На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Причини і наслідки Великих географічних відкриттів кінця 15 - початку 16 ст.

Реферати > Історія економічних вчень > Причини і наслідки Великих географічних відкриттів кінця 15 - початку 16 ст.

План:

  1. Причини та передумови Великих географічних відкриттів.
  2. Епоха Великих географічних відкриттів.
  3. Наслідки Великих географічних відкриттів.

1. На останньому етапі існування середньовічного суспільства в XV – першій половині XVII ст. темпи економічного розвитку європейських країн ще більше зростають. Епохою Великих географічних відкриттів прийнято називати строго визначений історичний період. Його хронологічні рамки вітчизняні історики і географи звичайно обмежують серединою XV - серединою XVII ст. Жодна інша епоха не була настільки насичена географічними відкриттями, ніколи вони не мали такого виняткового значення для долей Європи й усього світу.

Економічними їх передумовами були кілька причин, що пов’язані зі зрушеннями у розвитку продуктивних сил у Західній Європі, початком розкладу феодальної та зародженням у її надрах нової, капіталістичної системи, яка наприкінці XV ст. дістала прояв уже в константованих істотних змінах у сфері матеріального виробництва, стані та характері продуктивних сил [2, ст. 179].

Передусім причиною є криза левантійської торгівлі. В середині XV ст. торгівля зі Сходу переживає значну кризу, були втрачені торгівельні шляхи, оскільки раніше сухопутний шлях ішов через Золоту Орду, яка на той час розпадається на окремі частини; кожний хан на своїй території хотів отримати частку за те, що товар перевозиться по його території, відповідно купці підвищують ціну на свої товари, і вони коштують дуже дорого. Розпад Візантії у 1453 році також був причиною зміщення основних торгівельних шляхів, на її місці утворилася Османська імперія, яка була закритою для міжнародних відносин і не пускала через свою територію купців з інших країн. [3, ст. 47]

Торгові зв’язки країн Середземномор’я, що встановилися ще з часів хрестових походів, набули до кінця Середньовіччя постійного характеру. Різноманітні східні товари: прянощі, цукор, ювелірні та парфюмерні товари – все частіше входили у використання вищих та середніх класів Західної Європи. У другій половині XV ст. середземноморська торгівля стала переживати гостру кризу. Велика кількість посередників – арабів, візантійців, італійців – дуже сильно підвищувала вартість східних товарів. Купцям з західних та північно-західних європейських країн віддалені східні ринки були зовсім недоступними. Завоювання турками Близького Сходу остаточно погіршило стан середземноморської торгівлі. Єдиний шлях у Індію, що залишався ще не завойованим турками, лежав через Єгипет та Червоне море, але він був повністю монополізований арабами. [6, ст. 121]

Також передумовою Великих географічних відкриттів можна назвати формування та розвиток абсолютизму в Західній Європі, який створив передумови для організації великих морських експедицій, для захоплення колоній, оскільки істотно збільшилися потреби абсолютистських монархій на утримання державних структур та двору. Європейські монархи прагнули розширення своїх володінь, їм потрібні були великі кошти для утримання війська, чиновників, двору. Їх також вабили мотиви навернення невідомих народів до християнства. [3, ст. 47]

Також однією з найважливіших причин Великих географічних відкриттів є те, що значного рохзвитку в Західній Європі до XVI ст. досягли виробництво і торгівля, що зумовило зростання потреби у грошах як загальному засобі обміну. Європейські джерела срібла та золота стали значною мірою виснажені, посилення ролі торговельних бірж та ускладнення грошового обігу вимагали більшої кількості дорогоцінних металів. Це спричинило пошук європейцями нових джерел дорогоцінних металів, для поповнення їх у обігу. [5, ст. 68]

Португалія та Іспанія першими з західноєвропейських країн розпочали пошуки нових морських шляхів до Африки, Азії та Індії. Адже італійські купці не були зацікавлені у цьому, бо середземноморська торгівля продовжувала приносити їм великі прибутки, через їх монопольне положення на Середземному морі. У цьому були також зацікавлені королівська влада названих країн, церква, купці і особливо дворяни. Після закінчення війни з маврами португальські та іспанські дворяни, які з презирством ставились до всіх видів діяльності, крім війни, залишились по суті без діла і дуже швидко стали боржниками морських постачальників. Португалію та Іспанію охопила криза феодальної системи господарювання, що призвела до дроблення феодальних володінь. Пошуки швидкого збагачення сприяли тому, що саме з дворянського середовища у XV-XVI ст. вийшли сміливі мореплавці, жорстокі завойовники конкістадори, колоніальні чиновники. Купці фінансували морські експедиції, оскільки сподівалися оволодіти новими торговельними шляхами. [5, ст. 69]

Важливі вдосконалення, зроблені в ті часи у мореплавстві та військовій справі позитивно вплинули на Великі неографічні відкриття. Протягом XV ст. було створено новий тип швидкохідних та легких парусників – каравел, місткий трюм яких давав змогу здійснювати великі морські переходи. У Європі з’явилися нові типи кораблів, зросла їх вантажопідйомність (від 500 до 2000 т). Завдяки удосконаленню компаса, який з початку XVI ст. входить у загальне користування, морських карт, приладів (барометрів, гідрометрів) та обладнання, значно зросла безпека мореплавання. Відродилась антична ідея про кулеподібність Землі.[5]

Всі, вищезазначені причини ститмулювали морські подорожі для відкиттів.

2. Період Великих географічних відкриттів поділяють умовно на два періоди: 1) Іспано-португальський (кін. XV – сер. XVI ст.) – включає в себе відкриття Америки (Христофор Колумб у 1492-1493 рр. очолював іспанську експедицію через Атлантичний океан і 12 жовтня 1492 р. досяг острова Сан-Сальвадор – ця дата вважається офіційною датою відкриття Америки. В 1493-1496, 1498-1500, 1502-1504 рр. він здійснив нові експедиції до берегів Центральної та Південної Америки; але помер він, впевнений, що знайшов морський шлях до східних берегів Азії. Америго Веспуччі здійснив кілька походів під іспанськими та португальськими прапорами (1499-1504 рр.) до нового континенту, який в 1507 р. дістав його ім’я), португальські плавання до Індії і берегів Східної Азії, починаючи з експедиції Васко да Гама (1497-1498 рр. – здійснив плавання з Ліссабону до Індії довкола Африки, досягнувши в 1498 році міста Калькут та назад, проклавши морський шлях до Індії), іспанські тихоокеанські експедиції XVI ст. від першого навколосвітнього плавання Фернандо Магеллана (1519-1521 рр., він вперше обігнув Американський континент та вийшов до Тихого океану) до експедиції Вільяловоса (1542-1543 рр. - з флотилією в 6 суден, він пройшов від південного берега Мексики до Філіпінських островів; він відкрив архіпелаг Ревілья-Хіхедо та атоли з групи Каролінських та Маршалових островів).

2) період російських і голандських відкриттів (сер. XVI – сер. XVII ст.) – відкриття росіянами всієї Північної Азії включаючи похід Єрмака (1581 р. – він почав грандіозну справу, приєднаня Сибіру до Росії; цей похід сприяв падінню Сибірського ханства та приєднанню Західного Сибіру до Російської держави (ВІ, ст. 143)), плавання Попова-Дежньова (1648 р. – відкриття протоки між Америкою та Азією, яке довело, що Америка відділена від Азії морем, та є ізольованим континентом(ВІ, ст. 144-145)); англійські та французькі відкриття у північній Америці; голландські тихоокеанські експедиції і відкриття Австралії (1606 р. В Янц).[5]

На першому етапі Великих географічних відкриттів вирішальну роль зіграли Іспанія і Португалія, у силу ряду причин, вони виявилися раніше інших країн готовими до виконання важких задач, висунутих часом. Протягом декількох десятків років мореплавці піренейських країн відкривають південно-східний шлях у країни Сходу навколо Африки і південно-західний – в обхід Америки, у пошуках західного шляху відкривають і досліджують величезний подвійний материк – Америку.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат