На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Багатокомпонентні розчини для інфузій і перспективи їх удосконалення

Реферати > Медицина > Багатокомпонентні розчини для інфузій і перспективи їх удосконалення

к-сть мМоль в 1г= (5)

М.м.

1000

к-сть мМоль = m× (6)

М.м.

З метою визначення концентрації розчинів у мЕкв (мВаль) або мМоль в 1л можна використовувати формули:

1000 × валентність

мЕкв/л = m/л × (7)

М.м.

1000

мМоль/л = m/л × (8)

М.м.

Відповідно до вимог Фармакопеї, прописи інфузійних розчинів електролітів і неелектролітів вимагають значення осмолярності.

Одиниця, яка виражає осмотичний тиск – осмоль – це тиск, який дорівнює такому, що створює при температурі 00С ідеальний розчин недисоційованої речовини 1 М концентрації. Значення осмотичного тиску залежить від кількості осмотично активних частинок або іонів, які знаходяться в 1л розчину.

При наявності речовин, які не дисоціюють (глюкоза, фруктоза, сахароза, манітол, сорбітом, ксилітом), 1 мМоль створює осмотичний тиск, що дорівнює 1 мОсмоль. У речовин, які дисоціюють у розчинах, осмотичний тиск залежить від кількості частинок, що утворюються в розчині в результаті дисоціації.

1000 × n

мОсмоль/л = m/л × (9),

М.м.

де n – кількість іонів на які дисоціює сполука.

Розчини, що рівні за осмолярністю 0,9% розчину натрію хлориду, називають ізоосмолярними (ізотонічними).

Характеристика інфузійних розчинів, залежно від значення осмотичного тиску

Осмотичний тиск (мОсмоль/л)

Характер розчину

Нижче 253

Сильно гіпоосмотичний

253-280

Гіпоосмотичний

280-301

Ізоосмотичний

301-334

Гіперосмотичний

Вище 334

Сильно гіперосмотичний

Осмолярність плазми крові здорового організму становить 285 мОсмоль/л. Величина осмолярності має значення для регулювання швидкості введення інфузійних розчинів у кров’яне русло. Так, ізотонічні розчини (280-300 мОсмоль/л) – можна вводити зі швидкістю 120 крапель/хв., розчин манітолу 20% (1100 мОсмоль/л) – 20 – 60 крапель/хв., розчин натрію гідрокарбонату 8,4% (2000 мОсмоль/л) – 40 крапель/хв. У загальному, швидкість вливання розчинів обернено пропорційна величині їх осмолярності.

2.7. Ще в минулому сторіччі було встановлено, що в ізотонічних розчинах чистих солей, у тому числі і натрію хлориду, ізольовані органи тварин переживають на протязі обмеженого терміну. Проведеними дослідами із заплідненими яйцями морських їжаків, поміщеними в ізотонічний розчин натрію хлориду, встановлено, що ці клітини гинуть при різних обставинах:

ü Одні клітини, втрачаючи пігмент, гинуть, перетворюючись на ”тіні ” клітин;

ü Інші, зберігаючи пігмент, піддалися зернистому розпаду.

Однак, вказані явища зникали при введенні в розчин іонів калію та кальцію. Калій запобігає розпаду клітини від зернистого розпаду, а кальцій – від депігментації.

Цими дослідами встановлено, що у кров’яне русло слід вводити рідини, здатні підтримувати життєздатність клітин переживаючих органів, не викликаючи зсувів фізіологічної рівноваги в організмі – вони мають бути ізотонічними і містити взаїмознешкоджуючий комплекс іонів натрію, калію, кальцію, магнію, при чому у тих же співвідношеннях, у яких вони знаходяться у кров’яній плазмі (100:2:2:0,5).

З метою забезпечення живлення клітин і створення необхідного окисно-відновного потенціалу у фізіологічні розчини вводять глюкозу. У нормі в крові міститься 5-6 мМоль глюкози. Найбільш досконалим прописом фізіологічного розчину є розчин Рингера-Локка.

Склад: Rp.: Natrii cloridi 9.0

Calcii cloridi 0.2

Kalii cloridi 0.2

Natrii hydrocarbonatis 0.2

Glucosi 1.0

Aquae pro injectionibus ad 1000 ml

Цей розчин широко застосовується для зрошення тканин під час операції, а також у якості замінника при втратах крові.

Однак багато інфузійних розчинів містять серйозний недолік, який полягає у тому, що вони швидко виводяться з організму через відсутність необхідної в’язкості. Плазма крові людини має необхідну в’язкість за рахунок присутності у ній розчинених білків. Стало очевидним , що для забезпечення в’язкості інфузійних розчинів необхідне додавання спеціальних речовин. Такими речовинами є високомолекулярні сполуки. Для отримання розчину, здатного затримуватись в організмі на тривалий термін, професором Петровим було запропоновано такий пропис ізотонічного розчину:

Склад: Rp.: Natrii cloridi 15.0

Calcii cloridi 0.2

Kalii cloridi 0.2

Aquae pro injectionibus ad 1000 ml

Нові і реальні можливості у рішенні питання по забезпеченню в’язкості інфузійних розчинів з’явились із відкриттям декстрину і синтезом полівінілпіролідону.

Декстрин – продукт мікробіологічного синтезу, полімер глюкози (С6Н10О5)n.

Полівінілпіролідон (ПВП) – синтетичний препарат, що отримують полімеризацією вінілпіролідону. Це тверда речовина. В залежності від ступеня полімеризації – порошок чи склоподібна маса білого або світло-жовтого кольору, розчиняється у холодній воді. У медичній практиці ПВП застосовують за різними призначеннями:

1. розчини препарату з молекулярною масою від 20000 до 40000 застосовують як плазмозамінник і в якості компонента, що забезпечує в’язкість інфузійних розчинів .

Наприклад: ПВП35,0

Натрію хлориду 8,0

Калію хлориду 0,42

Кальцію хлориду 0,42

Магнію хлориду 0,05

Розчину НСІ 1 н. 18,5мл

Натрію гідрокарбонату 1,68

Води для ін’єкцій до 1л

Вуглекислота, що виділяється збуджує дихальний центр, покращуючи дихання і кровообіг.

Препарати з молекулярною масою вище 40000 для введення у кров не застосовуються, так як занадто довго затримуються в організмі і можуть відкладатися у селезінці та печінці.

2. Препарати ПВП з молекулярною масою меншою за 20000 швидко виводяться з організму і застосовуються як дезінтоксикуючі засоби. Серед препаратів, що застосовуються із цією метою можна відмітити:

ü гемодез – водно-сольовий розчин, що містить 6% низькомолекулярного ПВП і хлориди Na+, K+, Ca2+, Mg2+, прозора злегка жовтувата рідина.

ü Іншим препаратом, який застосовують як дезінтоксикуючий – є полідез – 3% розчин низькомолекулярного полівінілового спирту в ізотонічному розчині натрію хлориду.

ü До плазмозамінників білкового походження відноситься желатиноль – 8% розчин частково розщепленого харчового желатину, в ізотонічниму розчині натрію хлориду. Містить ряд амінокислот (окрім триптофану). Це прозора рідина бурштинового кольору. Застосовується у якості плазмозамінюючого засобу при операціях, травматичному шоку, при підготовці до операції і для дезінтоксикації організму. Випускають у флаконах різної місткості. Зберігають за температури 4-60С. У випадку випадання осаду застосовувати препарат не можна.

Для визначення ізотонічних концентрацій при приготуванні розчинів, до складу яких входять декілька речовин, необхідне проведення додаткових розрахунків. За законом Дальтона осмотичний тиск суміші рівний сумі парціальних тисків її компонентів: Р = Р1 +Р2+Р3+ . і т.д.

Це положення може бути перенесено і на розбавлені розчини, в яких необхідно спочатку розрахувати, яка кількість ізотонічного розчину виходить із речовини або речовин, вказаних в рецепті. Потім визначають по різниці, яку кількість ізотонічного розчину повинна дати речовина, за допомогою якої розчин ізотонізується, після чого знаходять кількість цієї речовини.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат