На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Основні засади техніки ефірного мовлення

Реферати > Журналістика > Основні засади техніки ефірного мовлення

- розкрити проблеми якісної продукції в українському телеефірі;

- охарактеризувати основні вимоги до роботи журналіста в ефірі;

- подати деякі практичні рекомендації.

Навіть на сучасному етапі розвитку суспільства ця тема є актуальною. Зростає конкуренція, тому все більше українських телеканалів прагне вийти на вищий рівень, набагато якісніший, ніж був кілька років тому. Техніка ефірного мовлення змінюється та вдосконалюється так само змінюються тенденції, що панують на сьогоднішній день.

Дане наукове дослідження базується на спостереженнях за такими українськими каналами як УТ-1, Інтер, 1+1 та іншими за останні роки.

Щоб написати цю роботу і повністю розкрити проблематику цієї теми, я використовувала літературу багатьох науковців, які досліджують ці питання.

Серед них Олександр Пономарів і його навчальний посібник «Культура слова».

Рекомендації автора ґрунтуються на мовному досліді українського народу. У посібнику даються поради щодо вибору слів для найкращого висловлення думки, порушуються проблеми з культури мови, яка є важливою в ефірному мовленні.

Для майбутніх працівників аудіовізуальних засобів і навіть для тих, хто прагне гарно і правильно говорити, стане в пригоді посібник Олександри Сербенської «Культура усного мовлення». Серед інших праць цього мовознавця, доктора філологічних наук можна виділити такі як: «Актуальне інтерв’ю з мовознавцем», «Антисуржик», а також науково-методичні праці «Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою», «Суржик: «низька мова», безлад чи мовна патологія?».

До тематики дипломної роботи підійшли статті й інших науковців, таких як: О. Балинська, В. Жугай, Л. Базюк, А. Капелюшний, О. Штурнак, О. Мітчук, О. Білянська, М. Лесюк, О. Ваніна, Ю. Шаповал, Н. Бабич. Їх науково-методичні праці, що стосуються техніки ефірного мовлення, допомогли мені розкрити в повному обсязі проблеми, які пов’язані з цією темою.

На мою думку ця тема доволі ґрунтовно і глибоко розроблена та опрацьована дослідниками в цій галузі. Але подальше заглиблення є необхідним тому, що воно може набагато вдосконалити стан сьогоднішнього ефірно мовлення.

РОЗДІЛ 1. ЕФІРНЕ МОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

1.1. Ефірне мовлення в контексті сучасних знань

Ефірне мовлення - різновид публічного мовлення, заснований на використанні великих можливостей сучасної техніки. З одного боку, воно прагне максимально зберегти особливості усного мовлення, з другого - втягує в орбіту можливі для своєї сфери функціонування засоби музичного мистецтва, драматичного, кіномистецтва, малярства та ін. Реалізується в радіо- та телемовленні. Це передача на відстань звукової або зорової інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що розповсюджуються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю теле- та радіоприймачів. Суттєву хибу - неспроможність забезпечити ефективний зворотній зв'язок, який є однією з важливих ознак усного мовлення, ефірне мовлення прагне компенсувати такими формами, як бесіди за круглим столом, прямий ефір, відповіді на заздалегідь зібрані запитання, прихована камера, спонтанні інтерв'ю-опитування під час нарад, конференцій, на вулиці з приводу актуальних соціальних проблем, оперативне соціологічне опитування, різні розважальні програми, які збирають велику кількість учасників, втягуючи їх у діалог, передачі на замовлення, коли слухачі/глядачі висловлюють свої уподобання, а також побажання, конкурси, матримоніальні оголошення, театралізовані дійства-розповіді про долі людей, перегук міст та ін. Слухачі / глядачі стають начебто співучасниками таких діалогів, продовжують їх у колі сім'ї, друзів. Активність слухачів підвищує така форма, як дзвінки по телефону, так звана "гаряча лінія", пряме включення[2, c. 177].

Здобутки сучасної техніки, яка забезпечила собі поширення на всій Землі і панування над нею, ввійшовши в усі сфери життя, суттєво трансформуючи їх, втягли в свою орбіту й усне публічне мовлення. Його традиційні форми -повідомлення, виступ, бесіда, лекція, консультація - дістають інше технічне життя. Радіо, телевізія, мікрофон, телефон, а сьогодні вже й комп'ютер диктують свої правила звуковому мовленню, яке, функціонуючи, змінює координати в просторі й часі. Фактор усності набуває інших ознак, змінюється звуковий образ регіонів, країв.

Незаперечним є те, що радіо і телевізія створюють сьогодні мовленнєвий фон, який впливає на мовленнєву поведінку слухачів/глядачів. Через аудіовізуальні засоби люди, особливо діти, підсвідомо засвоюють манеру розмовляти; радіо- і телемовлення передають їм певний мовленнєвий досвід, впливають на рівень розвитку мовленнєвих умінь.

Технізація усіх сфер людської діяльності ввійшла і в нашу мовну дійсність. Телефон і його мобільний різновид, мікрофон, диктофон, відео камера, могутні сучасні технології відеозапису, звукозапису, а також їх відтворення диктують свої правила усному мовленню, ставлять його в інші виміри, зазнаючи, безперечно, і його зворотної дії. Сучасна цивілізація дала простір і час не лише слову, закодованому в графічний образ, а й мовлене слово поставила в інші, ніж це було в порівняно недалекі часи, просторові та часові координати. Людина опинилася під владою різних мовних стихій, техніка легко переносить її з однієї лінгвальної дійсності в іншу, впливає на її мовну поведінку, психіку. Фактор усності набуває додаткових ознак. Важливим завданням стає пошук параметрів, які у сучасних умовах не лише визначали б сутність живого слова, а й зберегли його красу та природність.

У стихії усного мовлення виникають нові реалії, а для них - й нові назви-терміни. Йдеться насамперед про розширення змісту слова ефір та похідного прикметника ефірний, про їхню здатність вступати у зв'язки з іншими словами, утворювати нові сполучення, які не завжди фіксують навіть найновіші словни­ки.

Зазначимо, що майже в усіх авторитетних довідниках подано давнє, міфологічне значення слова ефір - "одне з начал Всесвіту", "далека височінь, безповітряний простір", "найвищий шар чистого й прозорого повітря, в якому нібито жили боги", верхній сонцесяйний повітряний простір. Зафіксовано й термінологічне значення, що усталилося в природничих науках. Зареєстровано також поетичне значення слова ефірний - "легкий, прозорий", "безтілесний, неземний". Подано, щоправда, надто вузько воно потрактовано, значення, пов'язане з технізацією: "повітряний простір, у якому поширюються радіохвилі". Як термінологічне (подано коло відповідного значка Д) майже в усіх українських довідниках зафіксовано лише словосполучення ефірна олія Натомість у мовній практиці, зокрема у такій важливій сфері нашого суспільного життя, як аудіовізуальні мас-медіа, поширилися вислови, в тому числі термінологічні, на позначення предметів, процесів, дій, пов'язаних з технічним аудіюваниям, - прямий ефір, ефірний час, ефірний простір, ефірне мовлення, в ефірі програма (новини, ранкова передача, музика), виходити в ефір, передати в ефір, матеріал готовий до ефіру, журналіст в ефірі та ін. Мабуть, лише неувагою до сучасної мовної практики можна пояснити те, що в наших словниках, виданих протягом двох останніх років, не зафіксовано хоч би одне з цих нових, а можливо, вже й не дуже нових, термінологічних сполучень. Як термінологічне переходить зі словника в словник лише ефірна олія. До речі, як фонетичний варіант до слів ефір, ефірний деякі словники фіксують відповідники етер. етерний; і хоч такий звуковий образ слів цілком правомірний, у вжитку вони не закріпилися.

До цієї тематичної групи належать композити з першою частиною теле-, радіо-, серед яких чимало не лише термінів (телеефір, телеанонс, телеверсія, те леновииа, телеміст, радіоновини, радіореклама, телерадіопростір), а й своє­рідних просторічних професіоналізмів (телехалява, телехалтура, телекаяття, телехвороба); як терміни ввійшли також сполучення радіомовлення, теле­мовлення, проводове мовлення, супутникове мовлення, стиснуте мовлення та багато інших.

Характерною особливістю ефірного мовлення є те, що воно перебуває в полі двох сил: з одного боку, підпадаючи під диктат техніки, прагне максимально зберегти особливості усного мовлення; з іншого - використовує можливі для своєї сфери функціонування засоби музичного мистецтва, драматичного, кіномистецтва, малярства та ін.; усе це реалізується в радіо- та телепрограмах[4, c. 121].

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат