На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Китай. Економіко-географічна характеристика країни

Реферати > Географія > Китай. Економіко-географічна характеристика країни

Площа - 9,6 млн км,2.

Населення - 1,2 млрд чоловік.

Столиця - Пекін.

Китай - країна, історія державності якої сягає кількох тисячоліть Її зробив вагомий внесок у матеріальну та духовну культуру людства (мал. 101). Китай з його великою територією, величезними трудовими і багатими природно-си­ровинними ресурсами, потенційно містким внутрішнім ринком має об'єктивні пе­редумови для створення цілісного, різнобічне розвинутого господарства, здатного забезпечувати потреби країни у всіх необхідних товарах. Нині за розмірами ВВП. та економічним потенціалом Китай входить у першу десятку провідних країн світу. Зростання ролі в світовому господарстві Азіатсько-Тихоокеанського регіону ще більше посилює економічні можливості Китаю.

З дня проголошення в 1949 р. Китайської Народної Республіки країна пройшла складний шлях соціального і економічного розвитку, що привів до утворення сучас­ної моделі централізовано керованої економіки Китаю, в якій поєднуються елементи соціалістичного господарювання з елементами ринкового господарства. Провідною: політичною силою в Китаї ось уже майже півстоліття є Комуністична партія Китаю,

Китай - республіка. Вищий орган влади - Всекитайські збори народних представників. В адміністративному відношенні КНР поділяється на 23 провінції, 5 автономних районів (Внутрішня Монголія, Сіньцзян-Уйгурський, Тибетський, Гуансі Чжуанський, Нінся-Хуейський) та три міста центрального підпорядкування - Пе-кін, Тяньцзінь та Шанхай. З 1997 року Сянган (Гонконг) є особливим адніністративним районом Китаю, а з 1999 року до КНР приєднається Аоминь (Макао).

Природно-ресурсний потенціал. Китай - третя за площею країна світу - має значний земельний фонд, великі запаси корисних копалин, потужні гідроресурси а також широкі можливості щодо освоєння ресурсів океану. Природа Китаю багата і різноманітна. На півночі суворі гірські хребти, покриті лісами або степами помірного поясу, прилягають до холодних просторів Сибіру, а на півдні - гори з вічнозеленими тропічними лісами. На рівнинах Східного Китаю, що знаходиться під впливом теплих мусонів Тихого океану, розкинулись родючі поля, на заході - безводні простори найбільших азіатських пустель і гори, вкриті вічними снігами.

Площа сільськогосподарських угідь у КНР становить близько 350 млн гектарів, або трохи більш як 1/3 території країни. Ще 1/6 території зайнято ліса­ми. Орні землі становлять близько 100 млн гектарів, або 11 % земельного фон­ду. Але якщо врахувати, що в окремих районах можна збирати 2-3 врожаї на рік, посівна площа Китаю набагато більша, ніж площа ріллі, вона оцінюється в 150-170 млн гектарів. Основна частина орних земель припадає на східні райони країни, на заході знаходиться тільки 12 % таких земель.

Китай надзвичайно багатий сировинними паливними і мінеральними ресурса­ми. Великі запаси залізної руди і руд легуючих металів для чорної металургії є в більшості провінцій, зокрема - в Північному Китаї, Сіньцзяні та на півдні. Особ­ливо багато родовищ руд поліметалів, олова, сурми, вольфраму, ртуті в провінціях Південного та Південно-Західного Китаю. Тут є також великі поклади фосфоритів, плавикового шпату, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів.

Промислові запаси вугілля становлять майже 1/3 світових. На провінції Північного Китаю припадає половина запасів вугілля в країні, ще 1/5 запасів зосе­реджена в провінціях північного заходу. 1/3 території Китаю перспективна на наф­ту й газ. Найкраще розвідані нафтоносні площі знаходяться на півночі Великої Ки­тайської рівнини (1/3), на північному сході (1/4) та на північному заході. Перспек­тивний на нафту шельф китайських морів. У країні є значні запаси ядерної сиро­вини: в провінціях Гуандун, Сіньцзян, Цінхай та у Внутрішній Монголії. Можли­вості енергетики істотно доповнюються великим гідропотенціалом. Річний стік річок Китаю - 2,7 тис. км3, що становить майже 9 % стоку всіх річок земної кулі.

Населення. Кожний п'ятий житель Землі - китаєць. Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття характерні зниження коефіцієнтів наро­джуваності і смертності. Природний приріст населення знизився до 1,2 % на рік. Тепер щороку населення Китаю збільшується на 12-14 млн чоловік. Кількість економічно активного населення становить понад 500 млн чоловік.

Економіка Китаю функціонує в умовах надлишку робочої сили та прихова­ного аграрного перенаселення. Відбувається стихійна урбанізація, кількість міст з населенням понад 1 млн чоловік становить вже більш як чотири десятки.

Розміщене населення Китаю нерівномірно. У Східному Китаї на 1/5 території проживає 2/3 населення країни. Половина його зосереджена в приморських ра­йонах, західні та північно-західні райони країни з несприятливими природними умовами заселені все ще досить слабо. На Північному Заході і в Тибеті на 1 км" припадає тільки 1-4 чоловіки. Протягом останніх десятиліть у результаті ак­тивізації економічного життя країни посилилися міграційні потоки робочої сили. Вони спрямовані з густозаселених районів Великої Китайської рівнини в провінції Північного, Північно-Східного, Північно-Західного і Південно-Східного Китаю. Зростає також сезонна і маятникова міграції в зонах міст-мільйонерів.

Найбільшими містами Китаю є Шанхай (понад 12 млн чоловік), Пекін (по­над 9), Тяньцзінь (8), Чунцін (7), Гуанчжоу, Фучжоу, Чанчунь, Шеньян (всі по 5-6 млн чоловік), а також Далянь, Ухань, Ціндао та ін.

Господарство. У розвитку економіки КНР можна виділити кілька періодів: відбудови і першої п'ятирічки, «великого стрибка», «культурної революції» і сучас­них реформ.

У роки відбудови і першої п'ятирічки (1949-1957 pp.) була проведена земельна реформа, що ліквідувала пережитки системи феодалізму на селі. Розпочалася індуст­ріалізація країни. Внаслідок авантюристичної політики керівництва Китаю з 1958 року почалися роки «великого стрибка». Були поставлені нереальні завдання: за 3-5 років ліквідувати економічне й технічне відставання від економічно розвинутих країн. Було надмірно форсовано розвиток промисловості, а формою «вдосконалення» сільського господарства стало створення «народних комун». Почався економічний хаос, на подолання якого пішли роки. «Народні комуни» розукрупнили, селянам по­вернули частину усуспільненої власності і присадибні ділянки. Становище в еко­номіці дещо нормалізувалось. З 1966 року в Китаї почався період «культурної рево­люції» - політичної кампанії, яку розгорнули ліворадикальні політичні сили. Вна­слідок масових репресій було паралізовано діяльність господарських органів, знову дезорганізоване господарство країни. Завдяки проведенню системи заходів і цю кри­зу вдалося ліквідувати. В 70-ті роки економічний розвиток певною мірою стабілізу­вався. Керівництво Китаю відмовилося від пріоритетів ідеологічних доктрин.

У 1978 році було проголошено курс на економічну реформу («гайге»). Реформу розпочали з сільського господарства. Селяни одержали землю в довгострокову орен­ду, була впроваджена система сімейного підряду. Як результат - різко зросло вироб­ництво сільськогосподарської продукції. Розпочалися реформи і в промисловості. Розширилась самостійність підприємств. Водночас у зовнішньоекономічній діяль­ності Китай перейшов до політики «відкритих дверей», тобто до політики спів­робітництва з усіма державами, використання іноземного капіталу, побудови віль­них економічних зон. У результаті змін, що відбулися у системі власності, в сучас­ному Китаї утворилось п'ять її форм: державна, колективна, особиста, приватна та державно-капіталістична. Різко зросла кількість приватних підприємств, в тому числі з участю іноземного капіталу.

Оцінка сучасного рівня економічного розвитку Китайської Народної Рес­публіки є досить неоднозначною. З одного боку, КНР - велика держава, що за аб­солютними показниками поступається небагатьом країнам світу. Країна має ве­ликі можливості в енергетиці (третє місце в світі за видобутком палива, в тому числі перше - за видобутком вугілля), посідає друге-третє місце за виробництвом сталі, перше - за виробництвом зерна і тканин. У КНР розвинуті космічна і атом­на промисловість, нафтохімія і електроніка. З другого боку, виробництво промислової і сільськогосподарської продукції на душу населення порівняно невелике.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат