На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Акушерство як наука

Реферати > Медицина > Акушерство як наука

Грецькі лікарі практикували по всіх спеціальностях. Акушерська допомога ними надавалася тільки у випадках важких пологів. Їм були відомі деякі хірургічні методи пологів, зокрема , вони знали про кесарів розтин, що на живих в той час не робилося. Про цю операцію на мертвій жінці з метою витягу живої дитини оповідає й давньогрецький міф про народження самого бога медицини Асклепія, що був витягнутий із трупа матері батьком своїм Аполлоном.

Наданням допомоги в пологах у Древній Греції займалися винятково жінки, яких греки називали "перерезывателями пуповини" ("omphalotomoі"). Якщо пологи бували важкі й акушерка (повитуха) бачила, що самостійно допомоги надати не може, вона зверталася як це було й в Індії до чоловіка. Діяльність грецьких акушерок була досить різноманітною: вони не тільки надавали допомогу при пологах й у післяпологовому періоді, але займалися й перериванням вагітності. У Древній Греції переривання вагітності в ранніх строках не переслідувалося. Цю операцію допускав знаменитий давньогрецький філософ і натураліст Аристотель, вважаючи, що в ранній період розвитку вагітності плід не має ще свідомості. Якими засобами робився аборт - невідомо. Якщо з якихось причин пологи повинні були бути негласними, акушерки проводили пологи в себе па будинку (природно це коштувало дуже дорого). Як довго після пологів залишалася породілля в акушерки, теж невідомо. У пологах вдома в акушерки можна бачити прообраз майбутнього пологового притулку. Акушерки того часу мали вже значні знання. Так, для визначення вагітності вони ґрунтувалися на ряді об'єктивних ознак: відсутність місячних, відсутність апетиту, слинотеча, нудота, блювання, поява жовтих плям на обличчі. Поряд із цим вони прибігали й до таких безглуздих засобів: перед очами жінки розтирали червоний камінь, якщо пил попадав в очі, жінка вважалася вагітної, у противному випадку - вагітність заперечувалася. Стать плода намагалися визначити по нахиленню сосків вагітної; нахилення їх униз вказувало на вагітність дівчинкою, підйом догори - хлопчиком. Практичні прийоми акушерок не завжди були раціональними. Про це можна судити хоча б по такому прийомі, застосовуваному акушерками у випадках затримки посліду: народженої дитини не відокремлювали від матері, жінку саджали на крісло з отвором у сидінні, під отвором клали міхур, наповнений водою, на міхур - дитину, після чого міхур проколювався, вода повільно випливала, міхур спадався, а разом з ним опускався й плід, натягаючи пуповину.

У римлян поряд з окремими видатними дослідниками (Гален, Соран, Архіген й ін.) про довжували існувати й релігійні культи з поклонінням з, запозиченим у стародавніх греків. Так, грецький бог-врачівник Асклепій переноситься в Рим під ім'ям Ескулапа - бога медицини; з'являється богиня лихоманки, богиня менструації Флюонія, богиня матки - Утерина й богині дітородіння - Діана, Кибела, Юнона й Міна.

Більш того, спеціалізація "Божественної" акушерської допомоги. у римлян досягла особливого розвитку. Так, кожне положення плода в матці мало свою богиню: народженням плода вперед голівкою відала Проза, а родами при ножному й сідничному передлежаннях, а також при поперечних положеннях - Постверта. Діти, що народилися вперед ніжками, одержували ім'я Агріппи. У всіх випадках пологів акушерка повинна була робити різні приношення відповідній богині.

З лікарів Древнього Рима в історії медицини збереглися особливо відомі імена: римлянин Цельс і греки Филумен, Соран і Гален. Наданням допомоги в пологах у Римі, як й у Греції, займалися переважно жінки - акушерки (повитухи). Лікар запрошувався тільки у випадках патологічних пологів, коли акушерка бачила, що сама вона впоратися не може. Серед акушерок минулого й видатні, що залишили в історії слід про свою діяльність. До таким ставилося Аспазія (ІІ століття н.е. ). Свої теоретичні й практичні пізнання вона виклала в книзі, що дійшла до нашого часу. У ній Аспазія освітила ряд питань, зокрема про гігієну вагітності, про догляд за хворою при природному й штучному викидні, про виправлення зміщеної матки, про розширення вен зовнішніх статевих органів. Викладено показання й методи обстеження матки шляхом пальпації й уперше шляхом застосування піхвового дзеркала. У книзі є відомості про кондиломи, а також про грижі. Аспазія володіла хірургічним методами лікування деяких жіночих хвороб. Вона оперативно видаляла гіпертрофовані малі губи й клітор, видаляла поліпи цервікального каналу матки й ін.

В середні віки медицина, зокрема гінекологія та акушерство досить слабко розвивалися, як і вся медична наука й природознавство в Європі, тому що наука була під сильним впливом церкви й середньовічної релігії.

Гіппократівська медицина й досягнення олександрійської школи були забуті. Нові філософські школи не вдосконалювали науку, а вели марну, запеклу боротьбу проти всякої прогресивної думки й наукового експерименту.

Релігія насаджувала зовсім фантастичні ідеї начебто догмата "про непорочне зачаття", церковні фанатики в середні століття вселяли думка про те, що діти можуть народжуватися від диявола й т.д. Усякі критичні висловлення із приводу подібних диких поглядів з боку вчених і лікарів викликали їхнє переслідування, вигнання з рідної країни й катування інквізиції. Цілком зрозуміло, що подібне положення гибельно позначалося на розвитку акушерської науки й гінекології.

І все-таки медицина продовжувала розвиватися. Так, у Візантії в ІX столітті вперше була заснована вища школа, у якій вивчалися наукові дисципліни й медицина. Історія зберегла нам імена візантійських лікарів Орибазія, Павла (з Егіни) і ін., які продовжували розвивати спадщину своїх попередників.

У середні століття стали часто практикуватися плодоруйнівні операції й мабуть не завжди були обґрунтовані. Тому подібна практика акушерів викликала дорікання з боку духівництва, що заперечувало проти численних випадків умертвіння дітей для порятунку життя матері (на жаль, ці хірургічні операції досить часто привели до загибелі й плода й матері).

Центрами вищого утворення, у тому числі й медичного, були університети, що почали виникати з XІ століття. Перші вищі школи типу університету в Європі представляли корпорації що вчать й учнів аналогічні ремісничим цехам, характерним для середньовіччя. Учнів в університетах було дуже небагато. Основою всіх наук було богослов'я. Пануючою формою ідеології в той час була релігія, що пронизувала все викладання, що виходило з того положення що всі можливі знання вже преподані в "священному писанню".

В Україні першими лікарями були ворожбити і знахарі-відуни, обавники, потворники і кудесники, у яких лікування йшло поруч із закляттями та замовляннями. Лікарське знання стало «книжним», коли Україна увійшла в тісні зв'язки з Візантією. З'явилися вчені лічителі, або лічці. Перша лікарня була заснована за княгині Ольги при Києво-Печерському монастирі. З Никоновського літопису відомо, що князі, діячі церкви стали фундаторами багатьох закладів, де міг отримувати медичну допомогу простий люд, зокрема Єфрем, єпископ Переяславський (XI ст.) « .зданія многа воздвиг і будови банні і врачеве і больници всім приходящим безмездне врачування іже не бисть допреже на Русі». Лічці-монахи, найбільш відомі серед яких Агапіт, Алімпій і Дем'яи Пресвітер, володіли «мудрістю книжною», знали властивості лікувальних рослин і безкоштовно лікували кожного, хто звертався за допомогою до монастиря.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат