На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Михайло Врубель – визначний художник „срібного віку” російської культури

Реферати > Культура > Михайло Врубель – визначний художник „срібного віку” російської культури

Розділ 2.Творче життя художника

2.1 Київський період в творчості Врубеля

У 1884 році М.Врубель залишає Академію. Він прийняв пропозицію А.Прахова переїхати до Київа і очолити роботу по реставрації живопису в Кирилівській церкві. Мова йшла не тільки про відновлення фресок, але і про створення нових творів замість втрачених : „Сошествие святого духа на апостолов”, „Пророк Моисей”, „Положение во гроб” ( все 1884 року) [6;60]. Виразність силуету, монументальна узагальненість форм, характер композиції, розрахованої на архітектурний простір, почуття лінійного ритму, величність та значимість образів, притаманні цим роботам.

Крім Кирилівської церкви, художник мав можливість настільки ж вдало проявити здібності монументаліста і в Софіївському соборі в Києві, де, виходячи із збережених візантійських зразків, написав в куполі фігури архангелів і в розписі маслом імітував ефект мозаїки. Притаманне йому почуття стилю відобразилося тут у повному обсязі. Вдало зміг він застосувати до цього стилю і прийоми, які склалися ще в майстерні Чистякові – передачі форми планами.

Молодий художник глибоко проникся гармонією італійського живопису Високого Відродження, що відобразилося в образах іконостаса Кирилівської церкви, які були написані ним у Венеції на цинкових дошках. На відміну від монохромності настінних розписів церкви, які видержані в срібно-перламутрових і голубовато-сірих тонах, образа іконостаса з їх золотим фоном має яскраве кольорове насичення. На них, без сумніву, позначився вплив венеціанського колоризму. Так, були написані „Христос”, „Богоматерь с младенцом”, „Святой Кирилл” і „Святой Афанасий” (всі 1885 року) [6;60].

Особливо швидко були виконані образи Христа, Афанасія та Кирила. „Написанные они широким приемом, в гармонических тонах, а сверху одежды проштрихованы (по сухому) тонкой кистью – где сероватым, где черным или белым цветом. Такой новый способ масляной живописи придает изображению материальность и мягко тушует складки одеяний”, - заключає Н.Прахов [7;60].

Мов з середини горять фарби темно-вишневого мафорія Богоматері. Врубель подав її юною, з немовлям на руках. Обличчя прописано чітко і повно глибокої виразності. І в композиції „Сошествие святого духа на апостолов”, і в „Богоматери”, і в інших творах Врубель виходив в трактуванні облич з портретних рис оточуючих його людей. Проте таку портретність не слід розглядати як запрограмовану. Вона була швидше продиктована прагненням спертися на конкретні життєві спостереження. Для голови Богоматері, для іконостаса були використані портретні начерки з І.Прахової. Як засвідчує Н.Прахов, існувало п’ять варіантів типу обличчя Богородиці.

Врубель, спочатку захопившись живописними ефектами (голова була намічена в акварелі злегка, бузковим силуетом на фоні золотавої зорі і з контуром трохи розпливчатим малиновим кольором), зупинився на варіанті в якому чітку прорисоване обличчя. Таке зображення жіночої голови, як вважається І.Прахової, знаходиться у зібранні Третьяковської галереї.

Психологічний стан виражено у малюнку досить гостро. Типова для цього часу манера врубелівського малюнку, якби злегка обмеженого, також вносить відому напругу. У порівнянні з ескізом вираз горя в остаточному варіанті обличчя Богоматері згладжено, підкорено загальній гармонії.

Також венеціанські враження більш або менш помітні в двох роботах художника, виконаних у 1886 році з поверненням в Київ: у „Восточной сказке” та „Девочка на фоне персидського ковра” [4;10].

„Восточная сказка” становить собою мініатюрну акварель. Вона була замислена як велика картина, замовлена київським меценатом та колекціонером І.Терещенком. Над картиною М.Врубель працював близько року, але так її і не написав, обмежившись невеликою аквареллю.

На вибір сюжету вплинуло читання „Казок Шехерезади” на французькій мові, які слухав Врубель в сімейному колі Прахових. Композицію підказали враження від персидського килима, який в цей час знаходився в домі Прахових. Художник написав сцену в гаремі східного падишаха, у шатрі з персидських килимів. Візерунку килима підпорядкована вся композиція. На прикладі „Восточной сказки” можна казати про музичну основу праць Врубеля, побудованих, як правило, на черговості лінійних та кольорових ритмів. Казковий світ Врубель драматизує, наділяючи психологічною виразністю обличчя основних фігур. Їх три – царевич, який лежить на ложі, юна жінка з потупленим поглядом, яка стоїть перед ним, і смаглява красуня у темному одягу, ревниво і грізно дивиться на нову обрану. Драматичний початок твору отримує розвиток в найживописній мові акварелі. Контрастні зіставлення кольорів, де червоний лягає поруч з зеленим, синій – з жовтим і помаранчевим, примушують відчути внутрішню загостреність того, що відбувається. І особливий настрій тривоги створює тон кобальту, який об’єднує всі плани зображення.

„Девочка на фоне персидського ковра” (Рис.2.1) – це був перший у Врубеля написаний маслом і майже закінчений портрет з натури. Художник зображає тринадцятилітню доньку власника київської судної каси Маню Дахнович.

В картині відобразилось пристрасть Врубеля до тонких нюансів кольору та перелив каменів, блиску металів.

Руки дівчинки, які безвільно впали багатозначно покладені долонями на троянду і кинджал – традиційну емблему кохання та смерті. Але в створенні сумного настрою картини приймають участь не стільки приречено-сумне обличчя дівчинки, скільки сам живопис. В ній вперше М.Врубель знайшов свій колористичний тембр – звучання густих похмурих тонів з зсувом у холодну частину спектра.

Працюючи над картиною, митець прагнув винайти нові складні способи техніки масляного живопису, яка була б не просто копіюванням мозаїки, а перетворювала зображення в дорогоцінність, яка мерехтить чистим кольором. Він старанно та уважно виписав усі найдрібніші деталі килима і вбрання дівчинки, яка трішки губиться серед розкішного декору.

„Девочку на фоне персидського ковра” можно назвати портретом – фантазією. Художник зробив дівчинку героїнею східної казки, посадив її в шатро з тяжких маслянисто-червоних килимів, вдягнув в атласне рожеве платтячко, обвісив намистами з перлів. В цій картині просліджуються зародження реального символізму. А органічне поєднання реального та фантастичного було важливою якістю модерна.

М.Врубелю належало прагнення до велично-трагічних образазів, – це визначило його художні пошуки при роботі над ескізами монументального розпису Владимирського собору в Києві. Він створив ескізи до композицій „Надгробный плач”, „Воскресение”, „Сошествие Святого Духа”, працював над зображенням Христа та ангелів [11;41].

В ескізах художник вперше знайшов свій власний монументальний стиль та художнє рішення образів. Одним з важливих елементів стає спосіб зображення очей – великих, випуклих, погляд яких, напружений до межі, слугує художнику для вираження духовної сили його героїв.

В основному ескізі-трипртиху М.Врубель композицію з фігурами Христа і Марії розмістив в центрі, а справа і зліва від неї зобразив попарно Марію Магдалину та Іоанна Богослова, Йосифа Аримафейського та Нікодима. В цьому ескізі художник був близький до оптимістичного розуміння євангельської сцени. У трьох інших варіантах „Надгробного плача” відображається тема світової скорботи та смутку. В них художник займався пошуками центральної частини композиції: змінював фон, розміщення фігури Марії, характер та вираз образів [11;42].

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат