На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Динаміка розвитку культури

Реферати > Культура > Динаміка розвитку культури

У живописі українська культура даного періоду також послідовно пережила етапи бароко, рококо і класицизму. Для українського барокового живопису визначальним став виразний вплив фламандської аристократичної школи Рубенса, захоплення якою докорінно змінило попередні національні традиції.

5. Духовна атмосфера в Україні. Кінець ХVIII – початок ХХ ст. (романтизм та реалізм на українському ґрунті)

З другої половини XVIII ст. на Лівобережжі та Слобожанщині всі освітні заклади під тиском влади поступово перейшли на російську мову.

У XVIII ст. певні зрушення відбулися в науковій сфері. Предметом наукових студій українських вчених стали астрономія, математика, медицина, географія. Зокрема, І. Галятовський активно вивчав причинно-наслідкові зв’язки таких природних явищ, як сонячне і місячне затемнення, дощ, вітер, блискавка тощо. Є. Славинецький переклав та популяризував книгу Везалія «Космографія», присвячену проблемам астрономії.

Протягом XVIII ст. продовжується традиція козацького літописання. Більше того, головні літописно-історичні твори, що на сьогодні є джерелами для вивчення історії Хмельниччини, написані саме на початку цього періоду.

Найяскравішими серед історичних творів XVIII ст були фундаментальні козацькі літописи – найраннішим таким твором є рукопис без заголовку і прізвища автора, з легкої руки П.Куліша названий «Літописом Самовидця» (фахівці вважають найімовірнішим його автором колишнього козацького сотника, наказного полковника, одного з чільних діячів гетьмана Брюховецького, а потім – Брацлавського протопопа Романа Ракушку - Романовського), літописи Г.Граб’янки ( був сотником, осавулом, полковим суддею, разом з Полуботком їздив до Петербурга відстоювати права та вільності України, разом з ним був ув’язнений до Петропавловськом фортеці, вижив , брав участь у війні з Кримом) та Самійла Величка(почав службу в домі Кочубея і після «зради» Мазепи опинився у в’язниці, з якої вийшов десь у 1715р., після чого в Кочубеєвому селі Диканьці розпочав писати свою працю, центром якої є постать Хмельницького та його епоха). Ці праці характеризуються новизною тематики та викладу, чималим обсягом, використанням багатьох джерел. Особливо значними були здобутки С.Величка. Він розширив поняття «український народ», до якого зарахував усі суспільні класи та верстви, тоді як його попередники обмежувалися тільки козацтвом; чіткіше, ніж у інших історичних творах, окреслив поняття «Україна» (Україна – це територія по обидва боки Дніпра); на противагу багатьом історикам XVII-XVIII ст. висвітлив історію України не ізольовано, а у світовому історичному контексті.

XVIII ст. – час розквіту вертепу. Якщо вистави «Цар Ірод» чи «Цар Максиміліан» з «верхнього світу» належать до трагедійно-драматичного «серйозного» шару дійсності, то «нижній світ» зі своїми непристойними жартами сприймається більш активно, весело, як розвага.

Вертеп ілюстрував також і євангельські сюжети, але ніколи ні Христос, ні Богородиця не були дійовими особами. Саме уявлення про світ як театр не дозволяє виводити на сцену Христа: Ісуса не можна грати, він сам є роль, яку грає Бог у своєму спілкуванні з людьми. Музична культура України XVIII ст цілою низкою рис подібна до літературно-театральної. Продовжувалась традиція сакральної, церковної музичної культури, головним осередком якої була Києво-Печерська лавра. Найвизначнішими центрами музичного життя на Україні XVIII ст. були Києво-Могилянська академія, василіанська Почаївська лавра та Глухівська співацька школа. Зріс професіоналізм музичного мистецтва. У стінах Києво-Могилянської академії та Глухівської співацької школи здобули музичну освіту найяскравіші зірки Дмитро Бортнянський (1751-1825рр.), Максим Березовський (1745-1777рр.), та Артемій Ведель (1767-1808рр.). М. Березовський створив вишукані за композицією та досконалі за формою оперу «Демофонт» та сонату – найперші відомі твори оперного та камерно-інструментального жанрів у вітчизняній музиці. Ведель був не тільки композитором, а й блискучим співаком та виконавцем. Його творчість зосереджувалась переважно на релігійній тематиці, якій присвячені більшість з його 30 хорових концертів (найпопулярніші – «Літурґія», «Всеношна», «Херувимська»). Яскравою зіркою цієї доби був Бортнянський – видатний реформатор церковного співу, духовний композитор, диригент. У творчій спадщині композитора опери «Креонт», «Алкід» «Квінт-Фаабій», «Сокіл», «Син-суперник» та понад 100 творів церковної музики. Поширюються також романси. До нас дійшли тогочасні популярні пісні-романси «Всякому городу нрав і права» Г.Сковороди, «Дивлюсь я на небо» М.Петренка, «Їхав козак за Дунай» С.Климовського. Характерною рисою розвитку культури українських земель цієї доби було використання в архітектурі та мистецтві стилю бароко, який особливо і динамічно розвивався і в українській поезії ( І.Величковський, С. Яворський, Д.Тупало, Г.Сковорода та ін.). Цей стиль значною мірою відповідав ментальності українців, оскільки органічно поєднував відчуття святковості, динамічності, яскравої багатобарвності світу з ліричною, поетичною, філософською сентиментальністю. До того ж українці, як і всі народи, що тією чи іншою мірою мали контакти зі Сходом, у сфері мистецтва тяжіли до пишності, емоційності, декоративності, а саме ці елементи становили основу барокового стилю.

В народній творчості XVIII ст. значне місце займають історичні пісні. Були це передовсім пісні про народних месників-гайдамаків і їх драматичну боротьбу з польсько-шляхетським гнобителями на Правобережжі. Окрему групу пісень творять чумацькі пісні, в яких змальовуються важкі обставини з життя чумаків, що відбували далекі і небезпечні подорожі за сіллю на Крим. До героїчного епосу українського народу, разом з історичними думами, і піснями, належать теж своєрідні пісні, ніби старовинні баляди, в яких відображено боротьбу народу проти турецько-татарського чи польського поневолення. У своїй усній словесності, приказках, піснях, казках, - писав Іван Франко, - український народ своєю кров’ю і своїми кістками писав історію своєї боротьби за волю і поставив тривкий пам’ятник своєї здорової, розумної, чесної мислі, своєї прихильності до світла, справедливості. А за висловом Т.Шевченка, українська народна словесність, що є безсмертним надбанням народу –

«наша дума, наша пісня

не вмре, Не загине.

От де люди наша слава –

слава України».

Найбільш маркантною постаттю культури XVIII ст., зокрема її другої половини був великий мислитель-філософ, письменник Григорій Савич Сковорода.

За примхою графа Потоцького, працею десяток тисяч українських кріпаків, створено з кінцем XVIII ст. в Умані, відому зі своєї краси «Софіївку» (названу у честь його дружини Софії), з розкішними палатами, штучними руїнами, альтанами, водограями, статуями, парками і т.ін.

Найвизначнішими українськими скульпторами останньої третини XVIII ст. були Матвій Полейовський та І.Оброцький. Їх твори були відомі не тільки в Україні, але й поза її кордонами.

Традиційно українське національно-культурне відродження пов’язуємо передовсім з появою «Енеїди» І.П.Котляревського (1798), що перший увів українську живу мову до літератури, з його послідовниками (як напр Г.Квітка-Основ’яненко) і харківським гуртком діячів і літераторів, що творили під подувом ідей романтизму. А науковою базою, що стимулювала їх зусилля був, заснований у 1805 р., Харківський університет, довкруги якого скупчились кращі представники української науки і культурні діячі Слобожанщини.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат