На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Наркотики: історія і класифікація

Реферати > БЖД > Наркотики: історія і класифікація

Зміст:

1. Вступ . 3

2. З історії . 4

3. Вживання опіуму . 5

4. Вживання гашишу . 6

5. Відкриття ЛСД-25 7

6. Класифікація наркотиків . 8

7. Типи залежності 8

8. Висновок 10

9. Список використаної

літератури 11

Вступ

До кінця 19 ст. наркоманія не розглядалася, як міжнародна медична проблема, що потребує пайпильнішого рішення. І лише з початком 20 ст., з розвитком технічного прогресу і початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну, наркоманія отримала новий вимір- масовість і епідемічне розповсюдження.

Розвиток транспорту і міжнародна торгівля скоротили відстані і природні кордони між народами, і це значно посприяло розширенню наркоманії.

Сьогодні наркоманія- світова проблема, присутня на всіх континентах, вона демонтрує тенденцію невпинного росту, а її шкідливі наслідки багатогранні як для наркоманів, так і для суспільства загалом. Вона охоплює як здоров’я, так і соціальну, правову, економічну, культурну й етичну сфери. Усе замикається у сторонах трикутника: людина-суспільство-наркотик. Ці три складники перебувають у тісній інтеграції та взаємному зв’язку, а значення кожного з них змінюється в залежності від співвідношення зовнішніх і внутрішніх факторів.

Група експертів ВОЗ у 1957 році визначила наркоманію, як- „Стан епізодичного або хронічного отруєння, викликаного повторюваним введенням наркотика”.

З історії

Уже на початку свого існування первісна людина зіткнулася з жорстоким світом природи, сповненим пасток і небезпек. Усе це викликало в душі страх і занепокоєння, але й бажання перемогти або уникнути їх. Враховуючи його еволюційну недосконалість можна зрозуміти, що первісна людина не завжди була здатною протистояти ворогам і зрозуміти зв’язок закономірностей і випадковостей у світі об’єктів і явищ. Тому його переживання часто носили хаотичний, неупорядкований характер, і це призводило до викривленного сприйняття світу, зародженні у підсвідомості ірраціональних страхів. Для первісної людини світ буву сценою, на якій вона грала роль жертви, яка кожен день переживала свою недосконалісь і ворожість, що оточувала її звідусюди.

По своїй суті людина допитлива і тому сама тягнеться до невідомого. Їй зовсім не важко було відкрити, що природа пропонує такі рослини, які покращують настрій і додають сил, роблячи життя хоч і ненадовго кращим.

Існує гіпотеза, що ще в ранньому палеоліті (40000-10000 роківдо н.р.) відбулося перше знайомство людини з наркотиками.З документів та історичних хронік відомо, що шумери, китайці, індійці, древні греки, ацтеки і племена Сибіру добре знали дію деяких наркотиків,використовуючи їх у власних цілях. Окремі наскельні малюнки дозволяють припустити, що вже тоді за допомогою магічних обрядів і церемоній, які пов’язані з родючістю і мисливством, людина намагався змінити стан свідомості.

Одночасно з розвитком духовного життя і з процесом соціалізації сили супільного тиску ставали суворіші, а контроль над інстинктами- все жорсткішим.Неусвідомлено з’являлися нові душевні цінності, існування наповнювалось новим змістом,але осягнути його ставло дедалі важче. Необхідно було міняти техніку спілкування з підсвідомістю, щоб розширити межі свого „я” і засвоїти шляхи у простори нових переживань.

Раннє відкриття наркотиків допомогло людині встановити контакт з власною підсвідомістю, а також полегшило входження в екстаз.

Вживання опіуму

Першою рослиною з психоактивною дією, яка згадується в історії, був мак. Ще 5 тис. років тому його використовували шумери. Які жили на землях Нижньої Месопотамії (сучасний Ірак).На глиняних табличках, що були знайдені у Ніппурі, залишилися рекомендації щодо приготування і вживання опіуму.Шумери називали його „гіль”, що означає „радість”. Відомо також, що опіум використовувався у медичних цілях греками і арабами.

Гомер, відомий древньогрецький поет, дві з половиною тисяч років тому написав у одній зі своїх поем, що Єлена, донька Зевса, дружина царя Менелая, дала Телемаку (сину Одіссея), кухоль з напоєм, який називався „непентес”, який допомагав забути про біль і горе. Існує припущення, що цей „непентес” не що інше як опіум!

Перший медичний препарат, виготовлений з опіуму, випса хворому у 16 ст. знаменитий Парацельс. Він називав опіум каменем безсмертя і часто використовував його у своїй практиці.

Перші препарати опіуму мали назву лаудан.

У 1805 році аптекар Зертюрнер виділив перший алкалоїд опіуму і назвав його „морфін” на честь Морфея, грецького бога сну. У 1832 р. Робіке виділив кодеїн, а в 1848- Мерк виділив з опіуму папаверин.

Вживання гашишу

Про гашиш як ліки від діареї та кашлю говориться у 2737році до н.е. в „лікувальнику” китайського імператора Шен-Нуна, хоча раніше він згадувався в легендах через його психоактивні властивості.У стародавньому Китаї та Індії гашиш використовувався як знеболювальний засіб під часхірургічних операцій.

У індійському епосі „Атхарва” та „Рігведа” (1500 років до н.е.) також згадується гашиш, який називається там „небесним провідником”. Індійський священний напій сома, відомий задовго до нашої ери, пили лише жерці і посвяченні. Він готувався з різних рослин і з індійськоі коноплі, з якої виготовлявся гашиш.

Поема „Рігведа”, яка вважається найграндіознішим і най древнішим релігійним твором, з усіх, що створило людство, у більш ніж ста псалмах прославляє дію соми, яка „вдягне те, що голе; вилікує те, що поранене; навчить сліпого бачити, а хромого- ходити; бідняку скаже як розбагатіти”. Сома займала визначне місце в еротичній традиції найбільш складних релігійних культів тих часів.

Масове вживання наркотиків у Європі почалось в 19 ст., у період, коли група інтелектуальних авантюристів почала експерементувати над власною свідомістю шляхом вживання наркотиків.Усе почалося з того,що французький лікар Моро де Тур, повернувшись з Алжиру, запропонував своїм друзям скуштувати „дамавеску”- печиво з гашишу. Ефект був вражаючим, особливо для групи літераторів ( до якої входили Шарль Бодлер і Теофіл Готьє). Згодом був організований дещо незвичний клуб- „Клуб любителів гашишу”. Члени цього клубу регулярно зустрічалися і вживали гашиш у дуже великих кількостях. Обидва поета увічнили свої інтимні переживання з гашишем і опіумом: Бодлер- у „Штучному раю” і поемі про гашиш; готьє пережив свої галюціпації з деяким самоаналітичним підходом: „мій слух розширив свої межі: я чув звучання кольорів: зелені, сині, червоні і жовті відтінки набігали на мене хвилями і ці хвилі не змішувалися”. Пізніше до цього клубу приєдналися інші письменники й поети, серед них Верлен і Рембо.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат