На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Мова творів Григорія Сковороди

Реферати > Література українська > Мова творів Григорія Сковороди

Короткий Вступ:

Мова і стиль Г. Сковороди — засіб вираження його просвітительських ідей, його ставлення до різних явищ ду­ховного життя людини, а також висловлення свого почут­тя краси природи, її величі.

Вживання Сковородою в поетичній практиці традиційної книжної мови, що була сумішшю українських, російських і старослов'янських елементів. Історична зумовленість цього явища вияв тут і певної обмеженості письменника, суперечливості його естетичних поглядів.

Орієнтація в творчій практиці Сковороди на зразки народної творчості. Відмінність мови його поетичних тво­рів від тогочасної книжної літературної мови. Широке використання ним народної лексики і фразеології, особ­ливо у пейзажних віршах та в піснях сатирнчно-критичного спрямування. Поетика народної пісні у Сковороди. Композиція його поетичних творів. Емоційна насиченість, оригінальність і різноманітність тропів, лаконізм і афорис­тичність вислову — характерні риси поетичного стилю Сковороди.

Видатна роль і значення Сковороди у подальшому роз­витку української літератури на основі народності.

Г.Сковорода і проблема тлумачення тексту:

Творчість видатного українського мислителя Г. С. Сковороди є не лише об'єктом пильної уваги в умовах відродження національної культури, але й благодатним матеріалом для досліджень на рівні сучасних філософських проблем, до яких належить і проблема тлумачення тексту. Творам Г. Сковороди властивий універсальний алегоризм незалежно від жанру та ідейного змісту. Водночас Г. Сковорода запропонував ключ до тлумачення тексту, коли йдеться про текст Книги. Герменевтичні пропорції Г. Сковороди дещо інтерпретовані в літературі, присвяченій мислителю та його епосі. Утім, постає питання, чи не можна їх застосувати до тлумачення текстів, автором яких є сам Г. Сковорода. Можливо, саме це дасть змогу глибше зрозуміти безцінну спадщину філософа.

Вимальовується цікава герменевтична концепція, відмінна від традиції, пояснювати зміст філософського вчення на підставі дослідження життєвого шляху, соціальних поглядів і світогляду самого автора. Ця концепція передбачає діалог з авторським текстом, що й повинен дати ключ до його розуміння. І.Франко справедливо зазначав, що внаслідок алегоричного способу письма твори Сковороди важко зрозуміти. Адже словесна система, яка утворює тканину його писань, має подвійний зміст: зовнішній, логічно-словесний, і внутрішній, який треба розгадувати. (1) Однак і сам Сковорода закликав тлумачити внутрішній, потаємний зміст, прихований за зовнішньо-словесним, коли йшлося про біблійні тексти. Це вимагає особливого способу роботи свідомості.

Сприйняття будь-якого тексту, пов'язане з засвоєнням смислів, закладених у ньому, отже, з деякими психологічними процесами на рівні адресата цього тексту. Свідченням розуміння тексту (або ступеня його розуміння) буде відповідь у вигляді тексту (або дії, яка, за М. Бахтіним, :потенційний текст). Подібні трансформації смислів у тексти-відповіді є і діалогічній мові, їх часто використовують як дидактичний прийом для пояснення складного, неочевидного смислу явищ, дій, подій. Зауважимо, що і Г. Сковорода застосував цей прийом для передачі етичної суті явищ. Використання прямої, відкритої діалогічної форми викладу свідчить, що автор передбачав у читача низку питань. Водночас цю форму викори стовують як засіб раціоналізації думки, що має важливе значення саме щодо етичної думки, у межах етичної свідомості. Це дало змогу вивести моральні істини зі світу сакральних цінностей в історичний світ людських цінностей.

У складніших текстах, написаних не мовою повідомлень, а засобами художнього мовлення, сприйняття пов'язане з декодуванням тексту з одночасовим вилученням закладених смислів і подальшим наведенні вигляді нового тексту, формою зв'язування якого може бути думка або образне уявлення. Те ж саме стосується і сприйняття так званих інокультурних текстів, створених у відмінних від сприйняття суб'єкта культурно-семантичних умовах. Сприйняття таких текстів вимагає не лише лексичного, але й семантичного перекладу (2).

Нагадаємо, що в утворенні смислу цілого тексту (наочно це демонструють літературні тексти) відіграють роль не лише лексико-граматичні особливості мови, а й структура тексту (3). З цього погляду цікаво розглянути структурну різноманітність творів Г. Сковороди.

Семантично складними, багатоплановими є тексти-притчі. Тлумачення таких текстів вимагає співавторства адресата. Отже, їх сприйняття значніше, ніж сприйняття простіших текстів, залежить від освіченості індивідуального досвіду й ступеня освоєння культури адресата. Їх писали, звичайно, зважаючи на інтелектуально неоднорідну аудиторію. Такими є культові тексти, побудовані за принципами багатоярусної семантики, коли одні й ті ж ознаки на різних структурно-смислових рівнях мають різний зміст. Невтаємничена людина може зрозуміти лише той зміст який лежить на поверхні, призначення якого — приховувати іншій смисл, призначений причетним (і підготовленим) до сприйняття таїнств. Глибинний смисл тексту виражений не лексикою природної мови, а засобами вторинної системи шляхом перетворення образів у символи. "Символ, за визначенням С. С. Авєрінцева, — є образ, взятий в аспекті своєї знаковості . він є знак, наділений усією органічністю міфу і невичерпної! багатозначністю образу. Усякий символ є образ (і всякий образ є хоча і деякою мірою символ); але якщо категорія образу передбачає предметні тотожність самому собі, то категорія символу робить акцент на іншій стороні тієї ж суті — на виході образу за власні межі, на наявності деякого смислу, інтимно злитого з образом, але не тотожного йому")(4).

Світ Біблії Г. Сковорода називав символічним світом, який вимагає не безпосереднього сприйняття, а тлумачення. Виводячи концепцію тлумачення біблійних текстів, Сковорода і сам творив тексти, які були подівн1| до біблійних, що давали лавиноподібне самотворення смислові, стимул вали творчу свідомість, тобто таку, що здатна породжувати нові текст и. Ідеться про те, що у процесі смислоутворення беруть участь дві системи кодування: система кодування культурних смислів під час створення тексту і система кодування смислів, притаманна культурі, уособленій суб'­єктом сприйняття. Між цими двома системами існують відносини неперекладуваності, які надають трансформації тексту непередбаченого ха­рактеру. Щоправда, характер цього непередбачення відносний: зв'язок локальних культур забезпечується завдяки універсальності культурних смислів, закладених у текстах.

У багатьох творах Сковорода тлумачить тексти. Ці твори треба прий­мати як тексти-тлумачення, в яких зафіксовано результати діяльності "розуміючої" свідомості і які спрямовані, як і вся філософія Г. Сковороди, на моральне повчання. Однозначність тлумачення тексту в окремому випадку компенсують принципово необмежені можливості його подальшого тлумачення. Ієрогліфіку та емблематику Сковорода застосував для репрезентації предметної, чуттєво-обрядної реальності вторинних зна­чень слів, персоніфікації понять і якостей. Емблеми роблять наочними і відчутними абстрактні, фіктивні властивості, що існують лише як загальне. Добро, зло, надія, доброчинність, вдячність, любов втілені в конкретні образи з умовним значенням. Як свідчить І. В. Іваньо, "Сковорода не залишив чітких і однозначних дефініцій символу, емблеми, ієрогліфа. Символами він уважав образи, які означають не тільки певні явища, а містять у собі вказівку на щось інше — на таємне значення, можливо, навіть протилежне предметному"(5). Сам Сковорода писав: "И как двЪ пироды: главная и низшая, вЪчная и тлЪнная, все составляют, как и два раза, составляющіе символ, по всему священному полю являются, часто перемЪняя мЪсто своей тмы — на землю вселяющагося свЪта и напротив"(6). Символами він часто називав образи взагалі, які позначають “вічне начало”. Такими уявлялися йому біблійні чудеса і "знаменія", що ворюють "многоразличньш плетень образов и фигуральны узлы". І бути "пророком или философом", на його думку, означало вміти "прозрЪть сверх пустьши, сверх стихійной бражды нЪчто новое, нестарЪющееся, чудное и вЪчное, и сіє возвЪщат"(7).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат