На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Джек Лондон


ДЖЕК ЛОНДОН

(1876—1916)

Народився 12 січня 1876 року в Сан-Франциско. При наро­дженні одержав ім'я Джон Чейні, але вісім місяців по тому, коли мати вийшла заміж, став Джоном Гріффітом Лондоном. Мати письменника — Флора Уеллман — походила із заможної уель­ської родини, була розумною і начитаною дівчиною, яка закінчила коледж, училася музиці, але мала нервовий характер зі швидко мінливим настроєм. У двадцять років вона перехворіла на тиф і після хвороби, як говорили, у неї залишилося деяке «сум'яття в голові». Це призвело до того, що все своє життя Флора була дуже своєрідною жінкою, захоплювалась гаданням, спіритизмом і не приділяла належної уваги вихованню сина. Материнські обов'язки були Флорі не до душі. Їй ніколи було стежити за хлоп­чиком, який почав хворіти. За порадою лікаря родина переїхала в сільський район. Флора зайнялася пошуками годувальниці. Нею стала негритянка Дженні Прентіс, яка нещодавно втратила дитину. Вона стала для Джека не тільки годувальницею, а й при­йомною матір'ю і всю свою невитрачену любов перенесла на ма­ленького білого хлопчика. Лондон завжди з теплотою і ніжністю згадував свою чорну матір.

Дитинство Лондона пройшло в Сан-Франциско. Він багато читав, уявляючи себе героєм пригодницьких романів. Джек став постійним відвідувачем місцевої публічної бібліотеки. Кожну книгу він буквально проковтував. Він читав уночі, читав ранком, читав, коли йшов до школи, читав по дорозі додому й знову йшов до бібліотеки за новою книгою.

У школі щоранку учні співали хором. Одного разу, помітивши, що Джек мовчить, учителька відправила його до директора. Була довга і серйозна розмова, в результаті якої директор відіслав хлопчика назад до класу з запискою, у якій говорилося, що мож­на звільнити учня Лондона від співу, але замість того Джек пови­нен був писати твори щоранку протягом того часу, поки інші учні співали хором. Пізніше Джек Лондон приписував цьому пока­ранню свою здатність писати щоранку тисячу слів.

У 13 років Лондон закінчив початкову школу, але до середньої школи ходити не міг: у родині не було грошей, щоб платити за на­вчання. А вже у 15 років Джек мав іти на фабрику, щоб матері­ально забезпечити родину, бо його вітчим потрапив під потяг і став калікою. Постійне недосипання, втома й бажання хоч одно­го ранку відпочити і не піти на остогидлу роботу через роки спо­нукає всесвітньовідомого письменника на створення пронизливо­го і сильного оповідання «Відступник», герой якого після місяців тяжкої праці, що перетворила його майже на тварину, бунтує і за­мість димного цеху йде у поле, лягає у траву й вперше за довгий час зустрічає схід сонця (дитяче бажання автора реалізується у літературному персонажі).

Юність Лондона припала на часи економічної депресії і без­робіття, матеріальне становище родини все гіршало. До двадцяти трьох років він перемінив безліч занять: був «устричним піра­том» (браконьєром); інспектором рибальського патруля; матро­сом на шхуні «Софі Сазерленд», де брав участь у полюванні на морських котиків; робітником на джутовій фабриці; заарешто­вувався за бродяжництво (брав участь у поході безробітних на Вашингтон); був старателем на Алясці під час «золотої лихо­манки». Це були роки змужніння і набуття життєвого досвіду, що так знадобився Лондону у подальшій літературній діяльності.

У 1893 році Джек Лондон узяв участь у літературному конкур­сі газети «Сан-Франциско колл». Його нарис «Тайфун біля бе­регів Японії» зайняв перше місце й приніс авторові перший гоно­рар — 25 доларів (знаменно, що друге й третє місця отримали студенти Каліфорнійського та Стенфордського університетів). Це спонукало Лондона серйозно задуматися над подальшими перспективами. Життєвий досвід підказував, що людині фізичної праці важко, а інколи зовсім неможливо досягти успіху в житті, на противагу людині розумової праці, яка з роками не виснажу­ється, а набуває розквіту, духовного розвитку. І Джек Лондон усвідомлено вирішує стати письменником. Для цього він займа­ється самоосвітою, складає вступні іспити до Каліфорнійського університету й навіть успішно вчиться упродовж одного семестру (на більше не вистачало коштів).

Подальше життя талановитого юнака пов'язане з інтенсив­ною самоосвітою і нещадною творчою роботою, спрямованою на опанування тяжкої письменницької діяльності, вироблення особистого стилю. Цей період життя письменника дуже яскраво змальовано Лондоном у автобіографічному романі «Мартін Іден»(1909). 1896 рік круто змінив життя Джека Лондона: на Алясці зна­йдено золото, починається так звана золота лихоманка, в якій бере участь і молодий письменник. Йому так і не судилося знайти золото після кількох років виснажливої праці, але справжнім скарбом для Лондона стають особисті враження і досвід цього своєрідного краю, що отримав назву в подальших творах — « Біла Безмовність». Аляска, стає літературним Клондайком письменни­ка: він створює особистий, ні з чим незрівнянний світ важких ви­пробувань, суворих природних умов, міцної людської дружби і любові, які долають будь-які перешкоди. Так звані північні опо­відання принесли славу молодому автору.

У 1900році виходить перша збірка оповідань «Син вовка», потім друга — «Бог його батьків» (1901) і, нарешті,— роман «Дочка снігів» (1902). Джек Лондон стає всесвітньовідомим письменником зі своїм особливим стилем, неповторною манерою письма, оригінальною проблематикою. У наступні сімнадцять ро­ків він випускав по дві, навіть по три книги на рік. Секрет над­звичайної популярності Джека Лондона полягає, за словами ві­домого американського літературознавця Вана Віка Брукса, у тій «свіжій, життєствердній інтонації» його творів, що «так контр­астувала з загальною сентиментальною спрямованістю тодішньої американської літератури» і була прямим викликом «ретельно процідженому, підсолодженому молочку життєвих ілюзій», яким пригощали публіку автори масової белетристики.

Захопившись ідеями К. Маркса і Ф. Енгельса (освоєння яких збіглося з особистою зацікавленістю письменника пробле­мами соціальної справедливості), Лондон у 1901 році вступає до соціалістичної партії. На той же час письменник захоплюєть­ся працями Г. Спенсера і Ф. Ніцше. Відголос уподобань Лондо­на тих часів можна побачити на сторінках роману «Мартін Іден» (1909), насичених політичними, філософськими та літературни­ми дискусіями.

Літературний і життєвий шлях Джека Лондона був складним. Він був одним з найвизначніших соціалістів Сполучених Штатів початку XX століття і залишався в той же час переконаним інди­відуалістом. Він створив образи простих мужніх людей і водночас не був далекий від «своєрідної кіплінгівської пихатості», оспіву­вав стійкість «білих золотошукачів» у сутичках з «Білою Безмов­ністю» Аляски. Його перу належать і насичені справжнім поди­хом життя романи і повісті, і ремісницькі вироби, недалекі та, іноді з присмаком расистських теорій. І все ж спостереження Лондона того періоду свідчать про глибоке розуміння творчої своєрідності різних письменників, про уміння поцінувати загаль­ний стан сучасної американської літератури.

Перейти на сторінку номер: 1  2 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат