На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Історія села Чемеринці

Реферати > Історія України > Історія села Чемеринці

Подібні приклади були і в селі Чемеринцях. Звичайно, ті люди, що були на чужині, давно померли. Про те життя в раю чужини скупими спогадами вже через дітей та онуків передаються з покоління в покоління. Подібну розповідь вдалося записати Ляховичу В.В. Про переїзд за океан нічого не розповідав давно померлий житель села, родич Ляховича Джаламбій Станіслав. "Коли нас привезли, замучених дорогою, морськими штормами до Канади, ми були вимучені до того, що кожен радів, що остався живим. Вже на почекальні нас нагодували і дали гроші на одяг. Пани канадські до кожного з нас приглядалися, перекладач, що йшов разом з людиною в окулярах в білому халаті, запитував, на які хвороби ми хворіємо. Про хвороби ніхто не признавався. З порту нас посадили у вагони і повезли вглиб країни. Я і декілька моїх товаришів попали до фермера на плантації, на яких вирощували цибулю. Кожного ранку ми йшли пішки на плантації. В Канаді клімат вологий, ґрунти багаті на перегній, кращі, ніж наші землі. Цибуля росла, як тісто на дріжджах. Стоячи часто на колінах, пальцями зривали бур’яни, видовбували під гарячим сонцем їх коріння. А після теплого дощу росли нові бур’яни. Зібрану вирощену цибулю сортували, складали в дерев’яні ящики, які робили самі взимку, і везли цибулю на продаж. Наші руки від праці, сонця покривалися гнойливими тріщинами. Заробіток залежав від врожаю, а врожай – від «примхів» погоди. Випав град, понищив цибулю – і заробіток менший".[148]

При написанні цього розділу автор зустрівся з певними труднощами. У Львівському історичному архіві списків людей немає. Очевидно, такі списки можуть зберегтися у Відні. Тому використані архівні документи, складені світлої пам’яті священиків Королюка, Боднара, Патериги. В "Парафіяльній книзі" записані під номерами родин особи, які виїхали в інші країни. Дані складалися та записувалися за повідомленнями членів сім’ї. Очевидно, подібні записи робив і сільський староста, але документи в часи воєн, польської, німецької та більшовицької окупацій понищені. Тому автор просить вибачення за те, що вкаже на перебування на чужині на основі "Парафіяльної книги". В книзі, може бути запис, що хтось перебував у США, а насправді він був у Канаді, Аргентині чи Бразилії.

На дзвонах церкви є вилиті прізвища. Дзвін "Володимир Великий", який закупили односельчани з американської діаспори, має перелік людей, що вклали кошти на його придбання. Дзвін "Василь Великий" купили канадські емігранти.

На основі "Парафіяльної книги" та записів, зроблених мною від старожилів у Канаду, в 1900–1930 роках виїхали Шеремета Іван та Степан, Дацко Семен, Завальницькі Дмитро та Василь, Курило Степан, Курило Іван Павлович (1957 р. був у Києві), Кулеба Ольга, Мерза Андрій (в 1970 р. приїздив у Чемеринці погостювати), Джаламбій Станіслав, Волошин Дмитро (у Вінніпегу), Проць Іван (у Торонто), а також родичі Винярського Франека Івановича; Свистун Марії і ін…

В кінці 20-х років минулого століття виїхав у Канаду на заробітки разом з жінкою Курило Мирослав Федорович 1910 року народження. Приїхавши у штат Мічіган, поселився тут. Важко працював на корчовці лісу. Жінка також робила на різних роботах. Дітей в сім’ї не було. В 1992–1993 роках Мирослав приїздив у Чемеринці і гостював в родині Кулеби Миколи. Мирослав сказав, що овдовів і живе сам. Просив Миколу, щоб поїхав з ним і віддає все, що нажив за півжиття. Але час минув, і він змушений був повертатися до Канади. В аеропорту повідомили, що Канада через непогоду не приймає літаки. Він там просидів декілька днів, за які встиг познайомитися з медсестрою з Тернопільщини. Вони домовилися про шлюб. Наречена з племінником виїхали в Канаду. Якийсь час жили разом, а потім наречена з племінником поселили Кулебу М.Ф. в пансіонат для престарілих.[149]

Виїхали в США: Кутернога Іван григорович (помер в 1911 р. в США), Проць Степан (помер в 1927 р. в США), Шеремета Дмитро, Корнат Микола, Грендиш Ганна, Мерза Микола, Герасим Петро, Гунц Микола, Рома Петро, Кукуй Петро, Грендиш Катерина, Яцишин Іван, Кіндрат Катерина, Проць Ярослав, Жох Петро, Боршовський Степан, Кіндрат Петро, Завальницький Степан (повернувся з США в 1923 р.), Завальницький Іван, Тістик Іван, Стопкевич Катерина, Цимбала Дмитро, Корнат Федір, Кулеба Харитон, Кулеба Федір, Кулеба Іван, Курило Варвара, Цимбала Федір, Жох Петро, Очкусь Іван, Курило Зигмунд

В Німеччині: Роса Софія, Корнат Петро, Кутернога Петро, Очкусь Антон, Очкусь Степан (помер 1911 р. в Німеччині), Кулеба Микола, Курило Василь Петрович, Корнат Степан, Кіндрат Текля, Курило Василь, Гунц Микола, Курило Матвій.

У Франції: Курило Петро Миколайович, Краєвський Степан, родина Бураків.

В Чехословаччині Яцишин Дмитро.

В Польщі Кіндрат Катерина.

Більшість селян, що мали змішані шлюби, мають родини в Польщі (Винярські, Проць, Росіцькі, Сипко та інші).

В час тоталітарного режиму в СРСР багато селян та їх діти виїхали за направленням на працю в Росію, Білорусію та Крим. Яцишин Ганна Дмитрівна живе з сім’єю в Білорусії, а Яцишин Марія – в Смоленській області,Вербіцька Степанія Антонівна – в Оренбурзі…

Після розпаду СРСР з села в Італію на заробітки виїхали: Роса Марія Степанівна, Щільник Михайло Васильович та його сестра Текля, Федько Леся, Курило Галина та інші.

Про життя в Італії Роса Марія розповіла таке: "Спочатку в Італію поїхав мій чоловік, а потім я. Чоловік працював у полі, а я у власника бакалії. Дуже важко було спочатку. Я не знала жодного італійського слова, не розуміла, що господарі від мене хочуть. Чоловік допомагав мені вивчити мову. Поступово я оволоділа італійською. Італійський роботодавець вважає найманку рабинею. Зустрічала я вихідців з України, які також жалілись на принизливе ставлення до них італійців".[150]

Очкусь Василь Дмитрович працював на будівництві у Великобританії. "Доля занесла мене у країну туманів, в столицю Лондон. Це величезне село. Тут можна побачити старі вуличні квартали, є і висотні будівлі. Працював на будівництві, англійські інженери та будівельники дуже вимогливі. Часу, як у нас, на перекур не виділено. Робота, якщо не виконана по оцінці інженера, переробляється наново. Заробітки добрі, але на них треба добре працювати".[151]

Виїхали до Канади брати Володимир та Степан Сельвестри. Про них розповіла їх сестра Марія: "Брати виїхали в Кнаду в кінці 90-х років до родичів. Там влаштувались на роботу. Влітку 2003 року в Чемеринці приїздив Степан. Розповідав, що в Канаді заробітки добрі. Щоб добре заробити, треба важко працювати".[152]

Багато односельчан їздять на заробітки в Москву: Лис Ігор, Клочаний Богдан, Мартиняк Михайло, Яців Дмитро, брати Шпетко Степан, Мирослав і Андрій. Поїхав в Москву в кінці 80-х років Дикунський Михайло, там і «слід» його пропав. Багато листів, посланих у розшук до Москви, нічого не дали.

Як розповідають ті, хто був у Москві, щоб заробити, треба працювати від ночі до ночі. Така доля наших земляків, які в пошуках заробітків тяжко працювали на чужині, продавали свою працю роботодавцям.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 
 46  47  48  49  50  51  52  53  54 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат