На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Українські переклади і видання творів античної літератури. Творчість Анакреонта. Поняття «анакреонтика»

Реферати > Література світова > Українські переклади і видання творів античної літератури. Творчість Анакреонта. Поняття «анакреонтика»

Зміст

1. Вступ 3

2. Життя при дворі тирана Полікрата 4

3. Творчість Анакреонта 6

4. Придворний поет царя Гіппарха 9

5. Анакреонтики 11

6. Висновки 14

7. Список використаної літератури 15

Вступ

В історії світової літератури є певні образи і сюжети, до яких письменники в різні часи звертаються знову і знову, знаходячи в них втілення вічних проблем людського існування. До таких традиційних мотивів належать так звані «анакреонтичні мотиви», що нараховують більше, ніж дві тисячі років своєї історії. Ця історія починається з ім'я великого давньогрецького лірика Анакреонта і містить чудові зразки в поезії Олександрійської епохи, епохи Середньовіччя, Відродження, ХVII-ХVIIст. аж до XX ст.

Анакреонт - останній значний представник монодичної меліки. Його життя проходило не на батьківщині, бо Теос потрапив під владу персів. Він все життя переїзджав з місця на місце проживаючи при дворах різних еллінських тиранів. Обожнюючи веселощі і розкоші життя поет завжди був там, де йому було вигідно жити і де його цінували як митця.

Домінантою його творчості є зображення безтурботно-веселого ставлення до життя. Поезія А.накреонта життєрадісна, але легковажна, сповнена гумору, дотепності, грації. У різноманітних за формою віршах оспівував безтурботне життя, чуттєві насолоди. Творів Анакреонта. збереглося дуже мало, тематика його лірики відома з численних наслідувань поетів пізніших часів.

Поет писав переважно любовні вірші, адресовані як дівчатам так і юнакам, проте у його доробру є також чимало творів на найрізноманітніші теми з повсякденного життя: юність, старіння, ігри, застілля, веселощі та ін. Художні лінії людей і богів завжди тісно переплітаються, утворюючи єдину цілісну картину ідеального світу, яким уявляли його собі давні греки

Але історія зіграла з Анакреонтом свій улюблений жарт: попри широкий спектр тематики його віршів, нащадки про нього пам'ятають майже виключно як про веселого співця життєвих втіх і насолод. Можливо, це й добре, бо саме через таке "звуження" його ім'я стало своєрідною емблемою, знаком.

Життя при дворі тирана Полікрата

Про життя Анакреонта відомо дуже мало. Він народився, як вважають, близько 570 р. до н.е. і помер близько 485 р. до н.е. Отже, він жив у той самий час коди Мала Азія разом з іонійськими кололоніями потрапила під владу персів, і греки, не бажаючи потрапити в рабство, залишали вітчизну. Ці політичні обставини і неспокійний характер народу стали причинами постійного переселення. Лазурне море звідусіль вабило іонян у далечінь, а гостинний і захоплений прийом, з яким зустрічали талановитих людей, навіювало грецьким поетам повну безтурботність щодо своєї долі і бадьору рішучість до створення пісень. В Сицилії, Південній Італії, Фракії, власне Греції та на її квітучих островах прагнули бачити кожного мужа, уславленого на Олімпійських іграх чи літературними успіхами.

Гадають, що Анакреонт ще 20-річним юнаком з усіма мешканцями переселився із рідного міста Теоса (Іонія) в Абдери, колонію, що невдовзі перед тим була заснована у Фракії. Але незабаром його принадив розкішний двір самоського царя, де переважала любов до музики і пісень, а сам острів володарював у той час над усім Егейським морем. Там його поезія любові й насолод як не можна більше прийшлася до смаку веселого, розбещеного на східний манер суспільства, що оточував тирана Поликрата, авантюриста, піднятого бурхливою епохою соціальних конфліктів.

Тиранами називали людей, які приходили до влади, не успадковуючи її від своїх родичів. Тому над ними висів дамоклів меч страху, що після смерті, коли їх перестануть боятися, їхній прах осквернять, що бувало неодноразово. Існувала навіть антична легенда про Періандра, що був тираном Корінфу цілих сорок років. Його називали одним із "семи еллінських мудреців" за надзвичайно мудре правління, але він був жорстоким і підступним, і його ніхто не любив. Отже, він боявся помсти корінфців після своєї смерті, тому наказав двом воїнам вийти на дорогу, вбити першого зустрінутого ними подорожнього і зразу закопати його біля місця вбивства. Потім наказав чотирьом воїнам вийти через деякий час за цими двома і вбити їх. А потім цілий загін одержав наказ зробити те саме з цими чотирма, а сам Періандр, загорнувшись у плащ, щоб його не впізнали, вийшов на дорогу назустріч першим двом . Таким чином, навіть той, хто захотів би зневажити його прах, був позбавлений цієї можливості, бо просто не знав, де поховали колишнього тирана.

Можливо, саме через оцю свою невпевненість у міцності здобутої влади тирани й намагалися закріпити її всілякими способами, зокрема - охоче запрошуючи до себе митців, учених, поетів, які, по-перше, могли увічнити тирана у витворах мистецтва, по-друге - сприяли авторитетові можновладців, зростанню їхньої слави покровителів мистецтв. Саме при дворах таких тиранів провів більшу частину життя Анакреонт.

Полікрат закликав Анакреонта для здобуття освіти в музикальному мистецтві, що складало одну з головних частин грецького виховання. Теоський співець міг бути відомим у той час не стільки своїми віршами, скільки майстерною грою на флейті й арфі.

Полікрат зайняв престол у 540 р. до н.е. і керував країною 11 років. Ці роки належать до найкращих у житті Анакреонта. Спочатку вихователь, потім - радник царя, він міг пом'якшувати суворий дух Самоса Полікрата: цьому сприяли врода царських фаворитів, звуки флейти та іонічна пісня:

Про Ерота, що пов 'язки із пахучих носить квітів,

Пісню буду я співати: він володар над богами

Й людей також: підкоряє.

(Переклад В.Маслюка) [2, 4]

Творчість Анакреонта

У своїй творчості Анакреонт — спадкоємець Алкея і Сапфо, ліричних поетів, які походили з Лесбосу, однак тон його світський, дотепний, часто насмішкувато-іронічний. Анакреонт писав на іонійському діалекті з незначними включеннями еолійського. Його стиль простий, образність оригінальна і виразна.

Твори Анакреонта зібрали олександрійські вчені в 5 або 6 книгах і розділили за метричними критеріями на пісні, ямби й елегії. Збереглися тільки фрагменти. Серед ліричних творів, крім гімнів і парфеніїв (хорових пісень, що виконували молоді жінки), були також любовні пісні і вірші, що містили скарги на швидкоплинність молодості і швидкий прихід старості, що знищує красу, підводить риску під любов'ю. Більш особистісні інтонації зустрічаються в ямбічних творах. Ще один вірш серед ямбів — дивно злісний випад проти розбагатівшого вискочки по імені Артемон.

У самих ранніх творах ще звучала луна боїв із фракійцями. Пізніше Анакреонт писав найчастіше пісні, призначені для виконання під час бенкетів і придворних свят, тому в них так багато говориться про питво вина і про любовні утіхи. У оригінальних творах Анакреонта легкість тематики сполучається, однак, з високим художнім рівнем і досконалим знанням поетичного ремесла. У збережених фрагментах Анакреонт зображує картину товариства людей освічених, звиклих до надмірностей, що велику частину часу присвячують розвагам. Кілька разів Анакреонт викладав правила, яким повинні слідувати добре виховані учасники бенкету. Він засуджував гулянки, що кінчаються бійкою і говорив про помірне прийняття вина в дружньому колі, між піснями і безтурботною бесідою. Любовні вірші Анакреонт адресував як дівчинам, так і юнакам. У них є легкість, зачарування, гумор і чимало тонкої самоіронії. Натхненником цих віршів був Ерос, до якого поет звертався по допомогу в любовних справах. Велику майстерність виявляє Анакреонт у компліментах своїм коханим і у любовних освідченнях.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат