На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Мркантелізм


План.

Вступ.

1. Ідеї меркантелізм і його сучасна думка.

1.1. Теорія грошового балансу раннього меркантелізму.

1.2. Теорія торгового балансу пізнього меркантелізму.

Висновок.

Вступ

Від кінця XIV ст. в економіці багатьох країн Західної Європи відбувався перехід від натурального господарства до товарно-грошової організації суспільного виробництва. Активну роль у цьому процесі відігравав торговельний капітал. Розвиток національних торговельних і купецьких капіталів було прискорено великими відкриттями XIV-XV ст. і розвитком зовнішньої торгівлі. Проникнення європейського торговельного капіталу в економіку країн Америки, Азії й Африки носило характер колонізації цих територій. Спочатку в цьому процесі лідирували Іспанія і Португалія, пізніше до них приєдналися Англія, Голландія, Франція, Німеччина, Бельгія.

Глибші зміни відбулися в економіці Англії, яка незабаром відтиснула Голландію, випередивши її за колоніальними володіннями. Нееквівалентна зовнішня торгівля і національне мануфактурне виробництво стали основними джерелами багатства Англії. Нагромадження багатства в Англії і Голландії раніше за інші країни набуло форми первісного нагромадження капіталу. За таких історичних умов у період пізнього феодалізму виник меркантилізм як перше цілісне економічне вчення капіталістичного ладу.

Меркантилізм (від італ. mercante — купець, торговець) — напрям економічної думки, що наголошував значення торговельного капіталу і сфери обігу у процесі нагромадження приватного й суспільного багатства; економічна політика держави в період становлення капіталізму. Політика меркантилізму держав періоду пізнього феодалізму полягала в активному протекціонізмі, підтримці національного капіталу, зокрема в заохоченні створення торгових монополій, у розвитку мореплавства і флоту, захопленні колоній, підвищенні оподаткування імпортних товарів для фінансування всіх цих заходів.

В економічній літературі в розвитку меркантилізму як теорії й економічної політики розрізняють два етапи — ранній і пізній меркантилізм. Основним критерієм такого поділу є розходження засобів (шляхів) збільшення приватного і суспільного багатства, під яким ідеологи меркантилізму розуміли гроші (золоті і срібні) і скарби. Для раннього меркантилізму (монетарної системи) характерною була теорія грошового балансу, що обґрунтовувала політику утримання грошей у країні. З цією метою заборонявся вивіз грошей і скарбів за кордон (під страхом покарань і навіть смерті). Торгівля валютою була оголошена державною монополією, затвердилася система біметалізму (фіксованого співвідношення золотих і срібних грошей). Обмежувався імпорт товарів, зокрема, створювалися "складські місця" для торгівлі іноземними товарами, і всю грошову виручку від продажу іноземці за приписом повинні були витрачати на купівлю місцевих товарів. Обмеження імпорту поєднувалося з різнобічною підтримкою експортних товарів: встановлювалися високі ціни на експорт, підтримувалося створення національних мануфактур. Щоб залучити гроші з-за кордону, уряди широко застосовували "псування" монети, що приводило до зниження валютного курсу. Меркантилісти вважали, що за знецінювані гроші іноземні купці зможуть придбати більше місцевих товарів і тому будуть зацікавлені в перекарбуванні своїх грошей у монети місцевого зразка.

1. Ідеї меркантелізм і його сучасна думка.

1. 1.Теорія грошового балансу раннього меркантелізму.

Ранній меркантилізм виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Найбільш відомими представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії.

Ранній (монетарний) меркантилізм грунтувався на теорії грошо­вого балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге — зберегти гроші в самій цій країні. Відтак поставала вимога якнайменшого ви­трачання і якнайбільшого нагромадження грошей у країні з одночас­ною забороною їх вивезення. Адекватною була й економічна полі­тика того часу, головною метою якої вважалося утримування гро­шей у країні, тобто максимальне зменшення імпорту. Збільшення маси золота та срібла уряди країн Західної Європи намагалися дося­гнути безпосереднім регулюванням руху грошей. Заборонялося ви­возити благородні метали за кордон, купців-експортерів зо­бов'язували частину виторгу привозити готівкою, іноземних купців змушували всі гроші, отримані від продажу своїх товарів, витрачати на придбання товарів місцевого виробництва.

Монетарний меркантилізм був досить примітивною формою піз­нішого меркантилізму. Властиві монетарному меркантилізму XVI ст. заходи — заборона вивезення грошей, обмеження імпорту, збіль­шення видобутку золота та срібла там, де це було можливим, вста­новлення високого імпортного мита, зниження позичкового процен­та — неодноразово впроваджувалися, наприклад в Іспанії, але не дали очікуваних результатів. Монетаризм виявився економічно без­плідним, на ньому надто сильно позначалися вплив іще напівнату­рального господарства, міська регламентація торгівлі та грошового обігу, орієнтована на самодостатність економіки кожного міста.

Зі зростанням капіталістичних форм господарства і розширенням зовнішньої торгівлі ставала очевидною недоцільність політики, що брала за мету втримування грошей у країні.

З відомих італійських меркантилістів треба також назвати Антоніо Дженовезі (1712 — 1769), котрий тривалий час займав кафедру в Неаполітанському університеті. На думку Дженовезі, взірцем правильної торгової політики є зовнішньоторговельні заходи Англії. У «Лекціях про комерцію й цивільну економіку» він детально аналі­зує теорію торгового балансу. Неможливо допускати такого виве­зення товарів, котрий послабив би вітчизняну промисловість і тако­го ввезення, котре завдало б шкоди вітчизняним ремеслам, уважає Дженовезі.

Багатство, на думку Дженовезі, це не гроші самі по собі, а прави­льно організована з їхньою допомогою зовнішня торгівля. Надли­шок грошей є зайвим. Їх має бути стільки, скільки необхідно для об­слуговування торгівлі.

1.2. Теорія торгового балансу пізнього меркантелізму

У другій половині XVI ст. система монетарного меркантиліз­му змінюється системою меркантилізму мануфактурного, що до­сягла свого розквіту у XVII ст. Основними представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне система меркантилізму, для якої характерною є теорія торгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм завданням скасування заборони вивезення грошей, обмежень імпорту іноземних товарів; форсування експорту національної продукції передовсім промислової; завоювання ринків, у тім числі колоніальних, і забезпечення активного торгового саль­до, тобто перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартістю товарів, увезених у країну. З цією метою заохочувався розвиток промисловості, що виробляла товари на експорт, розши­рювалося мореплавство. На перший план висувалася політика про­текціонізму, що розглядалася як найліпший засіб для забезпечення інтенсивнішого розвитку експорту. Держава запроваджувала систе­му митних заходів: увезення іноземних товарів, що конкурують з ві­тчизняними, а також вивезення сировини, яку можна було б переро­бити в середині країни, оподатковуються високим митом. І навпаки, встановлюються заохочувальні премії за експорт деяких вітчизня­них товарів.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат