На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Суспільні блага та загальні ресурси

Реферати > Політологія > Суспільні блага та загальні ресурси

Розглядаючи різноманітні ресурси в економіці, корисно буде згрупувати їх за двома характеристиками:

Яка ступінь виключення цього ресурсу? Чи можуть люди бути виключеними з кола споживачів цього товару? Чи є ресурс конкурентним? Чи зменшує споживання ресурсу однією людиною задоволення потреб іншої людини в цьому ресурсі?

Коли товар(ресурс) не має власної ціни, приватні ринки не можуть гарантувати, що товар виробляють та споживають у відповідних кількостях. Це відбувається іноді через неефективність ринку, іноді через неефективність урядової політики.

Використовуючи ці дві характеристики, ми можемо розподілити товари(ресурси) на чотири групи:

Приватні товари(ресурси)[12 – c.102], які мають як певну ступінь виключення, так і є конкурентними. Більшість товарів в економіці – це суспільні товари. Коли у попередніх розділах ми аналізували ефективність ринків, ми припускали, що товари є виключними та конкурентними.

Суспільні товари(ресурси)[12 – c.102], які не є ані виключними, ані конкурентними. Це трапляється, коли люди не можуть бути виключені із кола споживачів товару, та задоволення потреб людини у цьому товарі не впливає на задоволення потреб іншої людини у цьому самому товарі.

Загальні ресурси є конкурентними, але не є виключними. Наприклад, риба в океані. Коли людина ловить рибу, іншим залишається менше риби для ловлі. Але дуже важко потребувати з рибалки плату за рибу, яку він зловив.

Коли товар виключний, але не є конкурентним, кажуть, що існує природна монополія на товар.

Загальні ресурси не є виключними: вони вільно доступні кожному, хто має бажання їх використати. Однак, вони є конкурентними: використання загального ресурсу однією людиною зменшує задоволення інших людей. Проблему можна краще зрозуміти, якщо пригадати притчу, яка називається трагедія общинних земель. Уявіть собі життя маленького середньовічного містечка. Одною з найважливіших економічних діяльностей є вівчарство. Вівці пасуться на землі навколо міста, яку називають Загальноміською. Мешканці міста володіють цією землею всі разом, колективно, і всі вони мають право випасати на ній своїх овець. Колективна власність спрацьовує через те, що земля є родючою: Загальноміська земля не є конкурентним товаром.

Однак, з часом населення та кількість овець збільшились. Зі зростанням поголів’я овець та фіксованою площею землі, земля втратила свою можливість відновлюватись. Врешті-решт, землю так інтенсивно використовували під пасовиська, що вона втратила свою родючість. Міська вовняна промисловість почала занепадати, багато сімей втратило джерело існування.

Чому люди дозволили поголів’ю овець розростися до таких розмірів, що вони порушили Загальноміське пасовисько? Причина в тому, що існує різниця між соціальними та власними стимулами. Якби чабани діяли разом, вони могли б зменшити поголів’я овець таким чином, щоб пасовисько задовольняло його потребам. Жодна родина не бажає зменшувати власну отару, оскільки окрема отара – це тільки маленька частина великої проблеми. Це є специфічний тип зовнішнього ефекту: люди, вирішуючи, скільки овець утримувати, заперечують вплив своїх отар на загальну кількість землі пасовиська, доступної іншим родинам.

Якщо б трагедію перебачили, місто могло б розв’язати проблему декількома способами:

Можна було врегулювати кількість овець в отарі кожної родини.

Інтерналізація зовнішнього ефекту шляхом оподаткування вівчарства.

Розповсюдити обмежену кількість дозволів на випас овець.

Найпростіше рішення: розподілити пасовисько між міськими родинами. Таким чином земля перетворюється на приватне благо. Таким був результат руху за розподіл землі в Англії сімнадцятого сторіччя.

Можна зробити такий висновок: загальні ресурси здебільшого надмірно використовуються. Уряд може розв´язати проблему шляхом регулювання або оподаткування. Або ж, уряд може іноді “перетворити” загальний ресурс на приватне благо. Ринкові економіки працюють ефективно, коли ресурси є не загальними, а приватними; ринки працюють гірше, якщо ресурси є колективними. Питання, які ми розглядатимемо в цьому розділі, демонструють важливість права на власність. У випадку з суспільними товарами та загальними ресурсами ринок не в змозі ефективно розмістити ресурси, оскільки права власності не є відповідно встановленими. Це означає, що певна цінність не має власника з законним правом розпоряджатися нею.

Коли відсутність прав на власність спричиняє неефективність ринку, уряд може потенційно розв’язати цю проблему. Іноді уряд повинен:

Визначити права на власність та дозволити ринку нормально працювати. Регулювати особисту поведінку.

Постачати товар, який ринок не в змозі забезпечити.

Висновок

Істотність системи благ у тім, що людина чи суспільство в цілому має набір потреб, кожна з який вимагає свого задоволення. Ця, здавалося б проста теза, здобуває серйозне забарвлення якщо проаналізувати сучасний час і історію. Те чого ми досягли в будь-якій області, нехай ціною світових війн, світових криз у кінцевому рахунку є наслідком із простого бажання чи почуття недостачі, чи зрушеннями внутрішнього хімізму. Паралельно лежить закон зростаючих потреб. В основі даного закону лежать потреби в благах конкретної людини, а вони характеризують потреби всього суспільства. І в той же час цей закон є рушійною силою економічного росту, у силу того, що людині потрібно завжди більше, ніж віна досягла.

Вартість будь-якого товару на ринку залежить від нашої потреби в цьому товарі. Тому, що пропозиція залежить від попиту благ, а попит на блага - це одна з граней потреб населення.

Існують безліч методів і факторів формування благ. Діловим людям, які починають діяльність, спрямовану на роботу із суспільством, необхідно докладно вивчити об'єктивні фактори формування благ цього суспільства, інакше вони можуть стати жертвами своїх же недоліків.

Людина відрізняється від тварини тим, що вона обдумано робить, а не збирає. У процесі соціалізації людини суспільством у неї закладаються способи виробництва, і формуються її вищі блага.

Потреби суспільства в благах генетично й історично – першопричина людської діяльності, але разом з тим вони є і результатом цієї діяльності.

Діяльність це спосіб існування суспільства. Так само як і рух -це спосіб існування матерії наприклад. Кожний з нас підкоряється закону потреб в тих чи інших благах сам і не розуміючи цього, тому, що наші потреби будують сьогодення і майбутнє. Такі потреби створили й історію. Це звучить занадто різко, але це істина. Щоб зрозуміти це досить задуматися про причини своїх дій, я вже не говорю про первинні потреби, я маю через вищі потреби, тому що багатий підприємець виявляється може жити і на мільйонну частку своїх доходів. Але ж ні, він заробляє все більші суми грошей. Це та ж діяльність, першопричиною якої є потреби, що у даному випадку вступають на ще більш високий рівень – азарт, гонка, як у спорті.

Створюється враження, що абсолютно усе залежить від наших потреб. Це так. Людина еволюціонувала і стала «хазяїном світу» завдяки своїм потребам.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат