На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Шолом Алейхем


ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ

(1859—1916)

Злам століть для літератури на ідіш є часом її інтенсивного розвитку. Ще був творчо активний засновник критичного реаліз­му в новій європейській літературі, «дідусь єврейської літерату­ри» Менделє Мохер-Сфорим (1836—1917); творив визнаний класик Іцхок-Лейбуш Перед (1851 —1915) — сміливий художник-новатор, який поновив традиційні для єврейської літератури жанри. Пафос його творчості 90-х років був спрямований проти пережитків середньовіччя, що так трималися в єврейському се­редовищі, а з початку 900-х років мотиви своєї творчості він пов'язує з неоромантичним рухом європейських літератур того часу. У 90-ті роки заявив про себе видатний поет Хаім-Нахман Бялик, який писав головним чином давньоєврейською мовою (ів­ритом). У кращих епічних і ліричних творах він висловлював надії і сподівання сотриого народу. У них пролунав палкий заклик до бо­ротьби проти національного гніту, проти байдужості, смиреннос­ті перед соціальною несправедливістю.

Та найбільш помітне місце в єврейській літературі початку століття посідає Шолом Аш (1880— 1957). Його увагу насамперед привертає обездолена людина, але поряд з цим автор схиляється до ідеалізації патріархальних устоїв та релігійних традицій містеч­кового побуту.

Література мовою ідіш у США виникла наприкінці XIX століт­тя. Емігранти, які здебільшого були вихідцями з Росії, привнесли в літературу настрої, проблеми, пов'язані з життям своєї першої батьківщини.

Гостра класова боротьба в епоху першої російської революції і поразка чорносотенної реакції знайшла багатогранне відобра­ження в історії нової єврейської літератури. Вона наклала вираз­ний відбиток на творчість її класиків — Менделє, Шолом-Алейхема, Переца, які висловлювали настрої широких демократичних верств нації,

Визнаним лідером літератури мовою ідіш протягом майже чо­тирьох десятиліть залишався Шолом-Алейхем (Шолом Нохумович Рабинович); його псевдонім означає: «Мир вам!», і вибір . цього псевдоніма був невипадковим. Повісті, романи, оповідання й новели, п'єси й критичні статті Шолом-Алейхема ввійшли з по­смішкою у кожний дім як слова привітання і доброзичливості, вони вчили людей сміятися навіть тоді, коли їм хотілося плакати. Його творчість ознаменувала розквіт критичного реалізму в єв­рейській літературі. Справді народна за своєю суттю, вона від­різнялася нездоланною вірою у творчі сили народу, перспективи його національного буття. Історичний оптимізм Шолом-Алейхе­ма був неоцінимою рисою, особливо в роки, коли російське само­державство насаджувало звірячий шовінізм, заохочувало чорну сотню, інспірувало кровопролитні погроми.

Великий єврейський народний письменник народився 18 лю­того (2 березня) 1859 року, в Україні, в місті Переяславі Полтав­ської губернії, в заможній сім'ї торговця і орендатора. Батько письменника був поважною людиною у місті. Він добре знав і любив біблійну і талмудичну літературу; у сім'ї додержувались всіх національних і релігійних звичаїв. Але водночас Рабинович був вільний від фанатизму. Він жваво цікавився світською куль­турою і просвітницькою літературою. Голова сім'ї мав м'який характер, любив свою сім'ю і особливо маленького Шолома. Згодом Шолом-Алейхем присвятив батькові чимало сторінок, написаних з великою любов'ю. Незабаром після народження Шолома родина Рабиновичів переїхала з Переяслава до містеч­ка Воронково, що знаходилося неподалік, де й минуло дитин­ство письменника. У своїх творах він увічнив рідне містечко з узагальненою назвою Касрилівка (від поширеного в єврей­ському бідняцькому середовищі імені Касрил). Як усі діти єв­рейського містечка того часу, Шолом навчався у хедері — при­ватній напіврелігійній школі. В автобіографічному романі «З ярмарку» і в інших творах Шолом-Алейхем неодноразово згадував убогість і сумні умови «навчання» в цій майже серед­ньовічній школі. Маленький Шолом вирізнявся серед інших учнів не тільки блискучою пам'яттю, допитливим розумом, але й жва­вим характером. Його пустування було необразливим і зводилось головним чином до вдалого зображення тих чи інших недоліків дорослих. Побачивши когось уперше, він одразу завважував, що в ньому негаразд, і починав удавати його. У ранньому дитин­стві Шолом цікавився казковим і фантастичним. Він потовари­шував з хлопчиком Шуликом, великим майстром розповідати казки, що були одна за одну цікавішою.

Майбутній письменник захоплювався і українськими народ­ними переказами. Глибокий вплив на чутливу уяву хлопчика справили казки й легенди про «проклятого Мазепу», про Богда­на Хмельницького, який забрав у поміщиків і багатих євреїв скарби, привіз їх у Воронково і одного разу вночі в місячному сяй­ві зарив глибоко в землю. Український колорит забарвлює твор­чість Шолом-Алейхема. На сторінках його творів можна знайти чудові картини української природи. Брат письменника Вольф Рабинович пише, що молодий Шолом-Алейхем «виявив великий інтерес до українського фольклору і української поезії», Із Софіївки Шолом привіз у 1879 році до Переяслава українські на­родні пісні і вірші Тараса Шевченка ., розповідав дива про Софіївку й про те, як вільно він почував себе на лоні прекрасної природи, де він часто крокував вузькою стежкою серед високого жита і співав пісні .пісні богом благословенного поета України Тараса Шевченка. Спочатку він заспівав пісню, яка особливо йому сподобалась, «Думи мої», потім «Реве та стогне Дніпр широкий», «Як умру, то поховайте» та інші пісні». «Коли я пи­сав мої вірші,— розповідав Шолом-Алейхем,— я . шукав «Кобзаря», цю пісню пісень Шевченка . Я ладен був віддати що завгодно і скільки завгодно .» Він назвав Шевченка Некрасовим України. Без сумніву, можна встановити близькість між гумором Шолом-Алейхема та українською класичною літе­ратурою, зокрема таких відомих у ті часи драматургів і комедіо­графів, як Старицький, Садовський, Кропивницький, Карпенко-Карий та інші.

Батько Шолома вважався багатієм у Воронці: він поставляв буряки до заводу, орендував земську пошту, вів торгівлю зерном, мав лавку. Та матеріальне становище родини ставало все гіршим; прибутки падали. У пошуках кращих заробітків родина Рабиновичів знову переїздить до Переяслава, де вони відкривають за­їжджий дім. І Шолому, як і іншим дітям, доводилося закликати в дім приїжджих, перед якими треба було підлещуватись. Це було принизливо і зовсім не відповідало солодким казковим мріям про скарб, принців та принцес, про кришталеві палаци. Доля ро­дини Рабиновичів була типовою для більшості єврейського на­селення в царській Росії. Царський уряд встановив для євреїв «межу осілості», певні губернії, за межами яких їм було заборо­нено жити. Євреям заборонялася служба в державних закладах; заборона жити в селах позбавляла євреїв можливості займатися сільським господарством, заборона жити в містах — працювати в промисловості, на транспорті; у вищих і середніх навчальних закладах була встановлена славнозвісна «відсоткова норма» для євреїв, там мали можливість вчитися лише діти багатіїв Шолом-Алейхем з дитинства в родині і в містечку бачив тяжке становище народних мас, і він став співцем народного горя.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат