальцем у своїй руді борідці. – Як тобі розтовкмачити… – І рішуче додає: – Так тому й бути. Дай мені меч або хоча б акінак, і я тобі покажу, де наша сила (В.Чемерис); – Будеш старатись, сумлінним будеш – ніхто тебе в нас не покривдить, – солоденько обіцяла тим часом Ганна Остапівна. – Дозволь собі цілковиту з нами відвертість, і тобі одразу самому ж стане легше… (О.Гончар).

Отже, аналіз єднальних складносурядних речень, зокрема особливостей їх граматичної структури та функціонування, засвідчив, що такі речення належать до найбільш поширених в українській прозі та поезії і, відповідно до ситуації мовлення, можуть виражати різноманітні єднальні відношення- власне єднальні, причиново-наслідкові, перелічувальні та приєднувальні, а отже, й поєднуватись різними сполучниками сурядності.


Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат