На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Професійне та народне мистецтво

Реферати > Культура > Професійне та народне мистецтво

Значний вплив розвиток літератури ХVІІ ст. мало Просвітництво, що стимулювало філософські пошуки Д.Дідро, І.І.Вінкельмана, О.Г.Баумгартена, які впливали на світосприйняття Вольтера (1964-1778) та Ж.Ж.Руссо (1712-1778). Їхній творчий доробок був блискучим синтезом власних філософських концепцій, літературної творчості і стимулював розвиток літературного процесу Східної Європи: Г.Державін (1743-1816), О.Радищев (1749-1802) та ін.

Наприкінці ХVІІ – на початку ХІХ ст. бере свій початок процес інтеграції культуротворчих наук: філософії, естетики, етики, мистецтвознавства, що призводить до виникнення напряму романтизму.

Реалістичний рух подарував світові визначних письменників: О.Пушкіна, М.Гоголя (1809-1852), Ф.Достоєвського, Л.Толстого (18280-1910) – Росія; Т.Шевченка (1814-1861), П.Мирного (1849-1920), І.Карпенка-Карого (1845-1907), О.Кобилянську (1863-1942), Л.Українку (1817-1913), М.Коцюбинського (1864-1913) – Україна; Ф.Стендаля (1783-1842), О. де Бальзака (1799-1850) – Англія та ін. перелік імен можна продовжувати, адже література ХІХ ст. – це література «видатних персоналій».

У подальшому такий інтеграційний прийом був характерним для творчості В.К.Винниченка, доробок якого впливав на світосприйняття як української, так і європейської інтеграції, адже твори письменника мали загальнолюдську смисложиттєву спрямованість («Олаф Стефензон», «Рівновага», «Заповіти батьків»).

Розвиток реалістичного напряму ХІХ ст. пов'язаний з виникненням його різновидів – власне реалізму, що був яскраво представлений передусім у країнах Східної Європи і теоретично осмислений у працях О.Герена (1812-1870), та М.Чернишевського (1828-1889), М.Добролюбова (1836-1861)та веризму (істинний, правдивий), який безпосередньо асоціюється з творчісю італійського письменника Дж.Верги (1814-1922).

Так, у 70-х роках ХІХ ст. складається напрям – натуралізм (природа). Ця течія була зобов’язана своїм виникненням філософії позитивізму, яка мала значний вплив на творчість відомих французьких письменників Е.Золя та братів Гонкур – Едмона і Жоля.

Події що відбуваються у літературі наприкінці ХІХ ст. позначені цікавими пошуками та експериментами, які пов’язані з формуванням художньо-естетичної системи модернізму (новітній, чучасний). Модерністський напрям був представлений двома його різновидами декадентством ( від фр. - занепад) та авангардом (від фран. - передовий).

Найяскравішим явищем у структурі декадентської літератури був символізм, що мав інтернаціональний характер і яскраво виявився у творчості Ш.Бодлера, П.Верлена, А.Рембо (Франція); О.Уайльда (Англія); В.Брюсова, Л.Андрєєва (Росія). У своїх творах письменники апелювали до ідей романтиків, містиків; до філософських концепцій Платона, І.Канта, А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, які стали їхнього теоретичного платформою. У подальшому символізм трансформувався в акмеїзм (від грец. – верхів’я, квітуча сила) – М.Гумільов, А.Ахматова, И.Мендельштам та інші, а також мав певний вплив на формування сюрреліалізму та експресіонізму.

Авангарський рух, що вважається крайнім виявом модернізму, у літературі найяскравіше репрезентований трьома художніми напрямами: експресіонізмом – Г.Бенн (Німеччина); Ф.Кафка, О.Кокошка (Австро-Чехія); Л.Андреєв, В.Стефаник, О.Кобилянська («слов’янська гілка експресіонізму»); сюрреалізмом – Г.Аполлінер, П.Елюар, Л.Арагон (Франція) та футуризмом.

Авангардистський напрям футуризм (від лат. - майбутнє) виникає в Італії. Його теоретиком і лідером був Ф.Т.Марінетті – авто «маніфестів італійського футуризму».

Особливе місце у загальному русі західноєвропейського футуризму посідає російський футуризм, який асоціюється з іменами В.Каменського, В.Маяковського, Д.Бурлюка, Б.Пастернака, М.Асєєва.

ХХ століття позначене активним процесом взаємодії культуротворчих наук і літератури, що привів до виникнення феноменів М.Пруста та школи «нового роману», творчість яких формувалася під безпосереднім впливом теорії інтуїтивізму А.Бергсона. тісний зв'язок існував між психоаналітичною концепцією З.Фрейда та творчістю Т. і К.Манн, який мав взаємо впливовий характер: якщо романи письменників «Доктор Фаустус», «Мефісто» були безпосередньо пов’язані з ідеями віденського психоаналітика, то сам З.Фрейд глибоко сумував, що неминуча смерть не дасть йому змоги дочитати другу частину роману «Йосиф та його брати». Психоаналітична теорія стимулювала творчі пошуки Д.Джойса, Г.Лоуренса, А.Рюноске, К.Абе та ін.

Не тільки філософсько-естетичні, а й соціально-політичні процеси (перша і друга світові війни, «велика депресія» тощо) впливали на світовідчуття провідних письменників ХХ ст.: Е.М.Ремарка, К.Манна, Е.Хемінгуея, творчість яких стала вираженням психології «загубленого покоління».

У контексті літературного процесу ХХ ст. цікавим є феномен латиноамериканської літератури, передусім асоціюється з іменем П.Неруди, Г.Маркеса. Ж.Амаду, у творчості яких органічно поєдналися кращі традиції європейської літератури і специфіка власної національної самосвідомості.

У межах соцреалізму працювали А.Барбюс (Франція), А.Зегерн (Німеччина), а починаючи з 1934 р. – І з’їзду радянських письменників – соцреалізм став основним методом радянської літератури та мистецтва і безпосередньо асоціювався з творчістю М.Горького, О.Фадєєва, М.Шолохова, Я.Коласа, О.Корнійчука та ін.

Отже, література ХХ ст. вражає розмаїттям художніх напрямів і течій, які свідчать про цікаві пошуки і процеси, що не перестають відбуватися у її надрах.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат