На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Історія села Чемеринці

Реферати > Історія України > Історія села Чемеринці

З-під Конюхова Очкусь Максим, Поляк Ярослав, Кулеба Василь повернулися в село. Зайшли до Мерзи Ілька і заховалися в погріб. На Кучерівці були енкаведисти, які підійшли до погреба, що був закритий. Повернулися назад. "Мерза відкрив погріб, і ми втекли ровом у ліс"[107], а коли солдати прийшли вдруге, вони були вже в лісі.

З 1945 року майже щотижня силами внутрішніх військ здійснювалися облави. Сексоти місцевого походження, маючи тісні контакти з НКВС, висліджували шляхи воїнів УПА, їх боївки, доносили в НКВС, а ці в час облав організовували засади і вбивали повстанців. Так загинули на шляху з П’ятина Шеремета Михайло, ,Волошин Василь, на Ґуральні – Штангерт Іван. Провокаторами були місцеві жителі, а також наумівці. Наумов ,після війни ,був начальником Дрогобицької обласної тюрми. Політичні в’язні Булеца Михайло та Федько Василь розповідали, що цей катюга годував тюремників людським м’ясом.

Всі добре розуміли, що партизанам потрібна їжа Тому час від часу в когось було забрано порося, бичка чи інше. Настав сприятливий час для “бурхлтвої” діяльності мародерів Це приводило до обурення виснаженних війною селян. Тому повної підтримки повстанці не мали. Сіялася ворожнеча, яка проявилась у протиборстві.

Повстанці були озброєні дуже погано. Якщо в 1944–1946 роках знаходили німецькі та радянські боєприпаси, переховані з часу війни, то у 1946–1950 роках їм потрібно було здобувати зброю в боях.

У 1974 році ,під час будівництва дороги до Смереківки, бульдозерист викопав 45 боєголовок мінометних зарядів, а на Голому Кінці, у Вільшаниках, на Кутерногах – понад 50 різнокаліберних гарматних снарядів. Як німці, так і більшовицькі війська , закопували при відступах запаси зброї і використати їх можна було будь-кому. В той час, коли на фронтах війни йшли важкі бої, на загарбаних землях більшовики створювали підрозділи внутрішніх військ та загони “істребків”. За рішенням обкомів партії були створені винищувальні загони в усіх селах Прикарпаття.[108] Такий загін був створений в Чемеринцях. В його склад в різні роки 40-х входили Роса Василь Ст., Роса Степан Михайлович, Цимбала Лука, Мартиняк Ярослав, Боршовський Василь, Пет­рик Федір, Очкусь Петро, Мичка Микола, Шеремета Дмитро (список вбитих істребків додається). Винищувальні загони залучалися до спільних облав з внутрішніми військами, командири яких посилали інколи їх на вірну смерть.

Партизани для конспірації називали себе за псевдонімами. Сотник Роман Курило –"Степ", станичний Шеремета Михайло – "Скромний", Волошин Василь – "Патрон", "Пуля".

Службу безпеки очолював Герасим Петро. Документацію вів Юстин, якого вбито у Вишнівчику. Сумка з документами попала до рук Олійника. Цікавим є те, проти УПА в підрозділах внутрішніх військ були українці з Вінницької, Хмельницької, Черкаської, Київської і інших областей, а також народності Середньої Азії та Закавказзя. Із спогадів сотника Ворона відомо, що офіцери внутрішніх військ вели переговори і часто заявляли: "Уберите этого, он вам и нам мешает". Часто одна і друга сторони вели розправу з невинними людьми. Тому поміщаю списки загиблих з обидвох сторін:

1. Бевх Розалія Михайлівна (1911–1945).

2. Бевх Василь Миколайович (1906–1946), десятник.

3. Шеремета Василь Дмитрович (1906–1946), голова сільради.

4. Шеремета Петро Васильович (1921–1946), секретар комсомольської організації.

5. Винярський Володимир Франкович (1905–1946), істребок.

6. Роса Василь Степанович (1931–1947), комсомолець.

7. Роса Степан Миколайович (1902–1947), істребок.

8. Цимбала Лука Дмитрович,істребок.

9. Мартиняк Ярослав Петрович (1927–1947), комсомолець.

10. Демит Олена Іванівна (1931–1950), колгоспниця.

11. Боршовський Василь Степанович (1921–1947), істребок.

12. Лукашевич Лікерія Павлівна (1922–1947), громадянка села.

13. Лукашевич Розалія Петрівна (1931–1947), громадянка села.

14. Винярський Іван Франкович (1911–1948), десятник.

15. Росіцький Стах Карлович (1909–1948), громадянин села.

16. Мичка Іван Степанович (1902–1948), молочар.

17. Гак Іван Степанович (1905–1947), поляк.

18. Сипко Франко (1905–1947).

19. Сипко Іван (1914–1947).

20. Стаховський Стах (1909–1947), за Кіндрата Юрка, вбитого в 1920 р.

21. Кіндрат Мирон Іванович (1908–1947).

22. Кіндрат Варвара Іванівна (1922–1948).

23. Курило Федір Степанович (1909–1948).

24. Іванчишин Стах Васильович ( – 1947), фінагент.[109]

25. Кулеба С.Д. – селянин.

26. Кулеба С.П. – селянин.

27. Кулеба Текля – селянка

28. Сипко Стах – ( - 1945) поляк

29. Сипко Михайло – ( - 1945) поляк

30. Сипко Катерина – ( - 1945) полька

31. Сипко Розалія –( - 1945) полька

Загони УПА керувалися центром, що розміщався в Мюнхені. На територію Західної України з Мюнхена посилалися кур’єри. Так Михайло Р. згадував, що він особисто був у селі Романові з дорученням до Кубійовича.[110]

На місцях зв’язковими були місцеві жителі. Герасим Текля з Юрків була зв’язковою. В 1984 році Лис Богдан розповів, що біля хати Ровецького є закопані фотографії і документація загону. Ми з Богданом Лисом розмовляли з сином Ровецького. Нічого від нього не довідалися.

Під час облав 1945–1950 років загинуло багато наших односельчан. В бою з внутрішніми військами в Конюхові загинув Курило Степан Йосипович (1925–1945), в унівському бою – Корнат Зиновій Миколайович, Роса Ярослав Степанович, в бою біля Прибині – Очкусь Роман Миколайович.

Волошин Василь, , Шеремета Михайло Іванович вбиті 4.11.1946 р. при виході з П’ятинського лісу засадою чекістів. Гужельник Петро Іванович, Гужельник Ярослав, Мерза Федір Андрійович, Кулеба Ілько Степанович, Кулеба Ганна, Гарасим Стефанія, Кіндрат Мирон Степанович, Проць Катерина Степанівна, Волошин Степан Дмитрович, Волошин Степанія Петрівна, Курило Роман Миколайович (сотник) вбиті під час облави в Плинниківському лісі в 1947 році.[111]

Зі спогадів односельчан відомо, що до цієї операції НКВС готувалося старанно. Не обійшлося без провокатора, який добре знав, де є партизани.

Військові рухалися з напрямку Перемишлян, Вишнівчика, Гуральні. Односельці хотіли повістити про велику облаву. Почалася перестрілка. Оточені партизани стікали кров’ю. З бою вціліли Поляк Ярослав, Кулеба Роман, Матяк, які чудом спаслися. Решта – 21 чоловік – на полі бою загинули. Тіла їх пізніше перевезені до братської могили, а в 2002 році на 50-ту річницю УПА на їх могилі поставлено пам’ятник з Матір’ю Божою Покровою. Увіковічив їх пам’ять родич Курило Романа, директор Львівського ринку “Південний” Писарчук Петро Іванович.

В лісі в нашому регіоні лишилися одиниці: Гарасим Петро, Поляк Ярослав. Кулебу Романа піймали в Плинникові, Поляка Ярослава – в Дунаєві. Піймали Очкуся Максима. Були заарештовані Кіндрат Текля та Проць і вивезені на Сибір в спецтабори.

Про те, як допитували їх в Золочеві розповідала Кіндрат Текля: "Привезли мене напівживу в Золочів. Загнали до камери. Втома валила мене з ніг. Проте, спати не пощастило. Відкрилися залізні двері, і на порозі камери я побачила військового, який назвав моє прізвище і сказав: "На допрос!" Завели мене в кімнату два солдати. За столом сидів премодний мужчина: "Ну что, бандеровская сучка, попалась". Він встав з-за стола, солдати скерували автомати на мене, підійшов, взяв мене за підборіддя і голосно крикнув: "Где бандеры? Сучка, ты должна сказать все, что знаешь". Кричав, гримав кулаком об стіл. Я мовчала. Він наказав вивести мене в камеру. Так до ранку мене викликав щогодини. Ранком мене викликали, і я побачила вже іншого кагебіста. Той улесливими словами, називаючи мене голубкою, старався добитися зізнань. Потім прийшов мій перший кат. Він взяв мою руку, пальці заклав у двері і з звірячим криком горлав: "Говори, бандеровка!" Потім почали колоти голкою в пальці, пхати її під нігті. Здоровило мене вдарив так, що я впала. Тортури, знущання, змусили мене сказати, що всі ті, хто був у бандерах, вбиті вами.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 
 46  47  48  49  50  51  52  53  54 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат