На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Багатокомпонентні розчини для інфузій і перспективи їх удосконалення

Реферати > Медицина > Багатокомпонентні розчини для інфузій і перспективи їх удосконалення

За законом Рауля ізотонічні концентрації багатокомпонентних розчинів розраховують за даною формулою:

0,520 – (Δt2*С2+ Δt3*С3+ .) * V

m = ,

Δt1 * 100

де m – кількість речовини, необхідна для ізотонування розчину, г;

0,520 – депресія температури замерзання сироватки крові;

Δt1, Δt2, Δt3, – депресія температури замерзання: 1% розчину речовини, взятої для ізотонування розчину, прописаних в рецепті речовин – відповідно;

С2, С3, .- концентрації прописаних речовин, %;

V – об’єм прописаного в рецепті розчину.

Наприклад Rp.: Natrii cloridi 9.0

Natrii sulfatis 0.2

Kalii nitratis 0.2

Natrii hydrocarbonatis 0.2

Glucosi q.s.

Aquae pro injectionibus ad 1000 ml

Ut fiat isotonica

Sterilisa!

Da. Signa. Для внутрішньовенного введення.

Із таблиці знаходимо значення Δt:

Δt2 = 0,576 0С – температурна депресія 1% розчину NaCl, С2 = 0,9%;

Δt3 = 0,150 0С – температурна депресія 1% розчину Na2SO4, C3 = 0,02%;

Δt4 = 0,3240С – температурна депресія 1% розчину NaNO3, C4 = 0,02%;

Δt5 = 0,380 0С – температурна депресія 1% розчину NaHCO3, C5= 0,02%;

Δt1 = 0,1 0C – температурна депресія 1% розчину глюкози; V = 1л = 1000мл.

За формулою (2) розраховують осмотичний тиск в ін’єкційному розчині. Розглянемо даний розрахунок на прикладі розчину „Ацесоль”.

Наприклад Rp.: Natrii chloridi 5,0

Kalii chloridi 1,0

Natrii acetatis 2,0

Aquae pro injectionibus ad 1000ml

Sterilisa!

Misce. Da. Signa. Для внутрівенного введення

(5 × 1 + 1 × 0,76 + 2 ×0,46) × 7,4 × 100

P = = 5,49 ат.

0,9 × 1000

Розчин „Ацесоль” гіпотонічний. Необхідно приготувати розчин, щоб він був ізотонічним, зберігаючи співвідношення солей – натрію хлорид : калію хлорид : натрію ацетат – 5:1:2 (або теж саме 1 : 0,2 : 0,4).

Таким чином, за формулою (3) розраховуємо:

mm н.х. = 0,009*1000*5/ (5*1+0,76+2*0,46) = 6,736

mmк.х. = 0,009*1000*1 / 6,68 = 1,347

mm н.а.= 0,009*1000*2 / 6,68 = 2,694

Отже, щоб розчин був ізотонічним і при цьому зберігалося співвідношення солей як 1:0,2:0,4 до нього необхідно додати: натрію хлориду 6,736-5=1,74 г, калію хлориду 1,347-1=0,35 г, натрію ацетату 2,694-2=0,69 г.

2.8. Ін’єкційні розчини, приготовлені в аптеках, необхідно відпускати в флаконах з нейтрального скла марки НС-1( для медпрепаратів, антибіотиків) і НС-2 ( посудини для крові). Як виняток після звільнення від лужності використовують флакони зі скла марки АВ-1 і МТО, враховуючи, що строк зберігання розчинів у них не повинен перевищувати двох діб, бо можливе вилуговування скла.

Для закупорювання флаконів з ін’єкційними розчинами використовують пробки спеціальних сортів гуми: ИР-21 (силіконова), 25 П (натуральний каучук), 52-369, 52-369/1, 52-369 П (бутиловий каучук), ИР-119, ИР-119А (бутиловий каучук). Найдосконаліша упаковка – скляні пробки зі шліфтом. У зарубіжній літературі є повідомлення про застосування для закупорювання ін’єкційних розчинів пробок з полівінілхлориду.

Перед закупорюванням розчинів для ін’єкцій пробки та алюмінієві ковпачки обробляються, миються і стерилізуються.

Зберігати приготовлені лікарські препарати для ін’єкційного введення необхідно за умов, які виключають можливість їх забруднення.

Стабільність або стійкість лікарської речовини залежить від її здатності зберігати основні властивості у незміненому або до деякої міри зміненому вигляді. Причин нестійкості лікарських препаратів безліч, а процеси їх дестабілізації дуже складні, тому стабілізацію ліків розглядають як комплексну проблему, яка об’єднує підвищення фізичної, хімічної та мікробіологічної стійкості.

До хімічних видів деструкції лікарських речовин відносяться процеси, які відповідають рівнянням, що описують реакції нульового першого та псевдо першого порядків: окислювальний та гідролітичний розчин, декарбоксилування, заміщення, конденсація та рацемізація, фотохімічна деструкція, ферментація, реакції подвійного обміну, комплексоутворення, та ін. Ці реакції залежать від низки факторів: зокрема від рН середовища, дії світла, температури, присутності каталізаторів, концентрації компонентів системи тощо.

У інфузійних розчинах з енергетичними субстратами найчастіше відбуваються окислювально-відновні процеси. Внаслідок цього втрачається терапевтична ефективність лікарських речовин, а утворені продукти можуть бути більш токсичними, ніж початкові. Нерідко відбуваються зміни фізико-хімічних (гомогенність, консистенція, ступінь розсіювання) та органолептичних (колір, запах) показників.

Одним з факторів, що бере активну участь у процесі окислення є природне світло. У зв’язку з цим ампулювання нестійких до світла розчинів використовують світлозахисне скло (коричневе, зелене, червоне).

рН середовища також значною мірою визначає ступінь та швидкість аутоокислення. Для його уповільнення до розчинів додають хлористоводневу кислоту, буферні суміші.

Доведено, що фізико-хімічні властивості розчинів змінюються приблизно однаково як в атмосфері повітря, так і атмосфері кисню. Це свідчить про те, що швидкість реакції залежить не від кількості кисню, а від його наявності в концентраціях, що межують із слідовими. Важливим засобом запобігання аутоокисленню є зменшення кількості кисню, розчиненого в рідкій фазі. Сьогодні близько 700млн. розчинам (30%) необхідний газовий захист від кисню. Ф.А. Конєв та співавтори запропонували метод запаювання ампул в середовищі вуглекислого газу, азоту, аргону на основі високопродуктивного вакуумного способу їх заповнення, що дає можливість замінити 95-98% повітря над розчинами в ампулах. Термін зберігання таких препаратів становить 2-3 роки. Не менш ефективним є спосіб стабілізації ін’єкційних розчинів шляхом запаювання ампул в атмосфері пари із застосуванням принципу термічної дегазації. Газовий захист без стабілізації хімічними речовинами широко використовується для поліпшення якості ін’єкційних розчинів (метазол, фетанол, ерготамін, папаверин, тіамін), що випускаються промисловістю.

Стабільність інфузійних розчинів залежить від якості таро-закупорювальних засобів. При взаємодії скла флаконів з ін’єкційними розчинами відбуваються процеси вилужування і розчинення, які призводять до змін рН розчину та руйнування скла. К.К.Гордєєв та співавтори вивчали дифузію кисню через гумові пробки і визначили їх оптимальнім арки та методи попередньої обробки. Наприклад вплив допоміжних матеріалів проілюстровано насамперед сорбцією консервуючих речовин. Досліджено також вплив концентрації, коефіцієнта розподілу, рН розчину, складу препарату, навколишнього середовища, температури, характеру дифузії у полімері на можливу взаємодію препарату з упаковкою.

Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що стійкість розчинів легкоокислюваних речовин залежить від багатьох факторів, а їх стабілізація здійснюється за допомогою низки технологічних прийомів:

ü Введення в розчин антиоксидантів (переривається ланцюгова реакція окислення, зв’язується кисень);

ü Введення комплексонів (для зв’язування іонів важких металів);

ü Створення оптимального рН;

ü Зменшення вмісту кисню в розчиннику та повітрі над розчинником (насичення вуглекислотою, заповнення в потоці інертного газу);

ü Використання темної, світлонепроникної тари для зменшення ініціюючого впливу світла.

Зберігання та відпуск ін’єкційних лікарських форм. Зберігати приготовлені лікарські препарати для ін’єкційного введення необхідно за умов, які виключають можливість їх забруднення. Місця зберігання повинні бути віддалені від ліфтів, санвузлів, місць приймання і розпаковування товарів, використаної тари і обладнані столами або стелажами.

Відпуск лікарських препаратів з аптек лікувально-профілактичним закладам необхідно проводити тільки при дотриманні режимів, що виключають їх забруднення в процесі транспортування, тобто в чисту маркіровану тару (ящики, що легко піддаються дезобробці).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат