На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Аптечна технологія ліків

Реферати > Медицина > Аптечна технологія ліків

Контрольне завдання № 13.4.

Rp: Unguenti Hydrorgyri oxydi flabi 10,0

Resorcini 0,2

Misce. Da. Signa. Очна мазь

Закладати за віко на ніч

У результаті взаємодії між ртуті окисом жовтим і резорцином виділяється металічна ртуть, яка має лікувальну дію. Пропис раціональний. Розтирають резорцин, додають ртуті оксид жовтий (1,0 г), змішують і додають 9,0 г вазеліну. У даному випадку в прописі не позначена концентрація лікарської речовини і не вказана основа. Відповідно до ДФ Х готують 10% мазь на вазеліні (1,0 г ртуті оксиду жовтого і 9,0 г вазеліну). Для кращого перемішування вазелін підігрівають і перемішують із сумішшю порошків. Мазь має антимікробну дію.

Контрольне питання № 44. Хімічні несумісності, класифікація.

Це несумісності, які супроводжуються непередбаченими хімічними реакціями одночасно прописаних лікарських засобів. В основі цього виду несумісностей лежать різної інтенсивності хімічні реакції, в результаті яких утворюються речовини неактивні або малоактивні, а часто й отруйні.

Утворення осадів. Ця група найпоширеніших, виявляється в різних лікарських препаратах. Розрізняють осади отруйні й неотруйні. Неотруйні осади не мають терапевтичної активності вихідних речовин і значно змінюють характер дії ліків на організм. Випадіння осадів з розчинів може привести до неправильного дозування, що особливо важливо для осадів, які являють собою отруйні або сильнодіючі речовини. Тому такі лікарські препарати відпускати не можна.

Утворення осадів алкалоїдів і азотистих основ відбувається під впливом лугів, аміаку і водорозчинних карбонатів, гідрокарбонатів, боратів, барбітуратів, солей сульфаніламідів, двозаміщених фосфатів солей важких металів, сполук йоду з калію йодидом, дубильних речовин. Навіть лужне мило може викликати виділення осаду відразу або через деякий час. Велика частина алкалоїдів у вигляді солей добре розчиняється у воді, тому й використовується завжди у водних розчинах. Солі слабких основ і сильних кислот стійкі лише в кислому середовищі. У лужному середовищі багато слабких основ мало розчинні у воді, випадають в осад.

Потенціальні несумісності алкалоїдів і азотистих основ з дубильними речовинами являють собою їх поєднання з таніном, водними витяжками, екстрактами, настойками з лікарських речовин, що містять дубильні речовини. Це можуть бути відвари з кори дуба, кореневища ракових шийок, кореневищ і кореня родовика, кореневища перстачу, листків мучниці, рідкі екстракти глоду, водяного перцю, калини та ін.

Виняток становлять хініну гідрохлорид, морфіну гідрохлорид, кодеїн. Властивість дубильних речовин утворювати нерозчинні осади з алкалоїдами у вигляді танетів алкалоїдів використовується для ідентифікації алкалоїдів.

Утворення осадів серцевих глікозидів відбувається при поєднанні їх в одному лікарському препараті з важкими металами, дубильними речовинами, солями алкалоїдів і галогенами.

Rp: TincturaeLeonuri

Tincturae Convallariae 6 ml

Extr. Orataegi fluidi 8 ml

Misce. Da. Signa. По 20 кр. 3 р/день

Дубильні речовини з рідкого екстракту глоду осаджують серцеві глікозиди з настойки конвалії. У такому вигляді лікарський препарат відпустити не можна. За згодою лікаря настойку конвалії можна відпустити окремо.

Rp: Omnoponi 0,3

Tincturae Strophonti 5 ml

Coffeini

Tincturae Convallariae 15 ml

Misce. Da. Signa. По 10 кр. 3 р/день

Утворюється бурий аморфний осад, тому лікарський препарат не може бути відпущений. Утворення осадів похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів відбувається під впливом кислот, лужноземельних металів у результаті обмінних реакцій із солями алкалоїдів й азотистих основ, під впливом сполук важких металів, а інколи навіть слабких кислот. Настойки, настої з лікарської сировини та з різних екстрактів-концентратів етилморфіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид, кодеїну фосфат, новокаїн осаджують кислу форму барбамілу з розчинів з концентрацією 0,5% і більше. З 1% р-ну барбамілу осад виділяють навіть слабко лужні розчини – натрію бензоат, кофеїн-бензоат гатрію. Натрієві солі – похідні барбітуратової кислоти і сульфаніламідні препарати дуже чутливі до дії кислот. Нейтралізація їх може здійснюватися навіть органічними кислотами з водних витяжок і галогенових препаратів. Осади невеликі, білі кристалічні, добре рівномірно розподіляються при розбовтуванні, в такому випадку лікарський препарат можна відпустити з етикеткою «Перед уживанням розбовтати».

Утворення осадів сполук важких металів відбувається при взаємодії з дубильними розчинами, серцевими глікозидами, сполуками галогенів, алкалоїдами й азотистими основами, натрієвими солями похідних барбітуратової кислоти і сульфаніламідних препаратів. Осади можуть утворюватися в результаті обманних реакцій між солями важких металів.

Rp: Codeini 0,12

Argenti nitratis 0,15

Aquae purificatae 200 ml

Misce. Da. Signa. По 1 ст. л 3 р/день

Утворюється кодеїну нітрат, добре розчинний в воді і бурий аморфний осад, окису срібла. Ліки мають неприємний вигляд, містять осад, тому хворому їх не відпускають.

Осади в лікарських препаратах з антибіотиками відбувається під дією кислот, лугів, деяких спиртів, солей важких металів і ферментів. Навіть аскорбінова чи саліцилова – слабкі органічні кислоти - перетворюють пеніцилін у неактивну пенілову кислоту (приводять до глибшого гідролізу антибіотика). Рівень лужного хлору розкривають лактамне кільце пеніциліну і утворюють фізіологічно неактивні солі пенілової кислоти, що не мають антибіотичної активності. Солі важких металів (ртуті, свинцю та ін.) інактивують пеніцилін внаслідок розщеплення тіозолідинового кільця і утворюють з антибіотиками погано розчинні сполуки.

Тому не рекомендується змішувати пеніцилінові мазі з цинковою, ртутною, свинцевою мазями. Нагрівання антибіотика приводить до його інактивації, особливо швидко ін активуються водні розчини, строк зберігання яких у прохолодному місці 1-2 дні. Фермент пеніциліну та інші ферменти з групи гідролаз також інактивують антибіотик, у зв’язку з чим всі лікарські форми з пеніциліном повинні готуватися в асептичних умовах.

Зміна кольору, запаху і виділення газів у лікарських формах – свідоцтво глибоких хімічних перетворень їх компонентів із втратою терапевтичної активності.

Ці явища можуть відбуватися в результаті реакції витіснення слабких кислот і лугів сильнішими, реакцій – окислення – відновлення при поєднанні натрію – нітриту, солей амонію, карбонатів і гідрокарбонатів, перекису водню з різними компонентами, при руйнуванні хлорамідрату, гексаметилентетраміну і газоподібних речовин.

Зміна консистенції, лікарського препарату супроводжується зміною його активності у зв’язку із зміною дисперсності лікарських і допоміжних речовин.

Зміна консистенції відбувається і при поєднанні фенолу з колодієм, натрій-карбокиметилцелюлози із солями важких і полівалентних металів. Для усунення цієї несумісності використовується заміна лікарської форми або виділення одного з компонентів.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат