На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Багатокомпонентні розчини для інфузій і перспективи їх удосконалення

Реферати > Медицина > Багатокомпонентні розчини для інфузій і перспективи їх удосконалення

ЗМІСТ

1.Вступ.

2.Огляд літератури.

2.1. Характеристика і класифікація розчинів для інфузій, їх відмінності

від ін'єкційних розчинів.

2.2. Вимоги ДФ ХІ вид. та інших нормативних документів до розчинів

для інфузій.

2.3. Значення ізотонічності інфузійних розчинів для організму.

2.4. Способи розрахунку ізотонічних концентрацій.

2.5. Осмолярність (осмоляльність) інфузійних розчинів, її значення для

підтримання осмотичного гомеостазу організму.

2.6. Методи визначення осмолярності інфузійних розчинів.

2.7. Технологія багатокомпонентних розчинів для ін фузій і контроль їх

якості.

2.8. Упаковка і зберігання інфузійних розчинів. Вплив таро-

пакувальних засобів на стабільність розчинів.

2.9. Засоби малої механізації, що використовуються в технології

інфузійних розчинів.

2.10. Перспективи вдосконалення якості багатокомпонентних розчинів

для інфузій.

3. Експериментальна частина.

3.1. Склад прописів інфузійних розчинів, які найчастіше готуються в

аптеці

3.2. Розрахунок осмолярності окремих розчинів для ін фузій.

3.3. Технологія окремих прописів полііонних інфузійних розчинів.

3.4. Аналіз відповідності умов приготування розчинів і

технологічного процесу вимогам нормативних документів.

4. Висновки та рекомендації щодо вдосконалення технології і якості розчинів для інфузій.

5. Список літератури.

ВСТУП

До лікарських форм, які повинні готуватися в асептичних умовах, належать:

ü Лікарські форми для ін’єкцій;

ü Лікарські форми для лікування очей;

ü Лікарські форми з антибіотиками;

ü Лікарські форми для дітей.

Усі лікарські форми характеризуються тим, що в них не повинно міститися мікроорганізмів та їх спор.

Необхідність одержання стерильних і асептично приготованих лікарських форм викликана особливим способом їх застосування, наприклад, ін’єкції вводяться в організм через порожнисту голку с порушеннями цілісності шкірних і слизових покривів. Наявність у них мікроорганізмів може привести до інфікування організму, а отже, до важких наслідків. Лікарські форми з антибіотиками вимагають асептичних умов приготування, так як у присутності мікроорганізмів втрачають свою активність.

Перераховані лікарські форми незалежно від того, піддаються вони подальшій стерилізації чи ні, повинні готуватися в асептичних умовах. Санітарні вимоги при приготуванні ліків в асептичних умовах регламентуються наказом МОЗ України №139 від 14.06.93. „Про затвердження інструкції по санітарно-протиепідимічному режиму аптек”.

При виданні державних фармакопей стерильним лікарським формам також приділяється велика увага.

2.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2.1. Інфузійні розчини – це парентеральні лікарські засоби, які вводяться в організм людини у великих кількостях (більше 100 мл) і використовується з певною функціональною метою.

При втраті крові, порушенні водно електролітного балансу і кислотно-лужного стану організму виникає необхідність введення в кров'яне русло значних об'ємів кровозамінюючих рідин. Найпростіший з них – ізотонічний розчин натрію хлориду, введення якого має сприятливу гемодинамічну дію. Проте цей розчин не може підтримувати постійний іонний склад плазми, і в ряді випадків необхідне введення складніших розчинів, до складу яких входять ряд солей, які є в плазмі крові.

Розчини, які за складом розчинених речовин здатні підтримувати життєдіяльність клітин та органів і не викликають суттєвих зсувів фізіологічної рівноваги в організмі, називаються плазмозаміняючими розчинами (раніше називалися фізіологічними, або кровозаміняючими рідинами).

На цій підставі неправильно називати фізіологічним ізотонічний розчин натрію хлориду, введення великих доз якого приводить до зміни співвідношення між мінеральними солями плазми, викликає хворобливий стан у вигляді „сольової пропасниці”, а інколи – „сольову глікозурію”.

Зараз прийнята класифікація, яка ділить плазмозаміняючі розчини на такі групи:

ü Регулятори водно-сольової і кислотно-лужної рівноваги ( розчин Рінгера, Рінгера-Локка, лактасоль, ацесоль, дисоль, трисоль, хлосоль, квартасоль та ін.) , сольові розчини, осмодіуретики. Здійснюють корекцію складу крові при зневодненні.

ü Гемодинамічні (протишокові) кровозамінники ( поліглюкін, реополіглюкін, желатиноль, декстран). Призначені для лікування шоку різного походження і відновлення порушень гемодинаміки, в тому числі мікроциркуляції, при використанні апаратів штучного кровообігу для розведення крові під час операції і т.д.

ü Дезинтоксикаційні кровозамінники (гемодез, полідез). Сприяють виведенню токсинів при інтоксикаціях різної етіології.

ü Препарати для парентерального живлення (гідролізин, амінопептид, поліамін). Служать для забезпечення енергетичних ресурсів організму, доставки живильних речовин до органів і тканин.

ü Кровозамінники з функцією перенесення кисню. Призначені для відновлення дихальної функції крові.

ü Кровозамінники комплексної дії. Мають широкий діапазон дії, можуть комбінувати декілька груп плазмозаміняючих розчинів.

До ін’єкційних лікарських форм належать стерильні водні і неводні розчини, суспензії, емульсії і сухі тверді речовини (порошки, пористі маси, таблетки), які розчиняють у стерильному розчиннику безпосередньо перед введенням.

Ці специфічні лікарські форми відомі під загальною назвою ін’єкції. Вони становлять 30-40% від загальної рецептури аптек.

Ін’єкційний спосіб введення ліків має позитивні способи і недоліки. До переваг можна віднести:

ü Повнота всмоктування і швидкість дії лікарських речовин, що вводяться, іноді через декілька секунд;

ü Лікарські препарати вводяться, минувши такі захисні бар’єри організму як шлунково-кишковий тракт і печінка, де під впливом ферментів можуть змінюватися, інколи й руйнуються лікарські речовини;

ü При цьому методі введення повністю виключаються незручності, пов’язані з неприємним запахом і смаком ліків;

ü Є можливість точно дозувати ліки;

ü У деяких випадках можлива локалізація дії лікарських речовин;

ü Є можливість вводити ліки хворому, який перебуває в непритомному стані;

ü Є можливість заміни крові рідинами після значних її втрат – основна функція ін фузій;

ü Є можливість заготовки стерильних ліків про запас.

У той же час ін’єкційний спосіб введення має ряд недоліків:

ü Виникає серйозна небезпека внесення інфекції в організм;

ü При введенні розчинів у кров виникає небезпека емболії внаслідок попадання твердих частин або бульбашок повітря з діаметром, переважаючим діаметр дрібних судин (при емболії судин, живлячих мозок, можлива смерть) – це практично виключено при інфузійному введенні;

ü Наноситься травма хворому як фізично, так і морально;

ü Застосування методу введення пов’язана з необхідністю залучення медичного персоналу;

ü Введення ліків може викликати зрушення тиску, рН середовища і т.д., особливо при введенні великої кількості розчину внутрівенно або внутріартеріально.

2.2. Залежно від призначення розрізняють і вимоги до окремих груп інфузійних розчинів, але загальним для них є те, що вони повинні повністю виводитись з організму і бути нетоксичними. Основні вимоги до ін’єкційних лікарських форм:

ü Стерильність (повна відсутність життєздатних мікроорганізмів);

ü Ін’єкційні лікарські форми повинні бути апірогенними;

ü Ін’єкційні розчини повинні бути прозорі в порівнянні з дистильованою водою або іншими розчинниками;

ü Ін’єкційні розчини повинні бути стабільними в процесі використання, виготовлення і зберігання

у відповідність за вказівками у спеціальних статтях ДФ.

Підготовка води при виробництві (виготовленні)

лікарських засобів повинна здійснюватися у відповідності до вимог

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат