На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Михайло Врубель – визначний художник „срібного віку” російської культури

Реферати > Культура > Михайло Врубель – визначний художник „срібного віку” російської культури

Пізніше, у 1902 році, з’явився „Демон поверженный” (Рис.2.4). Це основний витвір за замислом художника з його Демоніади. В ньому він бачив сильне і підвищене в людині, в трагічному протиріччі незломленого духу та його безпомічність, його приреченість. Велич духу і безсилля тіла – це основні протиріччя ,які борються в цій картині. „Демон” потерпів крушіння, але його дух не можна зламати. В його очах є щось горде. В кожному вигину зламаного тіла, в кожній складці величавих і неприступних гір чують оклики тільки-но відгудівшої битви.

„Демон” напівголий, але лежить на плащі, який прікріплен дорогоцінними каменями до його спини. Природа навколо нього дуже сувора. Переломлені над головою руки разом з викривленим обличчям створюють психологічний образ композиції.

„Врубель создал свою симфонию траурных лиловых, звучно синих и мрачно красных тонов, – писал А.Бенуа. Вся павлинья красота, вся царственная пышность демонического обличения была найдена, но оставалось найти самого демона < .> Он принялся исправлять <…> Но Врубель и на этом не остановился и все продолжал менять и менять, усиливать и усиливать выражение…” [9;303]. Картина так і залишилась не зовсім закінченою.

„Демон поверженный” захоплює не стільки своїм живописом, скільки зрілим втіленням трагедії художника. В цей час у М.Врубеля починають з’являтися психічні розлади.

2.3 Московський період. Станкові роботи

М.Врубель спробував свої сили в найрізноманітніших жанрах і техніках – в монументально-декоративних панно, декоративній скульптурі, театрально-декораційному живописі, вітражі, прикладному мистецтві і навіть в архітектурі. Він хотів бути універсальним художником. На це його наштовхнула участь в діяльності мамонтовського гуртка в Абрамцево, де, крім нього, працювали Васнецов, Серов, Головін, Коровін.

З 1890 року в Абрамцево існувало гончарна майстерня, яка ставила за мету відродити мистецтво майоліки, яке було давно забуте. Керував майстернею кераміст П.К.Ваулін. Навчившись у нього основам цього ремесла, М.Врубель з захопленням займався майолікою протягом багатьох років. Він робив невеликі станкові скульптури, архітектурні маски, блюда. Для художника в мистецтві не було нічого мілкого: мистецтво – завжди мистецтво, будь це монументальний розпис або маленька акварель.

Як не дивно, монументальний дар М.Врубеля менш проявляється в його закінчених монументальних панно, ніж в ескізах та станкових картинах. Істинно монументальними його витворами залишаються акварельні листи з ескізами для Владимирського собору. Універсальний творчій розмах Врубеля являється неабияким значним, натякаючи на те, яким масштабним може стати мистецтво.

Ми будемо неправі, якщо припустимо, що переїзд до Москви зашкодив художнику. Вже в перші п’ять років московського життя, він створив справжні шедеври, починаючи з „Демона сидящего” та ілюстрацій до Лермонтова. Після цього він багато мандрував – їздив з родиною Мамонтова в Італію, Францію, Грецію. З поверненням до Москви він написав два панно – „Венеция” та „Испания”.

В цих роботах художник виражає узагальнені образи Іспанії та Венеції. М.Врубель аналізує побачене і виділяє найголовніше, символічне в укладі цих країн. Для Венеції характерно карнавал, а для Іспанії – гітара, таверна.

На панно „Венеция” видко кут палацу дожей, міст зітхань, перспектива вулиці, яку було видно достовірно до подробиць. Багатозначно таємнича група на першому плані – патрицій з похмурим обличчям Гамлета і старець в чорному, який дивиться на нього косо. Настрій загадковості посилино композицією. В розміщенні фігур є якась навмисна фрагментарність, яка передає тісноту карнавального натовпу, хоча фігур всього декілька.

За красою живопису „Испания” – одна з найбільш досконалих картин М.Врубеля. Тут все живе, кожний шматок полотна – все доведено до гармонії. Основні тона – червоно- ліловий та оливковий – дані у великому багатстві відтінків і градацій. Контраст бузкового сутінку кімнати та яскравого сонячного дня за вікном, сяюча хустина жінки створюють світлові ефекти, які взагалі в живописі Врубеля зустрічають рідко. Приблизно в цей же час – у 1894 або в 1895 році – написана картина „Гадалка” (Рис.2.5).

Прообразом „Гадалки” є Кармен із однойменної опери Бізе, якою Врубель захопився ще в 1892 році. Його надихнула улюблена у символізмі тема долі.

Коровін розповідав про виникнення картини: „Все шумели, говор, игра в карты, спор. Михаил Александрович… спал. На утро он написал с какой то дамы, с которой познакомился накануне, портрет ее с игральными картами” [7;225]. М.Врубель написав „Гадалку” поверх замовленого йому портрету промисловця Миколи Мамонтова.

Ворожка – це символ Жінки. Вона випромінює красоту, природність і в той же час якусь загадковість. Дивлячись повз глядача, мов провидиця, вона проникає в невідоме для інших майбутнє людини.

Сперечання між світлом і тінню на контрастному освітленому обличчі посилює драматизм і гостроту відчуття образу. В колориті картини холодні і теплі кольори, взаємодіючи, збагачують один одного. Шляхетно і стримано мерехтять переливи шовкової тканини на фоні тьмяного приглушеного в кольорі килима. Натурний початок в цьому творі бере гору.

Фантастичне художник шукає в самому об’єкті – жінці, яка наділена даром розгадувати майбутнє людей.

Картина написана на полотні з темно-сірим ґрунтом, легким і довгим, не надто пастозним мазком. Шар фарби, тонкий в живописі голови і рук, стає більш щільним у фактурі шалі і килима на стіні за спиною жінки.

„Гадалка” близька по композиції відомої київської „Девочки на фоне персидського ковра”, написаній художником дев’ятьма роками раніше, але її витончений живопис менш матеріальний.

„Гадалка” була написана слідом за „Испанией” і жіночі образи в обох картинах близькі зовні, але духовний зміст їх протилежний. В підтексті образа „Испания” більше життєвого побутового драматизму, ніж який би то ні било символіки. В цих витворах виражені дві іпостасі Врубеля: реалізм і романтизм. Тенденції поглиблення реального образу до символу виявляється в найбільш чіткій формі. В одних творах господарює реальна основа, в інших романтико-символічна і алегорична концепція образу.

В його значимих роботах в області майоліки можна виділити: скульптурна сюїта „Садко”, „Снігурочка”, а також скульптурні статуетки „Волхова”, „Морская царевна”, „Морской царь”, „Весна”, „Лель”, „Єгиптянка”, „Голова львици”.

2.4. Декоративні панно

Влітку 1896 року в Нижньому Новгороді відкрилась Всеросійська промислова і сільськогосподарська виставка з Художнім відділом при ній.

С.Мамонтов добився, щоб два великих декоративних панно для художнього павільйону були замовлені М.Врубелю. Вони повинні були розміщатися в напівкруглих завершеннях торцевих стін зали, цим визначався їх величезний розмір і формат. Теми обрав сам художник. На одній стіні „Принцесса Греза”, як загальна для всіх художників мрія про прекрасне, а на протилежній стіні „Микулу Селяновича”, як висловлення сили російської землі.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат