На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Професійне та народне мистецтво

Реферати > Культура > Професійне та народне мистецтво

Проте всесвітня слава кінематографа радянського періоду 20-х років ХХ ст., безперечно, була пов’язана з іменем його класиків – С.М. Ейзенштейна, В.І. Пудовкіна та нашого великого співвітчизника О.П. Довженка.

Західний авангард 20-х років яскраво репрезентований у французькому кіномистецтві , зокрема у фільмах Р. Клера – «Париж заснув», «Антракт»; А.Ганса – «Колесо», «Напалеон»; у сюрреалістичних стрічках Л. Беунюеля – «Золотий вік» та у кінематографі Німеччини, у надрах якого виник напрям, що отримав назву кіно експресіонізму.

Своєрідною альтернативою європейському кінематографу 20-х років було американське кіномистецтво, що характеризувалося реалістичним відображенням дійсності у фільмах Е. фон Штрогейма – «Жадоба»; К.Відора – «Натовп»; у трагокомедіях Ч.Чапліна – «Пілігрим» та ін.

Важливою подією у розвитку мистецтва кіно 30-х років був винахід звуку. Це воно відкриття активно впливало на розвиток системи кіно виразності, стало важливим компонентом кіно образу і привело до виникнення музичних кіно жанрів: мюзиклу, кіно опери тощо.

Незважаючи на кризовий стан економіки США, що виникає у 30-ті роки ХХ ст., американське кіномистецтво цього періоду переживало найвище піднесення та розквіт – свій «золотий вік». Глядач, як ніколи бажав дивитися кінофільми. Ця несподівана, на перший погляд, ситуація пояснювалася досить просто. Поряд з вишуканими елітарними картинами Держава. Форда «Грона гніву», «Юний містер Лінкольн», У. Уайлера «Глухий кут», О. Уеллса «Громадянин Кейн», що захоплювалися своїм новаторством у галузі драматургії.

Кінематограф радянського періоду 30-х років ХХ ст. став своєрідним дзеркалом тоталітарної доби, адже всі тогочасні кінематографічні цього був історично-революційний фільм, представлений дилогією М. Ромма – «Ленін у 1918 році»; трилогією Г. Козінцева та Л. Трауберга – «Юність Максима», «»повернення Максима і «Виборзька сторона»; картинами С. Юткевича – «Людина з рушницею», братів Васильєвих – «Чапаєв»; О.П. Довженка – «Щорс».

Феномен «італійського неореалізму» був пов'язаний з іменем Р. Росселіні – «Рим – відкрите місто», «Пайза»; В.Де Сіка – «Викрадачі велосипедів», «Умберто Д.», «Дах», творчість яких була стимульована художньою спадщиною видатного італійського письменника Держава. Верги.

Французька «нова хвиля» безпосередньо асоціюється з творчістю Ж.Л. Годара – «На останньому подиху»; Ф. Трюффо – «400 ударів»; А.Рене – «Хіросіма, моя любов». Фільмам цих режисерів були притаманні імпровізаційність, репортажність, що дало змогу митцям відобразити абсурдність світу, жорстокі закони суспільства, які пригноблюють особистість.

Американська «контркультура», яка спиралась на концепції неофрейдизму, ідеї молодіжного бунту, була представлена фільмами А.Пенна «Погоня» і «Маленька, велика людина»; М.Ніколса «Випускник»; Д.Хоппера «Легкий їздець»; М.Формана – «Політ над гніздом зозулі» тощо.

Тяжіння до виникнення нових напрямів відбувається в 60-ті роки ХХ ст. і у країнах Східної Європи, зокрема, у Росії виникає «рух шестидесятників», який у мистецтві кіно асоціюється з творчістю М. Хуцієва – «Застава Ілліча» та «Липневий дощ»А.Тарковського – «Іванове дитинство»; ГШ. Анелія – «Я крокую по Москві», «Не сумуй», і став кінематографічною рефлексією на «хрущовську відлигу».

Три останні десятиріччя ХХ ст. стають зоряним часом для видатних художників сучасності: Ф.Фелліні – «Рим», «Амаркорд,», «А корабель пливе…»; М.Антоніоні – «Забріскі Пойнт», «Професія: репортер»; Л.Вісконті – «Загибель богів», «Смерть у Венеції», «Людвіг» (Італія); І.Бергмана – «Зміїне яйце», «Осіння соната», «Фанні та Олександр» (Швеція); А.Тарковського – «Андрій Рубльов», «Соляри», «Сталкер», «Ностальгія» (Росія).

Українське кіномистецтво 50-90-х років у ігровому кіно пов’язане з творчістю Р.Балаяна, М.Бєликова, Л.Бикова, В.Брауна, А.Буковського, В.Греся, В.Денисова, К.Єршова, В.Іванова, В. Івченка Ю.Іллєнка, О. Ітигілова, Г.Кохана, В.Криштофовича, Т.Левчука, Я.Лупія, М.Мащенка, І.Міколайчука та ін.; у документальному кіно – С.Буковського, О.Коваля, М.Мамедова, О.Шкляревського та ін.; у науково-популярному кіно – В.Олендера, о.Роднянського, А.Серебреникова та ін.; у анімаційному – В.Дахна, Д.Черкаського та ін.

Зазначений період виявився для кінематографа України надзвичайно насиченим щодо тематичної спрямованості, що була представлена історико-біографічним жанром: «Тарас Шевченко», «Іду діяльність тебе», «Ярослав Мудрий», «Легенда про княгиню Ольгу», «Данило – князь Галицикий» та ін; інтерпретацією теми Великої Вітчизняної війни: «В бій ідуть тільки «старики»», «Ати-бати, йшли солдати», трилогія про Ковпака, «Високий перевал» та ін.; психологічною драмою: «Іванна», «Комісари», «довгі проводи», «Військово-польовий роман», «Білий птах з чорною відзнакою», «польоти уві сні та наяву», «Граки», «Які ж були ми молоді», «Звинувачується весілля» та ін.; екранізаціями: «Мальва», «Матрос Чижик», «Дорогою ціною», «Земля», «За двома зайцями», «Камінний хрест» тощо.

Стрічка «Тіні забутих предків» була зобов’язана своїм успіхом блискучому синтезу літературного першоджерела (однотаменна повість М.Коцюбинського), режисерський, операторській і художній майстерності, музиці, авторському виконанню. Саме тому успіх цього фільму поділити між собою режисер С.Параджанов, оператор Ю.Іллєнко, художник Г.Якутовіч, композитор М.Скорик, автори І. Миколайчик, Л.Кадочникова.

Телебачення (далеко, бачення) посідає значне місце у популяризації мистецтва кіно. Останнім часом воно стало важливим засобом комунікації, без якого не можна уявити собі нинішнє життя. Телебачення має свою жанрову структуру, яку воно постійно розвиває і вдосконалює. Саме тому телебачення вважається невідємним чинником культурного процесу сьогодення і посідає особливе місце у житті сучасної людини.

2.8 Література

Література (буква) – форма художньої діяльності людини, яка естетично опановує світ через слово.

Класична література має свою жанрово-родову специфіку, що розвивалися впродовж усього періоду її існування. Основу літератури складають три її роди, кожен формує власну жанрову структуру: епос, лірика, драма.

Поряд з класичною літературою існує фольклор (народна мудрість) – народна мудрість, з якою безпосередньо пов’язані героїчний епос, казки, легенди, пісні, прислів’я тощо.

Представниками давньогрецької літератури заклали фундамент подальшої інтерпретації категорій трагічного (У.Шекспір) і комічного (М.Твена, Б.Шоу). Водночас з розвитком драми у давньогрецькій літературі важливе місце посідає лірика (виконаний під акомпанемент ліри), що фактично є провісницею віршотворчих розмірів. З лірикою пов’язані імена відомих давньогрецьких поетів серед яких особливої уваги заслуговує доробок Теретея та Анакреона.

Цікаві процеси відбувалися і у давньоримській літературі, що подарувала світу блискуче сузір’я письменників: Вергілія – автора відомої поеми «Енеїда», Горація, який створив значну кількість ліричних віршів, та Овідія, перу якого належить поема «Метармофози», що привертає увагу як літературознавців, так і філософів.

Важливе місце у розвитку цього оригінального явища пов’язане з Х-ХІ ст. і безпосередньо асоціюється з іменем Володимира Мономаха (1053-1125).

Особливої уваги у літературі Х-ХІІІ ст. заслуговує феномен персицької класичної поезії, що передусім пов’язана з іменами Фірдоусі, О.Хайяма та Сааді.

Італійське Відродження у літературі було яскраво репрезентоване творчістю Данте Аліґ’єрі – автором «Божественної комедії». З італійським Ренесансом пов'язаний розквіт творчості двох великих співвітчизників Данте – ліричного поета Р.Петрарки та Д.Боккаччо – автора всесвітньо відомого «Декамерона».

Література англійського Відродження передусім асоціюється з іменем У.Шекспіра, який у своїй творчості блискуче інтерпретував естетичну категорію «трагічне».

Цікаві процеси, що відбувалися в іспанській літературі ХVІ-ХVІІ ст., представлені спадщиною Лопе де Веги, що ознаменувала новий етап у розвитку драматургії, і М.Сервантеса, який використовує у своєму романі «Дон Кіхот» синтез трагічного і комічного начал.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат