На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Теоретико-методологічні основи організації управління фінансовими ресурсами підприємств у перехідній економіці України

Реферати > Міжнародні відносини > Теоретико-методологічні основи організації управління фінансовими ресурсами підприємств у перехідній економіці України

1.1. Економічна природа та призначення фінансових ресурсів підприємств

Для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів. Термін “фінансові ресурси” широко використовується в економічній літературі та практиці господарювання. Часте вживання та обговорення науковцями економічної сутності цього терміну закономірно привело до появи різних підходів щодо його трактування. Сьогодні можливі два напрямки вивчення змісту та ролі фінансових ресурсів у економічному середовищі. Перший з них пов’язаний з ретроспективним аналізом запропонованих до цього часу тлумачень поняття “фінансові ресурси”, що дозволяє зрозуміти їх природу, сутність та значення в сучасних умовах господарювання, а другий характеризується пошуком нового визначення поняття “фінансові ресурси”, що закономірно ставить питання про його доцільність.

В економічній сфері ще не вироблено єдиного, загальноприйнятого погляду на фінансові ресурси, особливо на рівні підприємств. Питання пов’язані з з його визначенням досліджували і досліджують багато вчених. Крім пошуку відповіді на питання про сутність та зміст фінансових ресурсів, велика увага в їхніх роботах приділяється практичній реалізації фінансових відносин, дослідженню як джерел фінансових ресурсів, так і варіантів їх використання.

Зупинимося на короткому огляді основних результатів наукових досліджень поняття “фінансові ресурси”. Зокрема питанням сутності фінансів, їх ролі в розподілі та перерозподілі національного доходу присвячена праця Д.А.Аллахвердяна “Роль финансов в распределении национального дохода СССР”[7]. В ній зазначається, що фінансові ресурси утворюються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємств завдяки створюваному ними чистому продукту, який отримуючи своє грошове вираження, виступає в якості фонду грошових коштів. Дане визначення, на нашу думку, є неповним оскільки: по-перше, не враховує те, що фінансові ресурси можуть крім виробничо-фінансової діяльності підприємств, також створюватися в процесі інвестування; по-друге, у визначенні робиться акцент на процесі формування фінансових ресурсів, а не їх розподілі та використанні, тобто досліджуються джерела фінансових ресурсів, а не самі фінансові ресурси; по-третє, грошові кошти підприємства можуть знаходитися не лише у фондовій формі.

Фінансові ресурси як сукупність грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємств, розглядаються в роботах І.Т.Балабанова “Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом”[14], А.О.Єпіфанова, І.В.Сало, І.І.Дьяконова “Бюджет і фінансова політика України”[86] та Поддєрьогіна А.М. “Фінанси підприємств”[238]. Для більшої точності, на нашу думку, доцільно б було окремо зазначити, що фінансові ресурси не просто грошові кошти, а деякий ресурс, що здатний перетворюватися на капітал який не виступає у вигляді реальних грошей.

У праці Бєлоліпецького В.Г. “Финансы фирмы”[22] поняття “фінансові ресурси” трактується як частина грошових коштів у формі доходів та зовнішніх надходжень, що призначені для виконання фінансових зобов’язань та здійснення витрат по забезпеченню розширеного відтворення. Дане визначення, на нашу думку, не враховує те, що частина фінансових ресурсів може бути іммобілізована у вигляді капіталу.

Фінансові ресурси як грошові фонди, що створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, який створюються упродовж певного часу в державі досліджуються в праці Василика О.Д. “Теорія фінансів”[57]. Автор проводить глибокий аналіз сутності фінансових ресурсів на рівні державних фінансів, що і відображається у розгляді фінансових ресурсів, як грошових фондів.

Базові проблеми теорії фінансів у взаємозв’язку із положеннями політичної економії досліджував Е.О.Вознесенський “Методологические аспекты анализа сущности финансов”[62]. Автором зроблено спробу проаналізувати закономірності розвитку фінансів у різних формаціях. Він зазначає, що “фінансові ресурси” – це грошові фонди. На рівні держави це дійсно так, проте на нашу думку, фінансові ресурси на рівні суб’єктів господарювання це не тільки грошові фонди, але й грошові кошти у не фондовій формі.

Cистематизація великого історичного матеріалу щодо питань розвитку фінансово-кредитних відносин в колишньому СРСР, який охоплює період з 1917 по 1950 роки проведена в праці В.П.Д’яченка “История финансов СССР (1917-1950 гг.)”[83]. В цій праці під фінансовими ресурсами автор розуміє централізовані та децентралізовані фонди грошових ресурсів у відповідності з функціями та завданнями держави. Трактування фінансових ресурсів у цій роботі здійснюється через призму адміністративно-командної системи, що базувалася на тотальній державній власності, що визначило пріоритетом досліджень державні фінанси, в наслідок чого логічним видається трактування фінансових ресурсів в якості фондів грошових коштів.

Дослідженню походження та еволюції терміну “фінансові ресурси” присвячена робота Д.С.Молякова “Финансы предприятий отраслей народного хозяйства”[142]. У ній стверджується, що поняття “фінансові ресурси” у вітчизняній практиці вперше було вжите під час складання першого п’ятирічного плану, до складу якого входив баланс фінансових ресурсів. Крім того, в ній наводиться декілька існуючих визначень терміну “фінансові ресурси”, а саме:

– це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні держави, підприємств, господарських організацій і установ та які використовуються для фінансування витрат та утворення різних фондів та резервів. На нашу думку говорячи про фінансові ресурси мається на увазі вже результат використання грошових коштів;

– це складова частина економічних ресурсів, що представляє собою кошти грошово-кредитної та бюджетної системи, які використовуються для забезпечення безперебійного функціонування та розвитку економіки, здійснення соціально-культурних заходів, задоволення потреб управління та оборони. На нашу думку, фінансові ресурси не можна трактувати лише в контексті коштів грошово-кредитної та бюджетної системи. В даному випадку ведеться мова лише про централізовані фонди фінансових ресурсів, які сформовані з метою виконання функцій держави, тобто не враховуються ті грошові кошти, які знаходяться в розпорядженні суб’єктів господарювання;

– це виражена в грошових коштах частина національного доходу, яка може бути використана державою (безпосередньо чи через підприємства) з метою розширеного відтворення. Дане визначення теж потребує уточнення, оскільки фінансові ресурси може використовувати не лише держава, а й ті ж суб’єкти підприємницької діяльності.

У праці С.Я.Огородника “Финансово-кредитные методы повышения эффективности промышленного производства”[229] сформульовано поняття “фінансові ресурси” враховуючи такі припущення: фінанси слід розглядати як складову частину виробничих відносин суспільства; фінансові ресурси створюються та використовуються в процесі реалізації фінансових відносин; поняття “ресурс” розглядається як щось таке, що може бути використане для досягнення певних цілей. Виходячи з цього фінансові ресурси розглядаються автором як грошові кошти, що сформовані у фондах цільового призначення для здійснення певних витрат. У даній роботі спостерігається та ж сама помилка, що і в попередній праці, а саме не врахування в складі фінансових ресурсів грошових коштів які використовуються у нефондовій формі.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат