На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Судова система та правоохоронні органи в УРСР в 20–ті роки

Реферати > Історія, теорія держави і права > Судова система та правоохоронні органи в УРСР в 20–ті роки

План

1) Вступ

2) Загальна характеристика судової системи УРСР:

а)районний (міський) народний суд;

б)обласний суд;

в)Верховний Суд УРСР

3) Правоохоронні органи УРСР:

а)суд;

б)прокуратура;

в)силові правоохоронні структури

4) Висновок

5) Література

Вступ

Мабуть, кожному з нас доводилося стикатися із ситуаціями, коли хтось порушував закон. Юнак у нетверезому стані вчинив бійку на вулиці. Вашого знайомого незаконно, звільнили з роботи. Порушено правила проведення виборів депутатів.

Не в кожній з цих ситуацій для встановлення справедливості достатньо лише наших дій. Потрібна допомога держави, іі органів. І таких ситуацій, на жаль, чимало, отже, мають бути спеціальні органи, що приходитимуть на допомогу громадянину.

Серед внутрішніх функцій, що їх виконує держава, одна з найважливіших – забезпечення законності і правопорядку, захист законних прав і свобод громадян та організацій. Для охорони правопорядку, суспільних відносин, контролю за додержанням норм права створюють спеціальні правоохоронні органи. До них належать прокуратура, органи внутрішніх справ, служба безпеки, органи міністерства остиції тощо. Це також суди, але суд – не лише правоохоронний орган, а й одна з гілок влади, тому ми розглянемо її окремо.

Загальна характеристика судової системи УРСР.

В УРСР судову систему утворять:

Верховний Суд УРСР, обласні, міські суди, районні (міські) народні суди. Міський суд Києва був наділений повноваженнями обласних судів.

Особливістю радянської судової системи було те, що її основною ланкою є районний (міський) народний суд.

Кожна цивільна і кримінальна справа може бути розглянуте в декількох судах. В одних судах вона вирішується по йому виноситься вирок (по кримінальній справі) чи рішення (по цивільній справі), в інших судах перевіряється законність і обґрунтованість вироків і рішень, що виносяться нижчестоящими судами.

Суд, що займає певну ступінь у системі судових органів, що здійснюють у межах своїх повноважень розгляд конкретних справ називається судовою інстанцією.

Судом першої інстанції іменувався суд, уповноважний вирішувати справа власне кажучи, тобто по кримінальній справі вирішити питання про винність чи невинності підсудного, про застосування покарання до винного або про виправдання невинного, а по цивільному — наприклад, про задоволення позову чи про відмовлення в позові. Судом першої інстанції міг бути будь-який суд, включаючи Верховний Суд УРСР, по справах, віднесеним до його компетенції. Компетенція судів кожної ланки судової системи як першу інстанцію визначається карно-процесуальним і цивільним процесуальним кодексом УРСР.

Суд, що перевіряє законність і обґрунтованість винесеного судом першої інстанції чи вироку рішення, що не вступило в законну силу, називається судом другої (касаційної) інстанції. Як суд другої інстанції може виступати тільки вищестоящий суд стосовно суду, який виніс вирок чи рішеннян. Наприклад, обласні суди перевіряють законність і обґрунтованість не вступивших в законну силу вироку чи рішення народного суду. Повноваженнями суду другої інстанції наділені наступні суди: обласні, міський суд м. Києва, , Верховний Суд УРСР, Цих повноважень не мали районні (міські) народні суди.

У законодавстві, юридичній літературі і на практиці порівняно широко вживався термін “наглядова інстанція”. Цим терміном звичайно позначали в цілому суди відповідного рівня чи їхні структурні підрозділи, що за законом можуть перевіряти законність і обґрунтованість вироків чи інших рішень нижчестоящих судів, що вступили в законну силу. У такій якості вправі виступати суди всіх ланок судових систем, крім районних (міських) народних судів.

Безпосередньо перевірка законності й обґрунтованості вироків чи інших рішень нижчестоящих судів, що вступили в законну силу (часто така перевірка іменувалася також переглядом у порядку нагляду вироків, що вступили в законну силу, рішень, визначень і постанов судів) у Верховному Суді УРСР, обласних, міському суді м. Києва, здійснюється президіями цих судів, У Верховному Суді УРСР - їхніми судовими колегіями, президіями і пленумами. Ці структурні підрозділи судів і іменувалися нерідко наглядовими інстанціями.

Законодавство яке регламентувало загальні умови побудови судової системи, передбачає можливість створення складів судів, що наділяються повноваженнями по розгляду конкретних категорій справ, наприклад зв'язаних із сімейними відносинами, про правопорушення неповнолітніх і т.п. Варто було б мати на увазі, що в даному випадку під складом суду розумілася не якийсь відособлений судовий орган - самостійна ланка судової системи, а організаційно виділені в рамках якогось суду один чи кілька суддів, що володіють необхідною професійною підготовкою й у силу цього здатних забезпечити належний розгляд справ визначеної категорії.

Існувало також поняття вищої судової інстанції. До неї відносився Верховний Суд УРСР. Для виконання такої місії, він наділявся відповідними повноваженнями.

РАЙОННИЙ (МІСЬКИЙ) НАРОДНИЙ СУД.

Народний суд був судом тільки першої інстанції. Він розглядав і вирішував карні і цивільні справи власне кажучи. У якості суду першої інстанції він розглядав майже всі кримінальні справи, крім справ про навмисні убивства при обтяжуючих обставинах, розкраданнях державного і суспільного майна в особливо великих розмірах, державних злочинів і деяких інших, віднесених законом до ведення вищестоящих судів і військових трибуналів, усі цивільні справи. підвідомчі судовим органам; справи про адміністративні правопорушення, за які судом (суддею) можуть бути застосовані заходи адміністративного впливу.

Як вирок по кримінальній справі, так і рішення по цивільній справі виносяться лише на основі тих фактів і обставин, що були предметом судового розгляду і з безперечністю встановлені в засіданні суду.

Щоб відгородити суддів від усяких сторонніх впливів, закон передбачав особливий порядок наради суддів і винесення вироку чи рішення в справі. Для цього судді віддаляються в дорадчу кімнату, де не міг знаходитися ніхто, крім суддів, що входять до складу суду по даній справі. Порушення цього правила (таємниці наради суддів) тягло безумовне скасування вироку чи рішення.

Розглядаючи кримінальні справи і призначаючи винним покарання, суд виходив з того, що покарання є не тільки карою за вчинене, воно має на меті також виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного відношення до праці, поваги до законів і правил суспільства, а також попередження здійснення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат