На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Виробництво і розподіл суспільних благ

Реферати > Мікроекономіка > Виробництво і розподіл суспільних благ

Оптимальний обсяг виробництва суспільних благ.

Виробництво й розподіл приватних благ є Парето-Оптимальними, якщо гранична норма заміщення будь-якої їхньої пари однакова у всіх споживачів і дорівнює граничній нормі продуктової трансформації цих благ.

Показником того, що при виробництві суспільних благ використовується Парето-Оптимальний обсяг ресурсів, є рівність:

 

http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap9/9_3/images/eq9_3_1.jpg

   

де Z - суспільне благо, A - частка благо. Сума граничних норм заміщення приватного блага суспільним всіх членів суспільства повинна рівнятися граничній нормі продуктової трансформації цих благ.

http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap9/9_3/images/eq9_3_2.jpgДоведемо це затвердження для двох індивідів, що споживають один вид частки й один вид

суспільного блага. Нехай. Це означає, що добробут споживача I не зміниться, якщо йому замість 1 од. суспільного блага дати 0,25 од. приватного блага, а добробут споживача II збережеться на колишньому рівні, якщо замість 1 од. суспільного блага він одержить 0,5 од. приватного блага. У цілому для компенсації скорочення виробництва суспільного блага на 1 потрібно мати 0,75 од. приватного блага. Гранична норма продуктової трансформації показує, що при існуючій технології за рахунок скорочення виробництва суспільного блага на 1 од. можна збільшити випуск приватного блага теж на 1 од., що на 0,25 од. більше, ніж потрібно для компенсації обом споживачам.

http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap9/9_3/images/eq9_3_3.jpg

http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap9/9_3/images/eq9_3_4.jpgТаким чином, при можна провести поліпшення по Парето за рахунок перекладу частини ресурсів з виробництва суспільного блага у виробництво приватного блага. З аналогічних

міркувань можна переконатися, що при до поліпшення по Парето приведе зворотний перерозподіл виробничих ресурсів. Отже, рівність

http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap9/9_3/images/eq9_3_5.jpg

свідчить про досягнення оптимального розподілу ресурсів між виробництвом приватного й суспільного блага3.

http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap9/images/ris9_6.jpg

Мал. 6. Оптимальний обсяг суспільних благ  

Нехай у ролі приватного блага виступають гроші. Тоді MRSZA показує, яку максимальну суму грошей споживач згодний заплатити за додаткову одиницю суспільного блага, тобто його ціну попиту на суспільне благо (PDZ). У свою чергу MRPTZA показує, скільки грошей треба затратити для виробництва додаткової одиниці суспільного блага, тобто граничні витрати його виробництва (MCZ). Тому умова (9.7) приймає вид:

 

http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap9/9_3/images/eq9_3_6.jpg

.

 

Оптимальний обсяг суспільних благ провадиться тоді, коли сума цін попиту всіх членів суспільства дорівнює граничним витратам на виробництво цих благ.

У графічному виді це представлено на мал. 6. Графік сумарного попиту на суспільне утвориться в результаті вертикального (а не горизонтального, як для приватних благ) додавання індивідуальних графіків попиту.

4. Розподіл суспільних благ

• Суспільні блага неможливо надати якомусь одному суб'єкту суспільних відносин, не зробивши їх в той же час доступними для інших; • Дуже важко, а іноді й неможливо, обмежити коло споживачів суспільних благ лише тими, хто за них заплатив.

Тому приватним підприємствам дуже складно виробляти і продавати суспільні блага, які неможливо справедливо розподілити за допомогою ринкових механізмів. В силу самої природи суспільних благ, встановити безпосередні зв'язки між платою за них та їхнім наданням практично неможливо. Тому в споживача немає стимулу їх купувати і плати за них гроші. Через ці дві характерні риси суспільних благ споживач намагається уникати оплати за такі блага, оскільки за нього можуть оплатити інші, а він, маючи відкритий доступ до таких благ, зможе користуватися ними безкоштовно. Прикладом створення суспільного блага може бути, наприклад, будівництво дамби, яка дає змогу запобігати повеней. Якщо підприємство будує дамбу для регулювання стічних вод, важко або майже неможливо обмежити коло осіб, які будуть користуватися цим благом, лише тими, хто зробив свій внесок у будівництво, і відмовити в користуванні тим, хто не виділив свою частку в створення цього суспільного блага. Усвідомлюючи це, потенційні користувачі суспільним благом, як правило, не хочуть компенсувати витрати на процес виробництва суспільних благ, намагаючись перекласти ці витрати на інших суб'єктів. Тому планування виробництва, виробництво і справедливий розподіл суспільних благ є однією з основних функцій держави. Класична економічна теорія і механізми ринкового саморегулювання базуються на принципі, що зміна стимулів впливає на людську поведінку таким чином, що її можна передбачити, оскільки людина вибирає той спосіб дій, який забезпечує їй найбільше вигоди і найменше витрат. Але у випадку створення суспільних благ цей принцип призводить до суперечності між індивідуальними і суспільними інтересами, які не в змозі узгодити ринковими механізмами. Тому виникає потреба в застосуванні зовнішнього регулятора – держави, яка повинна в таких випадках застосовувати регуляторне втручання і таким чином знаходити “точку рівноваги” індивідуальних і суспільних інтересів. Суспільство виграє від того, коли процес планування і виробництва суспільних благ є об'єктом державного регулювання. І саме таку функцію держави визначав А.Сміт в своїй тезі про “три функції корони”. Держава має законне право робити те, що люди поодинці, без її втручання, або взагалі не можуть зробити, або зроблять це не дуже добре. Тобто існують теоретично визначені випадки, коли ринкові саморегульовані механізми не можуть гарантувати розв'язання всіх соціально-економічних проблем й цілковито врівноважити індивідуальні й суспільні інтереси. Навіть в конкурентній ринковій системі регулярно виникають ситуації неспроможності ринку, за яких ринкове саморегулювання необхідно замінювати або доповнювати механізмами державного регулювання.

• Державне регулювання зовнішніх ефектів. Ринок охоплює не всі соціально-економічні відносини суб'єктів макроекономічної системи. Діяльність виробників і споживачів призводить до виникнення зовнішніх ефектів, які безпосередньо можуть не мати грошової міри. Наприклад, ринок не в змозі врегулювати відносини в тому випадку, коли промислове підприємництво забруднює довкілля. • Державне регулювання споживання суспільних благ. До суспільних благ належать національна оборона, охорона правопорядку, державне управління, єдина енергетична система, комунікаційні мережі і т.д. Розподіл суспільних благ є однією з регуляторних функцій держави в системі вільної конкуренції.

5. ЕФЕКТИВНІСТЬ І СУСПІЛЬНІ БЛАГА

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат