До високоліквідних активів відносяться:

- грошові еквіваленти;

- короткострокові фінансові вкладення;

- короткострокова дебіторська заборгованість.

Середньоліквідні активи характеризують групу майнових цінностей підприємства, які можуть бути перетворені в грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості в строк від одного до шести місяців.

До середньо ліквідних активів відносяться:

- всі форми поточної дебіторської заборгованості, крім короткострокової і безнадійної;

- запаси готової продукції , призначені для реалізації.

Низьколіквідні активи представляють групу майнових цінностей підприємства, які можуть бути перетворені в грошову форму без втрати своєї поточної ринкової вартості лише після значного періоду часу.

В сучасній практиці управління активами до цієї групи відносяться:

- запаси сировини і напівфабрикатів;

- запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;

- активи в формі незавершеного виробництва;

- основні засоби;

- незавершене будівництво;

- нематеріальні активи;

- довгострокові фінансові інвестиції;

- довгострокова дебіторська заборгованість.

- Неліквідні активи характеризують відображені в балансі окремі види майнових цінностей підприємства, які не можуть бути реалізовані самостійно.[7]

До таких активів відносяться:

- безнадійна дебіторська заборгованість;

- витрати майбутніх періодів;

- інші аналогічні види нереалізованих активів.

За характером використання сформованих активів в поточній господарській діяльності підприємства вони поділяються на використовувані і не використовувані.

- Використовувані активи характеризують ту частину майнових цінностей підприємства, яка приймає безпосередню участь в операційному або інвестиційному процесі підприємства, забезпечуючи формування його доходів.

- Не використовувані активи характеризують ту частину майнових цінностей підприємства, які, будучи сформованими на попередніх етапах господарської діяльності, не приймають в ній участі в теперішній час в силу різних об’єктивних і суб’єктивних причин.

До таких активів відносяться:

- не використовувані підприємством будівлі і споруди;

- не використовувані машини, механізми і споруди, які втратили функціональні властивості;

- виробничі запаси сировини і матеріалів, які призначені для випуску продукції, в кінцевому результаті знятої з виробництва;

- запаси готової продукції, на яку повністю відсутній попит покупців в зв’язку з втратою нею необхідних споживчих якостей і ін.

За характером надходження активів по відношенню до підприємства виділяють внутрішні і зовнішні їх види.

Внутрішні активи характеризують майнові цінності підприємства, які знаходяться на його території.

До таких видів активів відносяться:

- будівлі, приміщення і споруди, які входять в склад майнового комплексу підприємства, розміщеного на відведеній йому території;

- машини, механізми і споруди, доставлені на підприємство, які знаходяться в процесі зберігання або в формі безпосереднього використання;

- сировина, матеріали, напівфабрикати, доставлені на підприємство, які знаходяться в процесі зберігання або в формі незавершеного виробництва;

- запаси готової продукції, призначені до відвантаження покупцям;

- фінансові інструменти інвестування, які зберігаються безпосередньо на підприємстві (акції, облігації і ін.);

- грошові кошти в касі.

- Зовнішні активи характеризують майнові цінності підприємства, які знаходяться за його межами в інших суб’єктів господарювання, в дорозі або на відповідальному зберіганні.

Основними видами таких активів є:

- всі види майнових цінностей, які належать підприємству, які знаходяться в дорозі;

- всі форми зовнішньої дебіторської заборгованості підприємства;

- всі види майнових цінностей підприємства, які знаходяться на зберіганні або в процесі тимчасового користування в інших господарюючих суб’єктів.

Управління активами становить значну частину операцій фінансового менеджменту. Це пов’язано з великою кількістю елементів матеріально-речового складу, які потребують індивідуалізації управління, важливою

роллю в забезпеченні платоспроможності підприємства, рентабельності продукції та результатів фінансової діяльності підприємства.

1.2. Політика управління активами підприємства

Для виживання в ринковому середовищі кожне підприємство зобов’язане забезпечувати ефективне використання і прискорення оборотності активів, підтримувати на достатньому рівні свою платоспроможність і ліквідність балансу.

За цих умов підприємству необхідно розробляти політику комплексного оперативного управління оборотними активами, що полягає:

- у виборі оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємства;

- визначенні величини і структури джерел фінансування оборотних активів.

Розрізняють три типи політики комплексного оперативного управління оборотними активами: агресивну, консервативну і помірковану.

Агресивна політика має такі ознаки:

- підприємство здійснює фінансово-господарську діяльність без обмежень збільшення обсягу оборотних активів;

- підприємство накопичує запаси сировини, матеріалів і готової продукції в обсязі, збільшує дебіторську заборгованість і вільні залишки коштів на рахунках у банку.

Така діяльність підприємства передбачає збільшення частки оборотних активів у загальному обсязі майна до 50 % і більше, при цьому період їх оборотності сягає 90 днів. Агресивна політика не забезпечує, як правило, високої рентабельності активів і сприяє зниженню ризику технічної неплатоспроможності. Несприятливі зовнішні умови на товарному ринку можуть викликати зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності.

При проведенні консервативної політики управління оборотними активами характерними ознаками є те, що підприємство стримує зростання поточних активів і прагне їх мінімізувати. У цій ситуації питома вага оборот-

них активів у загальному обсязі майна складає не більше 40 %, скорочується і період їх оборотності. Така політика проводиться підприємством в умовах достатньої визначеності. Тобто заздалегідь відомі умови й обсяги продажів, терміни надходження коштів і платежів, є необхідні товарно-матеріальні запаси, а терміни їх постачання заздалегідь визначено.[15]

Консервативна політика управління оборотними активами будується в умовах стабільної фінансово-господарської діяльності підприємства, при цьому спостерігається висока рентабельність активів. Проте через непередбачені тенденції зміни кон’юнктури на товарному і фінансовому ринках можливі ризики високої технічної неплатоспроможності.

Поміркована політика управління оборотними активами підприємства займає проміжне положення, вона характеризується середнім рівнем рентабельності й оборотності активів.

Основні етапи політики управління необоротними активами підприємства полягають в наступному: