На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Історія становлення та розвитку ярмаркового руху в Україні

Реферати > Історія України > Історія становлення та розвитку ярмаркового руху в Україні

Тепер, маючи загальні уявлення про ярмарки в країнах Європи, перейдемо до безпосереднього розгляду рідних українських ярмарок, їх національної специфіки і самобутності.

З давніх-давен на нашій землі збиралися ці великі торги – ярмарки. Гончарі й ложкарі, ткалі й вишивальниці, бондарі й столярі, стельмахи й кошикарі, кушніри й лимарі, соленики й дьогтярі, бублейниці й кравці продавали на ярмарках свої вироби. Валками стояли на торжищах чумацькі мажі з сіллю та рибою. Кожний купував те, що не міг зробити сам.

Розпочнемо цитатою з книги "Історія України-Руси" М.Грушевського (Том VI. Розділ I): "Призволеннє на торги тижневі й річні, як особлива привілєґія, починає фіґурувати уже від старших міських привілеїв нїмецького права в наших землях. Kop. Казимир в інтересах розвою міста Сянока, "аби тим лїпше міг залюднювати ся", надає йому в 1368 р. право ярмарковання на Зелені сьвята з тим щоб на сї ярмарки могли приходити купцї з усяких земель з усякими товарами, продавати, купувати й всякі купецькі операції чинити, без оплати мита. Ягайло, надаючи нїмецьке право Перемишлю, заводить в нїм, для полїпшення його добробуту, тижневий ярмарок на Петра і Павла, позволяє всїм прибувати на сей ярмарок, продавати й купувати всякого рода товари вповнї свобідно. Найчастїйше в тих часах міста дістають по одному ярмарку до року, і саме наданнє уважаєть ся привилеєм досить рідким, який не завсїди включаєть ся в фундацію міста. Пізнїйше королї дають і по два ярмарки на рік, а навіть і по три — се вже рідше. Що правда, таке помноженнє числа ярмарків часами не виходило на користь, і нпр. місто Львів, маючи два ярмарки до року, потім само просило короля знести один ярмарок, бо він більше приспорює клопотів, чим дає користи.

З перенесеннєм порядків нїмецького права далї на схід на Волинь і Східню Україну, в 1497 р. Луцьк дістає два ярмарки по тижню часу (пізнїйше, в серединї 16 ст. додано ще третю, і кождий ярмарок розтягнено на два тижнї). Острог мав "з давнїх часів" ярмарок на св. Онуфрія. Київ при потвердженню своїх прав в 1516 р. дістає також два тижневі ярмарки. Означав ся певний день, або означеннє його полишало ся осадчому чи міщанам. Пізнійше тижневі торги служать тільки доповненнєм до ярмарків".

Славетних шлях "із варяг у греки" надавав українським землям помітніих переваг в торговому відношенні. Власне, в добу піднесення Київської Русі так воно і було – оберталися монети різних держав, продавалися товари різних народів, рухались торгові каравани. Але воєнні набіги і княжі суперечки зруйнували торгові структури, розірвали стосунки. Річ Посполита також зовсім не сприяла розвитку ярмарків на "своїй" Україні.

З 16 ст. почали приїжджати в Україну купці з великих міст Середньої і Західної Європи - доставляли вишукані прикраси, ювелірні вироби і предмети побуту, а купували шкіру, роги, вовну, зерно, сало, мед. І на Українських землях почали виникати малі ярмарки в середніх і великих містах. Тут продавали і купували худобу, одяг, взуття, хатні речі, продукти та інше. Найбагатшими були осінні торги, а також ярмарки перед великими святами. Німецькі, польські поселенці, вірмени і євреї, поряд із українськими міщанами, були активними в ярмарковій діяльності.

В 17ст. вже кожному українському місту i містечку при заснуванні надавалося право на один-три ярмарки на рік. Розвиток ярмаркової дiяльностi свідчить про відокремлення промислово-торговельної дiяльностi від землеробства. З іншого боку, активна реміснича й торговельна дiяльнiсть, безсумнівно, сприяла розвитку українських мст.

Щодо Лівобережної України, то дослідники нарахували сорок ярмарків, що діяли лише в 1665 р. Не зважаючи на часті збройні сутички, численні напади татарських орд на Лівобережну Україну, торгові шляхи не заростали бур'янами, все більше населених пунктів охоплювалися ярмарковою торгівлею.

Павло Алепський, вражений великим розмахом торгiвлi в Україні в період визвольної війни 1648-1654 рр., згадує базари в Золотоношi, Черкасах, Прилуках писав: "У країні козаків ярмарки бувають безперервно з початку i до кінця року. В кожне свято відбувається ярмарок в тому чи іншому мiстi, як це було запроваджено за часів панування ляхiв .". Десятки населених пунктів називає він "торговими містами".

Ярмарки влаштовували таким чином, що після закінчення одного з них торгові люди могли побувати на кількох інших. Через те ярмаркова торгівля тривала безперервно. Окрім багатолюдних ярмарків у містах, містечках i багатьох: селах проходили звичайні базари.

З 18 ст. ярмарки на Україні мали загальноімперське значення. Деякі з них утворювали так зване ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь ті самі купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Кахівка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), хоча на переважній більшості ярмарків торгували різним товаром.

Після приєднання України до Росії в кiнцi останньої третини 18 ст. прискорився процес її включення до загальної системи російського ринку. Зростає чисельність населення, розвиваються землеробство, скотарство i промисли, посилюються економiчнi зв'язки міст Лівобережної та Слобідської України. Тоді значно збільшилося число ярмарків і кожному місту та містечку забезпечувалися вигідні умови (податкові пільги, безпеку, забудування) для проведення ярмаркових торгів. Упродовж тривалого часу ярмарки мали в основному місцевий характер. Розвиткові ярмарок також сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо – залізниць. З налагодженням шляхів сполучення i розвитком економічних зв'язків між районами деякі ярмарки перетворилися на мiжрайоннi i навіть всеросiйськi.

Велике господарське значення ярмарків полягало в тому, що вони були своєрідними артеріями в розподiлi товарів по різних містах, містечках, великих та малих селах, хуторах. Ярмаркам належала значна роль у зовнiшнiй торгiвлi Росії, в тому числі й України. На них зосереджувалися товари, що вивозилися через сухопутні митниці та азовські й балтiйськi порти. Вони були головним місцем оптового i роздрібного продажу імпортних товарів.

Говорячи про велике значення ярмарків у господарському житті Росії 18-19ст., варто зазначити, що їх існування було зумовлене цілим рядом причин, пов'язаних зі станом економіки тогочасної Росії. Серед цих причин можна назвати, зокрема, такі: обширність території країни при низькій густоті населення, погані шляхи сполучення, повiльнiсть товарообігу, слабкість постійної торгiвлi і вiдсутнiсть широкого кредитування.

Але справжній ярмарковий бум відбувався в Україні в 19 ст. Поширення набув чумацький промисел, народ почав активно заселяти степові українські землі. Чудовий опис великої селянської ярмарки на Катеринославщині залишив "останній козацький літописець" – Дмитро Яворницький. Судячи з цього опису, керамічний горщик на ярмарку коштував 2-3 копійки, цеберко сушених груш 15 копійок (разом з відром), лопата 25 копійок, а за пару червонців можна було вдягнутися з голови до п'ят.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат