На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Акушерство як наука

Реферати > Медицина > Акушерство як наука

З тих же часів відомі і жінки-лічці: Февронія-цілителька і дочка князя Мстислава Володимировича Євпраксія-Добродея (1108-1172), яка стала візантійською імператрицею під іменем Зоя. Перу Євпраксії (Зої) належить перша на Русі медична книга, написана грецькою мовою «Алімма», в якій викладено і систематизовано медичні знання тієї пори, зокрема з акушерства та гінекології.

Перший український доктор медицини та філософії Георгій Дрогобич (1450-1494), «Георгій з Русі», як його називали, був ректором Болонського і професором Краківського університетів, учителем Коперника. Він був відомий усій Європі своєю просвітницькою діяльністю, а також як видатний філософ та лікар.

У ХVI-ХVII ст. в Україні з'являються шпиталі та притулки для хворих і немічних, що створювалися міщанськими братствами. Рани січовиків-запорожців гоїли у «козацькому шпиталі» Трахтемирівського монастиря. Братські притулки, шпиталі та школи утримувала разом з міщанами українська шляхта. Давні грамоти зберегли для нас імена жертводавців — високоосвічених українських жінок: Анастасії Гольнаської, що покрила видатки на переклад українською мовою та друкування Пересопницького Євангелія; сестер Олени і Софії Чарторийських, що заснували при Пересопницькому монастирі шпиталь для недужих вбогих та школу для селянських дітей; Гальшки Гулевичівни Лозки, що створила при Київському Богоявленському монастирі братську школу (1615) та шпиталь; Ганни Гойської, яка обдарувала землями Почаївську Лавру; Раїни Могилянки, княгині Вишнівецької, що стала фундаторкою Прилуцького, Ладинського, Лубенсько-Мчарського монастирів, які були на ті часи осередками національної культури, освіти та медицини.

Визвольна війна українського народу, неминучі на війні поранення та спустошливі епідемії покликали до життя нові медичні структури: аптеки, карантини, шпиталі. У X VIII ст. у

Єлисаветграді (нині Кіровоград) відкрито першу в Україні медичну школу.

Одна з перших вищих шкіл Східної Європи - Києво-Мо-гилянська Академія, її ректор Феофан Прокопович, більш знаний як філософ та богослов, написав дисертацію з «фізіології» про причину нетлінності тіл печерських святих.

Проте здобути вищу медичну освіту у ті часи можна було лише за кордоном. І тому син полтавського священика Нестор Максимович Максимович-Амбодик (1744-1812) їде 1770 року до Страсбурзького університету і навчається там коштом «голіцинсь-кої» стипендії. Фундаторка цієї стипендії, княгиня Катерина-Смарагда Голіцина (1720-1761) за життя страждала на «делікатну жіночу неміч» і побажала позбавити інших жінок від таких страждань. Вона залишила великий спадок, на відсотки від якого здобули освіту в Страсбурзі, «славному своїм акушерством», Нестор Максимович, основоположник наукового акушерства і автор першого підручника російською мовою «Мистецтво спо-вивання», Олександр Шумлянський (1748-1795), що захистив у Страсбурзькому університеті дисертацію, присвячену тонкій будові нирки (капсула Шумлянського-Боумена), а далі працював «градським акушером» у Москві і помер у бідності, хоч заслуги його вже визнала вся Європа, а Париж вшанував титулом «члена-кореспондента», відомі лікарі та науковці І. Руцький, М. Тереховський, С. Леонтович. У Лейдені (1780) захистив дисертацію на акушерську тему «Про переваги симфізеотомії перед кесаревим розтином» майбутній славетний епідеміолог, уродженець села Янівка Чернігівської губернії Данило Самойлович.

На початку XIX століття відкриваються державні лікарні у Полтаві, Кременчуці

та інших губернських та повітових містах. У них поряд з лікарями працювали фельд-

шери, до допоміжної роботи залучали жінок, які не мали спеціальної освіти. У 1803 році

у Києві відкрито перші пологові ліжка, які обслуговувала освічена акушерка.

У 1805 році відкрився університет у Харкові. Акушерська клініка на 4 ліжка бу-

ла там створена у 1829 році. Лише 1862 року, коли кафедру акушерства та гінекології

посів Іван Павлович Лазаревич, клініка була розширена до 25 ліжок. Блискучий хі-

рург І.П. Лазаревич зробив першу в Росії оваріотомію. На Лондонській виставці 1873 р.

за створення «Атласу гінекологічних та акушерських інструментів» і прямих акуше-

рських щипців, які стали відомі в Європі як «російські щипці», професор Лазаревич був

нагороджений золотою медаллю.

У 1842 році при Кирилівських богадільнях у Києві створено першу фельдшерську

школу.

Важливою віхою у розвитку сестринської справи стала Кримська війна (1853-1856).

Ідея залучення сестер милосердя до допомоги пораненим належить видатному вченому

М.І. Пирогову і ним же була реалізована. Роль жінок у догляді за хворими одержала незапе-

речне визнання. Після війни почалась професійна підготовка медичних сестер для догляду

за хворими в шпиталях і в мирний час. У 1870 році у Києві відкрито військово-фельдшерсь-

ку школу, а в 1877 році — курси медичних сестер.

Становлення сестринської справи в Західній Україні проходило дещо по-іншому внаслі-

док особливостей соціально-економічного розвитку Австро-Угорської імперії та впливу

Західної Європи.

У 1773 році відкрився Львівський акушерський колегіум, де навчались особи обох ста-

тей віком від 21 до 30 років. Навчання тривало 1-3 роки. Крім того, при колегіумі існували кур-

си прискореної підготовки акушерок. Навчання в колегіумі було безкоштовним, слухачі перебували на повному утриманні землевласників. Відкриття колегіуму вважається датою започаткування середньої медичної освіти в західноукраїнських землях.

Одним із найстаріших закладів освіти в Європі був медичний факультет Львівського університету, відкритий у 1661 році. Кафедра акушерства і гінекології почала функціонувати у 1898 році. Першим її завідувачем був професор Адам Марс. Була розгорнута акушерсько-гінекологічна клініка на 118 ліжок. Науковці кафедри займались вивченням проблем злоякісних пухлин та безплідності. Потім кафедру очолювали професори А. Соловій та К. Божинський. На початкових стадіях становлення медичного факультету до Львова приїхали науковці з Кракова, Відня та інших міст. З часом Львів став джерелом кадрів викладачів для новоорганізованих ме-дичних факультетів у Варшаві, Вільнюсі і Познані.

У 1870 році на території Західної України організація медичної допомоги населенню почала здійснюватись крайовою радою здоров'я. У цей період у Львові відкриваються акушерські курси, засновницею яких була поміщиця Яблонська. На курси зарахову-вали неписьменних сільських жінок. Навчання тривало 3 місяці.

У 1895 році при загальній лікарні у Львові була створена школа медичних сестер. Вона фінансувалась Крайовим відділом здоров'я та Товариством Червоного Хреста. До цього в клініках одного з найстаріших університетів Європи — Львівського — медичними сестрами працювали черниці, рівень медичної підготовки яких був недостатнім. Іноді вони не мали елементарних навичок догляду за хворими.

Серед незаслужено забутих імен — доктор Щасний Сельський. Після закінчення Віденського університету в 1882 році він спеціалізувався у кращих гінекологічних клініках Відня, а потім очолив відділ жіночих недуг у Львівській міській лікарні. Працюючи заступником голови математично-природничо-лікарської секції Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка у Львові, яка була створена в 1893 році, і прирівнювалася до статусу Національної академії наук, він започаткував вихід у світ україномовної гінекологічної літератури, завдяки чому українська національна наука піднялася до рівня цивілізованих європейських країн. Його робота «До механіки нормальних і патологічних змін положення материці» була першою працею, опублікованою українською мовою у спеціалізованому науковому збірнику. Він написав 11 статей, кожна з яких була вагомою і актуальною.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат