На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Михайло Врубель – визначний художник „срібного віку” російської культури

Реферати > Культура > Михайло Врубель – визначний художник „срібного віку” російської культури

В другому варіанті „Надгробного плача” (Рис.2.2) М.Врубель в якості фону ввів зображення міста, зануреного в блакитну поволоку місячного світла. На обличчі Христа зображенні риси величної краси, воно зберігає вираз спокою після важких випробувань. В цьому варіанті фігура Богоматері розміщена на передньому плані, перед гробом, з великих вологих очей стікає велика сльоза. Так само, як і в ескізі „Ангел с кадилом и свечей”, навколо голови Марії та Христа зображені не німби, а овали.

Найсильніше по трагічній силі та життєвій правді вираз невтішної скорботи матері над тілом мертвого сина, митець дав в третьому варіанті „Надгробного плача” (Рис.2.3). Фігура Марії розміщена за гробом, суворо в центрі листа, на фоні піднятої могильної плити; її образ вільний від всього надприродного, це земна матір, повна зовні стриманого, але окутаного всього її їства горя. В цьому листі художник найбільш послідовно втілює принцип „окаменіння” фігур, з’єднуючий усі ескізи.

Композиції, запропоновані М.Врубелем по художньому язику і по трагізму, були зовсім чужі розписам В.Васнецова (1848-1926) та іншим майстрам у Володимирському соборі. А.Прахов (1846-1916) вважав, що для подібних робіт має бути збудовано храм „в зовсім особливому стилі”.

2.2. Тема „Демон” в мистецтві художника

Невдача з роботою в Володимирському соборі, сильно відобразилось на тонкій натурі художника. Покинувши Київ, він зближається з гуртком Мамонтова, і в його творчості наступає новий період. Замість Христа з’являються один за іншим образи Демона – сидячого, літаючого, зверженого, образ „Пана”, „Царевна-Лебедь”, „Богатир”, а також багато казково-епічних картин.

В цей час М.Врубель почав думати про давнохвилюючий його образ – про Демона. Художник мріяв про високий монументальний стиль, „мучився” трагедією ідеальної людини, вільної, сильної, вартого героїв класики. Йому були близькі загиблі ідеали романтиків. Демон міг вмістити в себе все це.

В Одесі в кінці 1885 року В.Серов бачив першого врублевського „Демона” – чорно-біле створіння на фоні синіх гір. Перший київський „Демон”, який був написаний, швидше за все, одразу по поверненю з Одеси в січні 1886 року, за описами дуже схожий на відомого „Демона” (1890) з Третьяковської галереї [11;28].

Коли майстер працював над демоном, до нього в Київ приїжджав батько. І батько описував незакінчене полотно, кажучи, що „Демон” здався йому „злой, чувственной, отталкивающей пожилой женщиной”[1;30-31]. Сліди київського „Демона” до нас не дійшли, так як художник його знищив.

М.Врубель був захоплений образом Демона. Той, ніби то вимагав свого втілення, невідступно переслідуючи художника, манячи невловимістю зовнішності, змушував повертатися до себе знов та знов, вибирати все нові матеріали та техніки. Це був образ, який був пов’язаний з митцем якимось містичними стосунками. Здавалось, що „Демон” приходив до художника в особливу, найпотрібнішу хвилину і прикликав його до себе.

Цей роковий образ бентежив М.Врубеля. „Демон” був улюбленішою дитиною фантазії художника. Знаходячись в пошуках подоби Демона, художник повністю відмовляється від кольору, він бере лише біліла та сажу. Для фону художник використав фотографію, яка в перевернутому вигляді становила собою надзвичайно складний візерунок, схожий на згаслий кратер.

В „Демоні” М.Врубель шукав поєднання чоловічого та жіночого початку – відтворення цінності. Художник мріяв про свободу душі, про сильного, розкутого героя. Образ „Демона” ще не був досить зрозумілий для художника. Митець протягом чотирьох років продовжував роботу над своїм „демоном”, який залишався для нього духовною спрагою та надією.

М.Врубель вірив, що „демон” зробить його знаменитим. Щоб не писав в ці роки майстер, „демон” завжди жив в нім і приймав участь в усьому його житті. Врубель ліпив спочатку тільки голову, а потім фігуру. Полотна з його зображенням переїжджали разом з художником з однієї квартири на іншу, з однієї майстерні в іншу. І нарешті, 1890 році, в Москві Врубель пише „Демона сидящего” (Рис.2.4). Художник поставив тоді складну перед собою задачу: зобразити засобами живопису те невловиме, що називається „настроєм душі”.

„Демон сидящий” – була перша картина з демонічної сюїти, зроблена в живописі, рисунке, скульптурі. „Демон сидящий” молодий, ним володіє смуток по живому світу, який цікавий і гарний, але від якого він відторгнений.

„Демон сидящий” – сумний, тужливий, за мікеланжелом сильний, в глибокому роздумі безсильно обхватив руками коліна. За ним протягається чудовий пейзаж з червоними, золотистими „мозаїчними плямами”: вогняне небо з ліловими тучами, фантастичні квіти [5;362]. Оточений горами, палаючими, як самоцвіти, „Демон” здається злитий з ними, зростаючий з них та володарем над світом.

М.Врубель свідомо обирає „тісний” формат полотна, які зрізають зверху фігуру „Демона” і тим самим підкреслює його скованість. Художник в зображенні простору прагнув поєднати початок безкінечності та конкретика границь.

В цій фігурі виражені смуток і в наклоні голови, і в погляді. Але художник підкреслює, що „Демон” для нього становить собою ідеал прекрасної людини. Коли дивишся на цю картину, у глядача складається враження фантастичного світу, казково-прекрасного, але разом з цим якогось ніжного, як би скаменілого.

„Демон сидящий” – це міф, створений Врубелем про самого себе в молоді роки. Образ „Демона” дуже сумний, але це сум юності, він ще далекий від відчаю і повний віри в міць своїх крил.

Декілька років раніше Врубель зробив скульптурну голову Демона – це був зовсім вже інший образ. Під масивною гривою волосся приховується обличчя з випуклими очима.

Коли Врубель закінчив картину „Демон сидящий”, він прийнявся за ілюстрації до Лермонтова, по замовленню І.Кушнерова. Серед яких виділяються ілюстрації до „Демона”. Кожний з рисунків створено чорною аквареллю, яка набуває в руках майстра багатобарвної палітри. Самі великі малюнки М.Врубель зробив для показу сцен рокових побачень Демона та Тамари.

Як не дивно, посеред усіх творів Лермонтова особливо ілюстрування „Демона” стало для художника найтяжчим. Головна сюжетна пружина поеми – романтична лінія пристрасті Демона – дуже привернули увагу Врубеля. Художник відчував і спорідненість свого Демона з героєм Лермонтова. У Лермонтова Демон, хоча і страждаючий, все ж таки „цар пізнання і свободи”. У М.Врубеля він не цар – в нім більш туги і тривоги.

Крім „Демона”, художник виконав декілька ілюстрацій до „Герою нашого часу”, до поемі „Ізмаілбей” та окремим віршам. Всі ці листи виглядають як станкові речі. Вони великого формату і нерозраховані на обов’язковий зв’язок з книжковою смугою.

Слідом за ілюстраціями з’явився „Демон летящий”. Тут художник бачить політ „Демона” охопленого смутком, розумінням своєї самотності, даремності надій та боротьби. Образ цього „Демона” близький сидячому, але доросліший і більш розчарований. На його обличчі вираз печалі. Демон виконаний стрімкою сили і матеріальної вагомості, але політ його без мети.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат