На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Натуральне господарство; функції грошей; ринок

Реферати > Економічні теми > Натуральне господарство; функції грошей; ринок

1. Натуральне господарство як форма організації суспільного виробництва.

Суспільство у процесі свого розвитку використовувало три форми суспільного виробництва – натуральну, товарну і безпосередньо суспільну.

У суспільному виробництві поряд з виробничими відносинами виникають та існують економічні зв'язки. Для того щоб виробляти, люди вступають у певні зв'язки а відносини, і лише в межах цих суспільних зв'язків та відносин існує їхнє ставлення до природи, відбувається виробництво. Матеріальну основу і виробничих відносин, і їхнього елемента - економічних зв'язків - становить рух виробничого продукту. Однак якщо виробничі відносини та їхнє ядро - відносни власності на засоби виробництва - визначають суспільну форму виробництва, то економічні зв'язки виражають форму або, спосіб руху вироблювального продукту. Це передусім безпосереднє його використання самими виробниками, а отже прямі натуральні зв'язки.

Розвиток суспільного виробництва характеризує існування двох форм організації суспільного господарства – натурального і товарного виробництва. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне виробництво. Натуральне виробництво – тип господарства , в якому процес створення матеріальних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних потреб виробника .При натуральному господарстві продукт не набуває товарної форми ( тобто не стає об'єктом купівлі - продажу), а утворює фонд життєвих засобів для самого виробника. В найбільш чистому вигляді натуральне господарство існувало лише у первісних народів, що не знали суспільного поділу праці, обміну та приватної власності. Воно було пануючим у державах Стародавнього Сходу, які являли собою систему замкнутих, економічно самостійних общин. У таких господарствах діяв замкнутий круг (Рух) продукту, який, не виходив, як правило, за їхні межі. Кожна господарська одиниця була відокремлена від інших як у виробництві, так і в споживанні. Рівень споживання господарюючих власників залежав виключно від рівня виробництва.

В античних рабовласницьких державах (Рим, Вавилон, Єгипет) поруч з натуральним господарством досить розвинутим було товарне виробництво. Останнє передбачало виробництво продукту не лише для власного споживання, а й на продаж. Однак домінуючою формою господарювання в цих державах залишалася натуральна. В епоху раннього феодалізму натуральне господарство знову стало пануючим, однією з головних рис феодальної економіки. Натуральне господарство консервативне за своїм характером, позбавлене мобільності та динамічності. Основні його ознаки – прямі економічні зв'язки, замкнутість, універсалізація праці.

Натуральна форма виробництва була характерною та пануючою для народів, що населяли Україну, практично до скасування кріпосного права (1861р.). Тобто, натуральну форму мав додатковий продукт, який привласнював поміщик або місцевий куркуль. Цей додатковий продукт виступав у вигляді багаточисельних натуральних повинностей і платежів . Натуральний характер мало й господарство феодально залежного селянина. Воно служило джерелом засобів споживання для поточних потреб поміщицького маєтку й забезпечувало поновлення його запасів.

Соціально - економічна природа натурального господарства найбільш повно розкривається в його характерних рисах. Їх можна розглядати в двох аспектах:

1) такі, що характеризують організаційний бік натурального господарства;

2) такі, що розкривають його економічну природу.

Зрозуміло, що поділ цей умовний, тому що організаційні та економічні риси тісно між собою пов'язані й виділити їх можна лише в теоретичному плані.

Серед організаційних рис насамперед слід виділити замкненість. Суть її полягає в тому, що окреме натуральне господарство являє собою відокремлений, замкнутий у собі маленький світ. У такій системі кожна господарська одиниця ( селянське господарство, сільська община, феодальний, поміщицькій маєток) здійснює всі види господарських робіт, починаючи від добування різних видів сировини й закінчуючи кінцевою підготовкою їх до споживання. Замкненість натурального господарства неминуче приводить до його консерватизму та стійкості протягом тривалого історичного відрізку часу. Зокрема, для натурального господарства типовим є традиційність форм, методів і способів виробництва, постійний характер продукції, економічних зв'язків і галузевих пропорцій, які відтворювалися без істотних змін протягом століть і виступали для виробників як обов'язкові, освячені звичаями господарські норми. Все це породжувало застій, використання рутинної техніки, повільні темпи розвитку.

Серед рис, які розкривають економічну природу натурального господарства, в першу чергу слід визначити слабо виражений поділ праці. Це проявляється в обмеженості галузей господарства, видів виробничої діяльності, спеціалізації виробників. У такому господарстві економічні відносини виступають у відкритій формі. Економічні відносини між людьми виступають такими, якими вони є в реальному житті, не затушовуючись якимись іншими формами. Це друга характерна риса, яка розкриває економічну суть натурального господарства. Остання риса натурального господарства характеризується слабо вираженим суспільним характером виробництва. Отже, в натуральному господарстві суспільний характер праці, завдяки його замкненості, проявляється досить невиразно.

В усіх сучасних розвинутих країнах домінує товарна форма суспільного виробництва, витісняючи натуральну, яка подекуди збереглася у дуже незначній кількості. Водночас зростає роль безпосередньо суспільної форми. Навіть у слаборозвинутих країнах країнах Азії, Африки та Латинської Америки, де ще переважає натуральна економіка, поширюється товарне виробництво, що засвідчує його високу адаптивну здатність. Але в перспективі його змінить досконаліша форма виробництва - безпосередньо суспільна.

Формуючи ринкову економіку в Україні, необхідно йти не шляхом формування ринкової економіки капіталістичного типу, а створювати ринкову економіку соціального типу, що забезпечить просування вперед, а не повернення в епоху натурального господарства.

2. Сутність і функції грошей.

Сутність грошей розкривається через розвиток обміну товарів, розгортання суперечності між суспільною та приватною, конкретною і абстрактною працею, що призводить до виділення із загального товарного обороту одного з товарів, який виконує функції грошей.

Гроші можуть виконувати функцію загального еквівалента тому, що самі за своєю природою є товаром, втілюють у собі абстрактну людську працю, є вартістю. На початкових сходинах розвитку товарного господарства, коли одна община від разу до разу обмінювала свій продукт праці на продукт праці іншої община, роль еквівалента виконували різні товари.

Економісти довгий час не могли вирішити проблему сутності грошей. З приводу цього відомий англійський політик У.Гладтсон сказав, що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися в тому, що таке гроші. Одні економісти стверджували , що гроші – результат угоди, свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші «впроваджуються» державою в якості інструменту для виміру цін товару. Треті вважали, що золото й срібло є грішми за своєю природою, незалежно від характеру суспільних відносин. Четверті взагалі не вбачали різниці між товаром та грішми. Проте, жодна з цих теорій не давала дійсного наукового з'ясування природи грошей як економічної категорії. В дійсності ж гроші не є результатом суб'єктивних дій людей, державних органів. Вони виникли в процесі об'єктивного багатовікового розвитку форми прояву – мінової вартості.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат


загрузка...