На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Улас Самчук - письменник епічної широти

Реферати > Література українська > Улас Самчук - письменник епічної широти

Покоління, яке репрезентує Володька, починало формувати свою свідомість з локальної проблеми «Куди тече та річка?», а нагромадивши досвід, прийшло до великої проблеми шляхів державного й культурно-національного розвитку України в цілому. Обравши свій бойовий клич: «Вставай, село! Відчини очі й дивись... Пізнай себе й свою силу!», воно, покоління Володьки, швидко збагнуло, що цей клич — лише один етап до вищого та складнішого завдання. Бо, крім українського села, є ще українське місто, опановане чужою силою. Проблема боротьби за українське місто як доконечного спільника з українським селом у подальшому змаганні за своє місце у світі стає вищим щаблем свідомості покоління Володьки. Уся його діяльність і остаточний крок — вихід у ширший європейський світ — найкраще це підтверджує. Покоління Володьки поставило перед собою мету виходу України на світову арену, її більшого та глибшого духовного й господарчого контакту зі світом. Що більший і органічніший буде цей контакт, то могутніші й незламніші будуть її суспільно-національні крила. Таким чином, проблема орієнтації, визначення місця України у всесвітній сім'ї народів як вільної серед вільних для покоління Володьки стає першочерговим гаслом доби. В останній частині трилогії Володька вирушає на Захід з метою глибоко освоїти західну цивілізацію, науку, культуру й мистецтво та, повернувшись, віддати набуті знання для добра українського народу. Усе це було логічним продовженням ідей, що нуртували на східних українських землях у другій половині 1920-х pp. і знайшли своє втілення не тільки у творі Самчука. До цієї проблеми зверталися у своїй творчості й М. Куліш, і Ю. Яновський, і М. Хвильовий та ін. Ось чому головного героя «Волині» можна вважати збірним типом загальноукраїнської людини кінця 1920-х — початку 1930-х pp., а саму трилогію — одним із найкращих творів української літератури тих часів, трактувати її і як глибоко психологічний художній твір, і як енциклопедію українського життя.

«Волинь» — це широчінь. Географічна, ідеологічна, духовна. Разом з тим саме через художні подробиці автор досягає предметності, правдоподібності викладу. У «Волині» знаходимо відомості й про селянську працю впродовж календарного року, і про етичні засади співжиття, і про виховання дітей. Картини селянського побуту, зі всіма його неписаними законами, продиктованими існуванням людей, котрі живуть працею, шанують умілі руки, розумне слово, дбайливість і лад у всьому, дитячі враження автора від рідного волинського краю, від незабутніх Дерманя, Телявки, Кременця органічно вплелися в художню тканину Самчукового твору, наповнили дивовижним, привабливим національним колоритом — справжнім, щирим, не декоративним. Усе це становить гармонійну мистецьку єдність, яка захоплює читачів різних верств, різного віку, що додатково підкреслює надзвичайне значення цього твору для нашої літератури.

Коло ідей, окреслених у «Волині», поширюється в романах Уласа Самчука «Марія», «Кулак», «Гори говорять» і «Юність Василя Шеремети». Поглиблюються випробувані мистецькі мотиви, й одночасно відкриваються нові стильові й композиційні засоби.

У цьому аспекті на перше місце висувається славетна «Марія» (1933 p.), що свого часу зробила ім'я Уласа Самчука відомим у всьому світі. Це своєрідний роман-епопея й водночас сконденсована пекучим болем новела про трагедію українського села, про жахливий голодомор в Україні 1932—1933 pp. Крім того, це перший в нашій літературі мистецький твір, де відтворено голодову трагедію українського народу 1933 р. І написаний він того ж страшного року. Автор не був свідком того нелюдяного шаленства, що відбувалося в ті роки в Україні, але його творча уява з неймовірною правдивістю наблизила читачів до тієї безпрецедентної трагедії. Самчук написав твір великої життєвої і мистецької правди.

Цей роман, епічний за способом художнього зображення, розгортається в двох планах: з одного боку, в плані чисто людському, особистому, психологічному, Самчук зобразив людей з усіма властивими їм високими й низькими інстинктами, сильними та слабкими рисами характеру, добрими й поганими вчинками. З іншого — у плані соціальних, суспільних стосунків і подій, у колі яких людина проводить своє особисте життя. Подати в реальній мистецькій єдності ці два плани — дуже складна трудність для кожного автора. Улас Самчук, тоді ще зовсім молодий автор, успішно впорався із цим. На думку Г. Костюка, сприяли цьому три мистецькі компоненти: по-перше, глибока синівська любов і пошана автора до свого народу, знання його життя, його душі, його воління; по-друге, неповторно авторові, пристрасно-життєдайні образи українських людей, української природи; по-третє, властивий тільки Самчукові творчо виявлений стиль ліричного монологу, що, як електричний струм, проймає весь сюжет повісті й тримає читача в постійній напрузі. Ці компоненти творять високомистецьку цілісність сюжету, де людина, природа й соціальне життя виступають як органічні складники процесу.

«Марія» — повість про воістину страшні метаморфози людського буття в умовах більшовицького геноциду. Під мертвотний прес голодомору підпадає на сімдесятому році життя й Марія, що, зрештою, з огляду на її вік, не виглядало б трагедією такого великого масштабу, якби ми з кожною сторінкою твору не усвідомлювали все чіткіше, що в цій старій жінці уособлена сама Україна, несхитна в моральних своїх переконаннях, але беззахисна перед злом. І сама Марія, і її донька, внуки, її чоловік Корній, як і багато, багато — мільйони! – їх сучасників, у лиховісний 1933 р. вмирають з голоду. Останні хвилини життя Марії — це й останні рядки повісті: «Ніч. Без початку і кінця ніч. Ніч вічності... Холонуть засохлі уста... Западають груди... З напруженням рветься останній нерв... Серце робить останній удар». Несила висловити почуття, що викликає ця книга, — це міг зробити тільки автор за допомогою живих образів. Логіка людини тут безлика. Але все ж таки, думається, «ніч вічності» — це для тих, хто не витримав і впав. Але для тих, хто витримав, для тих, хто щойно народився, є життя. Вони житимуть і продовжуватимуть вічне буття українського народу. Отже, «Марія» — це твір трагедійно-оптимістичного жанру, твір, що гартує свідомість людей і утверджує буття нашого народу.

Наступний роман «Кулак» (1932 р.) вийшов услід за «Марією» й одночасно з «Волинню». У «Волині», як уже говорилося, особисте поширюється до загальнонаціонального й загальнолюдського. Те ж саме стосується роману «Кулак», уже в назві якого особиста доля героя стає узагальненням. Зображення історичної дійсності в цьому романі розгортається в тих координатах, які необхідні для відтворення й дослідження його особистого світу. Саме процес духовного життя персонажа виступає на перший план, а історичні події та складність соціальних і національних процесів на землях Західної України вимальовуються крізь призму сприйняття головного героя. Самчук уперше подає суцільний образ людини, «що живе! Людини, що творить, вічно творить. Що діє, що шукає і знаходить», як висловився сам автор, щоправда з іншого приводу. «Ідеї й характер образів цього роману», за словами Григорія Костюка, «корінням лежать у «Волині», а їх виразне відлуння відчувається в трилогії «Ост».

Роман «Гори говорять» (1936 р.) присвячено боротьбі закарпатських українців за незалежність. У цьому творі автор, з одного боку, підкреслює ідею духовної й національної єдності розшматованої української землі, а з іншого — велику притягальну силу й молоду наснагу національного відродження Закарпаття.

Роман «Юність Василя Шеремети» (1943 р.) зображує ідеї, психологію, характери й побут української гімназійної молоді 1920-х pp. Це документ великої мистецької сили. Самчук виявив себе справжнім майстром, відтворюючи з багатьма хвилюючими деталями своєрідну дійсність окупованої поляками Волині. Перетканий задушевними мріями допитливої української молоді, її пристрасним шуканням правди в несправедливому світі, її запальними дискусіями на суспільні й культурні теми, першими юнацькими спалахами щирого кохання, чарівними пейзажами волинської землі, цей роман належить до кращих здобутків української романістики.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат