На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Виникнення та основні етапи розвитку міжнародного кооперативного руху

Реферати > Економічні теми > Виникнення та основні етапи розвитку міжнародного кооперативного руху

Наприкінці XIX ст. в кооперативному рухові відбулися кіль­кісні та якісні зміни. Створювалися гуртові товариства, виникали спілки окремих видів кооперації відповідно до адміністративно­го устрою тієї чи іншої країни. З'явилися перші спілки на націо­нальному рівні. Тоді ж виникли перші спонтанні контакти між ко­оперативними товариствами Великобританії, Франції, Німеччини, Іспанії, Голландії, Бельгії, Данії, Австрії та інших країн. Це були акти солідарності, обміну досвідом кооперативного будівництва, взаємозбагачення кооперативних ідей та принципів діяльності, перші торговельні й економічні зв'язки.

Поміж кооператорами різних країн зародилася думка про не­одмінну потребу виникнення міжнародної кооперативної органі­зації. Найбільшу ініціативу в створенні міжнародного кооператив­ного об'єднання виявив англійський кооперативний рух і його ке­рівники. До 1890 р. кооперативний рух Англії і Шотландії набрав масового характеру й досягнув помітних господарських та еконо­мічних успіхів. Він об'єднував понад 1 млн. членів, що станови­ло близько 15% населення країни. Англійські та шотландські ко­оператори наприкінці 80-х років завершили організаційну побу­дову на національному рівні, утворили Англійське й Шотландське кооперативні гуртові товариства та Кооперативну спілку.

Кооператори Великобританії почали шукати виходу на між­народну арену для того, щоб розширити кооперативну торгівлю, налагодити торговельний обмін з кооперативними організаціями різних країн, розповсюджувати кооперативні ідеї, практику ве­дення кооперативного господарства, розвивати кооперативне законодавство. До налагодження міжнародних зв'язків кооператорів Великобританії штовхала зростаюча конкуренція з боку торго­вельного капіталу та приватного капіталу взагалі, а також про­тидія політичних сил у державних органах, які відображали ін­тереси приватного капіталу. Кооператори Великобританії споді­валися за допомогою міжнародних кооперативних зв'язків розши­рити свою господарську діяльність. Особливо прагнули розвивати міжнародні контакти члени споживчої кооперації Великобрита­нії, Франції, Бельгії, Німеччини. Створенню Кооперативного аль­янсу сприяла й та обставина, що в середині XIX ст. вже існува­ло чимало норм та інститутів міжнародного права, які регулювали діяльність міжнародних організацій.

Деякі керівники кооперативного руху Великобританії й при­хильники християнського соціалізму були зацікавлені в створенні міжнародного кооперативного центру для того, щоб поширювати кооперацію та християнську мораль.

Ідеї співпраці кооператорів різних країн зародилися ще на початку XIX ст. В 1835 р. в Лондоні було засновано Асоціацію всіх класів і всіх націй, яка ставила перед собою мету пропагувати ко­оперативні ідеї на міжнародному рівні. Це об'єднання стало пер­шою спробою розвитку співпраці кооператорів різних країн і створення міжнародного кооперативного центру.

В 1869 р. на кооперативному конгресі Англійської кооператив­ної спілки здійснили нову спробу утворити міжнародну коопера­тивну організацію. Заснували міжнародний комітет для створення міжнародного кооперативного центру. Але цей комітет і асоціація проіснували недовго, тому що кооператори Європи ще не відчу­вали себе готовими до широкої міжнародної співпраці. Тогочас­ний кооперативний рух ще був роздрібненим, малочисленим і економічно слабким.

У 1867 р., в дні Всесвітньої промислової виставки в Парижі, кооператори Англії та Франції спробували скликати перший міжнародний кооперативний конгрес, але уряд Наполеона III це заборонив.

У 1886 р., на Британському кооперативному конгресі в Пліму­ті, представник французьких кооператорів де Буав знову закли­кав до створення міжнародного кооперативного центру. Він запро­понував обрати терміном на три роки Міжнародний комітет ко­операції, місцем перебування якого мав стати Манчестер. Цей ко­мітет, на думку де Буава, повинен був налагодити стосунки з усі­ма центральними кооперативними організаціями в Європі, Австралії, Америці для того, щоб спонукати їх прийняти загальні кооперативні принципи, посилати своїх представників на міжнарод­ні кооперативні конгреси та готувати доповіді про стан справ у кооперації їх країн. В Італії, Німеччині, Франції на національних кооперативних конгресах того часу висувалися ідеї й конкретні пропозиції щодо створення міжнародного кооперативного центру. Але до практичних кроків тоді не перейшли.

Перші конкретні заходи в справі міжнародної кооперативної співпраці здійснили керівники англійської кооперації. В 1889 р. Ге­неральний секретар Кооперативної спілки Великобританії, хрис­тиянський соціаліст В. Ніл створив ініціативний комітет для ор­ганізації Міжнародної спілки друзів кооперативного виробництва. Цей комітет звернувся до кооперативних спілок усіх країн із за­кликом створити міжнародний кооперативний центр із штаб-квартирою в Лондоні. В. Ніл і його прихильники ставили собі за мету створити таку міжнародну кооперативну організацію, яка сприяла б зародженню виробничої кооперації в усіх країнах.

У 1892 р. в Лондоні міжнародна конференція друзів коопера­тивного виробництва, яка розглянула й схвалила проект стату­ту майбутньої міжнародної спілки, вирішила скликати І конгрес у 1893 р. Конференція створила спеціальний тимчасовий комітет для здійснення підготовчих заходів. По смерті В. Ніла його роботу щодо створення міжнародного центру продовжив один з теоре­тиків англійської кооперації Генріх Вольф, який пропагував кре­дитні й сільськогосподарські кооперативи в Великобританії. Він підтримував широкі зв'язки з керівниками цих кооперацій у Франції, Італії, Бельгії та Німеччині. Г. Вольф не погоджувався з ідеями В. Ніла про створення спілок самих лише прибічників принципу участі в прибутках. Очоливши тимчасовий комітет, він звернувся із закликом до кооперативних організацій різних видів, в тому й до споживчих, взяти участь у запланованому міжнарод­ному кооперативному конгресі. Цю ідею підтримали в деяких ко­оперативах європейських країн. У 1893 р. здійснили спробу скли­кати конгрес, але на нього прибули мало представників, тому що Кооперативна спілка Великобританії займала негативну позицію стосовно тимчасового комітету, і споживча кооперація проігнору­вала цей форум.

Лише після домовленості, за спільною ініціативою тимчасово­го комітету й Кооперативної Спілки Великобританії, 19 серпня 1895 р. в Лондоні було скликано І установчий Міжнародний ко­оперативний конгрес, у роботі якого взяли участь 207 представ­ників різних кооперативних організацій з Австралії, Австро-Угорщини, Англії, Бельгії, Голландії, Данії,' Італії, Сербії, США, Франції, Швейцарії та спостерігачі з деяких інших країн (Арген­тини, Індії, Німеччини, Росії та ін.).

Порядок денний І Конгресу охоплював такі питання:

1. Заснування Міжнародного кооперативного альянсу.

2. Організація міжнародних торговельних зв'язків між коопе­ративними організаціями.

3. Кооперативне виробництво.

4. Кооперативна банківська справа.

5. Споживча й сільськогосподарська кооперація.

Організаційне та ідеологічне керівництво роботою конгресу зосереджувалося в руках представників англійської кооперації, тобто в руках членів лондонського підготовчого підкомітету. З 207 делегатів конгресу 160 представляли англійських кооператорів, що зумовило великий вплив англійських кооперативних принци­пів на розвиток усього світового кооперативного руху. Після при­вітання, з першою доповіддю виступив лідер англійських коопе­раторів Оуен Грінін, який наголосив, що мета Альянсу — це роз­виток торговельних зв'язків кооператорів різних країн. О. Грінін запропонував створити в складі Альянсу міжнародне комерцій­не агентство. Форум підтримав цю пропозицію. Для того щоб під­готувати проект рішення щодо комерційного агентства до наступ­ного конгресу, було створено комісію для вивчення стану справ на місцях. Уже через місяць після першого конгресу англійські кооператори організували в Лондоні виставку зразків товарів, які виробляли або продавали кооперативні організації Англії, Фран­ції, Італії, Данії та інших країн. Експозицію влаштували в при­міщенні щорічної виставки англійських виробничих кооперативів. І конгрес обговорив проект Статуту Міжнародного кооперативного альянсу (МКА), якого запропонував тимчасовий комітет. Дебати відбувалися бурхливо й напружено. Конгрес призначив керівним органом до наступного конгресу тимчасовий Центральний комі­тет у складі 15 осіб. Вирішили запровадити три види членства: індивідуальні, колективні члени та члени-кореспонденти. Визна­чили розміри членських внесків залежно від виду членства. Ко­лективні члени мали право посилати одного делегата і додатко­во по одному делегатові на кожні 135 фунтів стерлінгів внесків, але не більше 15% вирішальних голосів на конгресі. Організації могли довірити свої голоси одному або декільком делегатам, але один делегат не міг мати більше як 10 голосів. Індивідуальні чле­ни могли мати одного делегата з одним голосом, а члени-корес­понденти могли присилати на конгрес спостерігачів без права голосу, але з правом виступу за згоди конгресу. Таким чином, конгрес ухвалив рішення про створення МКА. Його штаб-швартира розміщувалася в Лондоні. Було узгоджено скликати конгреси раз на три роки. Виникнення Альянсу стало прогресивним явищем у громадському житті того часу. Кооперативний рух включився в сферу міжнародних відносин.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат