На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Моральна спадщина Маркса, Енгельса та Леніна

Реферати > Психологія > Моральна спадщина Маркса, Енгельса та Леніна

1. Мораль в етиці

Мораль (лат. - що відноситься до вдачі, характеру, складу душі, звичкам; вдачі, звичаї, мода, поведінка) – предмет вивчення етики; форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин, направлених на затвердження самоценности особи, рівність всіх людей в їх прагненні до щасливого і гідного життя, що виражають ідеал людяності, гуманістичну перспективу історії. Мораль регулює поведінка людини у всіх сферах суспільного життя – в праці, в побуті, в політиці, в науці, в сімейних, особистих, усередині групових, міжкласових і міжнародних відносинах.

Вони підтримують і санкціонують в найзагальнішій формі певні суспільні засади, лад життя, спілкування (або, навпаки, вимагають їх зміни). Принципи моралі не допускають виключень, претендують на абсолютність; будучи гранично узагальненими, вони відряджають глибинні шари соціально-історичних умов буття людини, його сутнісні потреби. Мораль є те, що залишається у відносинах між людьми, якщо в думках відняти з них весь конкретний, наочно обумовлений зміст, - їх суспільна форма. Мораль належить до основних типів нормативної регуляції дій людини, таких як право, звичаї, традиції і інше, перетинається з ними і в теж час істотно відрізняється від них.

Якщо в праві і організаційних регуляцій розпорядження формулюються, затверджуються і проводяться в житті спеціальними установами, то вимоги моральності (як і звичаї) формуються в самій практиці масової поведінки, в процесі взаємного спілкування людей і є відображенням життєво-практичного і історичного досвіду безпосередніх уявленнях, відчуттях і волі. Моральні норми відтворюються повсякденно силою масових звичок, велінь і оцінок громадської думки, виховуваних в індивідові переконань і спонук виконання вимог, мораль може контролюватися всіма людьми без виключення і кожним окремо.

Моральні норми відтворюються повсякденно силою масових громадської думки, виховуваних в індивідові переконань і спонук. Виконання вимог мораль людьми без виключення і кожним окремо. Авторитет тієї або іншої особи в моралі не пов'язаний з офіційними повноваженнями, реальною владою і суспільний положенням, але є авторитетом духовним, таке є обумовленим його моральними ж якостями і здатністю адекватно виразити сенс етичної вимоги. У моралі немає характерного для інституційних норм розділення суб'єкта регулювання.

2. Моральна спадщина В.І.Леніна

Ленін Володимир Ілліч - теоретик марксизму, основоположник його нового етапу - ленінізму, вождь Комуністичної партії і міжнародного комуністичного руху, засновник Радянської держави. Проблеми марксисткою етики отримали розробку вже в ранніх роботах Леніна, зокрема, в ході полеміки з поглядами, згідно яким марксистське розуміння моралі нібито прирікають людину на повне підпорядкування історичним обставинам, не залишаючи йому свободи вибору. У роботі «Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?» (1894) Ленін відкинув суб'єктивістсько-волюнтаристське трактування свободи волі, показав неспроможність висунутого соціологією народників тези про конфлікт між детермінізмом і моральністю. Ленін довів, що визнання залежності людської поведінки від суспільно-історичних умов не виключає відносної самостійності людини у виборі своїх дій, не заперечує свободи людини, а отже, і його відповідальності за свої вчинки.

Тільки з позицій детермінізму можлива стругаючи й правильна моральна оцінка діяльності. Захищаючи матеріалістичну традицію в етиці, Ленін простежує у своїх працях розвиток гуманістичної лінії в історії філософії й доводить неспроможність тези про те, що ідеалізм на противагу матеріалізму нібито «завжди має на увазі тільки інтереси особистості». Ленін різко критикував точку зору, що розглядає релігію як основу моральності, а поняття релігійності совісті й гріха - як непорушні початки морального життя людини. Настільки ж шкідливими він уважав «богостроїтельські» ідеї, відповідно до яких соціалізм зображувався в якості нової релігійної системи, покликаної спаяти людство, зв'язати особистість із суспільством.

Критикуючи погляд, що розглядає бога як комплекс ідей, які будуть і організують соціальні відчуття, Ленін указував, що на ділі ідея бога, породжена тупою придавленістю людини, завжди усипляла і притупляла соціальні відчуття, зв'язувала пригноблювані класи вірою в божественність тих, що пригноблюють. У ряді робіт (особливо післяжовтневого періоду) Ленін підкреслював роль морального чинника в революції. Визнаючи необхідність революційного насильства, особливо в періоди крайнього загострення класової боротьби, він разом з тим стверджував, що кінцева перемога революційної справи досягається не насильством, а моральним авторитетом пролетаріату, що переміг, і його партії. Ленін підкреслював те величезне значення, яке має цей крупний, завойований в ході боротьби моральний авторитет, що черпає свою силу, звичайно, не у відвернутій моралі, а в моралі революційного борця, в моралі «рядів і шеренг революційних мас».

Таким чином, основою, критерієм комуністичної моральності виступає «боротьба за зміцнення і завершення комунізму». Обґрунтувавши принципи революційного гуманізму, Ленін показав, що разом з класовою непримиренністю пролетарський гуманізм включає високу людяність, великодушність, взаємну підтримку в боротьбі за загальну справу. Важлива роль в революційній боротьбі і соціалістичному будівництві Ленін відводив героїзму. Ленін розрізняв властивий періодам воєн і відкритих класових зіткнень «героїзм окремого пориву» і найтриваліший, найнаполегливіший, найважчий героїзм масової і буденної роботи, що набуває особливого значення в епоху мирного будівництва соціалізму. Наукову розробку в працях Леніна отримала проблема дисципліни в умовах соціалістичного суспільства. Указуючи, що від «всякого нового громадського порядку потрібні нові відносини між людьми, нова дисципліна», Ленін писав, що на противагу дисципліні палиці і голоду, характерною для антагоністичних формацій, при соціалізмі з

Він підкреслював, що трудящі «від своїх власних дрібнобуржуазних забобонів позбавляються не відразу, не дивом, не по велінню божій матері, не по велінню гасла, революції, декрету, а лише в довгій і важкій масовій боротьбі з масовою дрібнобуржуазними впливами». Тому виховання нової людини здійснюється тривалому процесі ломкі старих і народження нових етичних норм і цінностей, в процесі зміни поглядів на відносини людини до людини, чоловіки і жінки, на взаємини колективу і особи, а значить і на обов'язку особи перед суспільством. Піднімаючи в бесідах з К.Цетким питання браку і статевих відносин, Ленін засуджував спроби проповідувати молоді аскетизм і святість лицемірної буржуазної шлюбний-сімейної моралі, але разом з тим він різко критикував вульгаризаторські «лівацькі» теорії, що заперечували які б то не було регулятивні форми в цій сфері.

Відзначивши, що соціалістичне революція і радянське сімейне законодавство підірвали коріння святенництва, лицемірства і безправ'я жінки в таких питаннях, як брак, розводь положення позашлюбних дітей, Ленін підкреслював недостатність цих перших кроків по шляху звільнення жінки і соціалістичної перебудови сім'ї. Для формування комуністичних відносин в побуті необхідно добитися фактичного звільнення жінки від нерівноправного положення в сім'ї, від праці, що виснажує, в дрібному домашньому господарстві. Обґрунтування етичного ідеалу комунізму найповніше представлене в класичній праці Леніна «Держава і революція», де розкриті економічні, соціальні і політичні передумови дійсного здійснення вищої етичної свободи. В умовах комуністичного суспільства, коли люди поступово звикнуть до дотримання етичних вимог і норм «без насильства, без примушення, без підпорядкування», керуватимуться розумінням їх сенсу, діяти на основі глибокої особистої переконаності, етичний прогрес, звільнившись від антагоністичний форми свого прояву, вестиме до все більш повного втілення в життя принципів гуманізму і справедливості.

2. Моральна спадщина Ф.Енгельса

Енгельс Фрідріх (1820-1895) – друг і соратник Маркса, що створив разом з ним марксистське учення. Філософський-етичні проблеми із самого початку осмислювалися Енгельсом в контексті критики класового, в першу чергу буржуазного, суспільства. Поступово долаючи впливи морально-утопічного критицизму лівих младогегельянцев, Енгельс перейшов на позиції наукового історизму.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат