На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Коран - священна книга мусульман

Реферати > Релігія > Коран - священна книга мусульман

· Щоденна п’ятиразова молитва (намаз): на світанку, в обід, о третій годині дня, при заході сонця і перед настанням ночі. У сучасному ісламі є дво – і одноразова молитви – намази. Перед намазом – ритуальне обмивання (водою або піском);

· Сплата податку (закят); у давньому ісламі – на користь бідних (чим іслам завоював симпатії пригноблених), а нині – на користь мусульманського духовенства. Закят доповнюється садаком – добровільним пожертвуванням;

· Дотримання посту (уразу). Протягом 9-го місяця (рамадан) за місячним календарем (рік місячний коротший від сонячного на 11 днів) мусульманин від світанку і до настання темряви не їсть і не п’є, а з настанням ночі й до світанку може їсти й пити. Зараз цю вимогу спрощено. Духовенство не вимагає строгого дотримання посту від людей, які працюють на виробництві, у сільськогосподарських місцевостях, від вагітних жінок та деяких інших категорій віруючих; Мухаммед отримав перше об’явлення в рамадані, тому саме цей місяць було вибрано місяцем посту (К., 11, 181).

· Ходіння на молитви до Мекки (хаджж) – покаяння у гріхах і прилучення до святих;

· Священна війна з невірними (джихад, або газават). З давніх часів цей елемент ісламського символу віри насаджував ненависть і ворожнечу серед віруючих різних релігій. Зараз цей догмат не висувається, замовчується, але духовенство звертається до нього залежно від політичної ситуації.

У ісламі велику роль відіграє складна релігійна обрядовість. Мусульманин повинен п’ять разів на день здійснити молитву, дотримуватись релігійних свят, постів, обрядів та звичаїв, здійснювати паломництво.

Тридцятиденний піст місяця рамазану належить до обрядових звичаїв, які існували в стародавній Аравії до ісламу. Ймовірно, що за давнини постилися у найжаркіший літній місяць. Звідси, напевне, й назва місяця «рамазан» (по араб. – рамадан), який походить від арабських слів «рамад хар», що означає спека, виснажливий час.

Вимоги мусульманського посту місяця рамазана – нічого не їсти і не пити з раннього ранку до настання темряви, не вдихати в цей час ніяких пахощів, не купатися тощо – в основному повторюють доісламські звичаї, які визначали передусім особливості господарського життя стародавніх арабів.

2.Пророк Мухаммед – засновник Корану.

Засновника ісламу, Корану і першої общини мусульман називають на його рідній арабській мові Мухаммед (приблизно 570 – 632).

Згідно богословським джерелам, батьки Мухаммеда належали ізмаїлітському племені корейшитів господарюючих в Мекке ще до Різдва Христового. Мухаммед рано осиротів. Батько Мухаммеда помер за два місяці до його народження, а мати, коли йому було шість років. Виховував його спочатку дід Абд – ель – Мутталиб, а потім дядько Абу – Талиб, якого він супроводжував в Сирію (по торгівельним справам), й там в Басрі, по оповіданням, один несторіанський монах, на ім’я Бахіра, віщував йому велику долю. В 584р., під час війни між корейшитами й Бену – Хавазін, він супроводжував своїх дядьків в битві при Нахл й підіймав для них упавші стріли. Батьки Мухаммеда, хоч належали до господствуючого роду, були бідні й не залишили йому нічого. До 24 – х років він прислуговував своїм дядькам, пас їх худобу чи виконував обов’язки погонщика верблюдів. Не дивлячись на таке незначне положення, він став відомий своїми здібностями й чесністю і отримав звання ель-амін, що означає вірний. В 594р. заможна вдова (від двох чоловіків) Хадіжа, дальня родичка Мухаммеда (донька Ховейлида, онука Абд – Менафова) звернула на нього увагу і зробила його своїм помічником. Він з успіхом водив її караван в Сирію, і в наступному році вона вийшла за нього заміж і він став купцем. Їй було сорок років, йому – двадцять п’ять. Їх брак був щасливий, хоч і не дав Мухаммеду чоловічого потомства; троє синів, народжені йому Хадіжей, померли в дитинстві, доньки ж – Зейнаб, Рокайя, Омм-Кольсум й Фатіма залишились живими й пізніше стали мусульманками. Коли народилась остання донька, Хадіжі було вже 51 рік; вона після того прожила ще 13 років.

Коли Мухаммеду минуло сорок років його найстарша донька була вже заміжня, друга заручена, а відсутність чоловічого потомства було надолужено всиновленням двох молодих людей, безмежно відданих йому; це були: Алі, син його дядька та покровителя Абу-Таліба, й Зейд Ібн-Харис, невільник християнського походження, якому він дав свободу, а потім всиновив. Всі близькі любили Мухаммеда, співгромадяни поважали його за чесність і благочестя; багатство дружини позбавляло його від матеріальних клопотів, і він міг би жити спокійно і щасливо, якби не заговорило в ньому його релігійне покликання. Мухаммед знав три релігії: національну релігію арабів; релігію Мойсеєву – від євреїв Медини, і релігію християнську – від монахів, з якими зустрічався під час своєї подорожі в Сирію. Національна релігія арабів до часу появлення Мухаммеда частково втратила усіляке значення.

По переказам, ще молодим він кожного року уходив на місць в пустинні гори Хіра, недалеко від Мекки, і там віддавався думкам. Його розум перероблював й засвоював ті духовні впливи, які він в звичайному житті отримував від євреїв, християн і ханіфов. Після того як Мухаммед переконався в теоретичній істині єдинобожжя, для нього залишились не роз’ясненими два практичні життєві питання: 1) Що він повинен робити, щоб догодити єдиному, справжньому Богу, як чи чим він повинен служити йому? І 2) як допомогти арабам, поринутим в оману? Обидва ці питання вирішувались одним і тим же словом – проповідь;

Близько 610 року 40-ка літній Мухаммед пережив сильне духовне потрясіння, рішучим образом змінивше його долю. Незадовго до цього Мухаммед набув звички час від часу виходити у гори, щоб там, у самоті й тиші, віддаватися внутрішньому спогляданню.

В місяць Рамадан 610 року, під час свого щорічного блукання, зайшов він у печеру на горі Хира і втомлений довгими і безплідними роздумами ліг і заснув. Те що трапилось з ним в ту ніч в печері, було потім прикрашено усілякими легендами; але його особиста розповідь збережена в одному із переказів і частково записана в Корані. «Зненацька я відчув у вісні, що хтось приблизився до мене й сказав: читай! Я відповів: Ні! Тоді він здавив мене так, що я думав, що помираю, і повторив: читай! Я знову відмовився і знову він здавив мене, і я почув слова: «Читай во ім’я Господа твого. Читай: Господь твій - Він милосердний – дає знати людині те, чого він не знав». Коли я прочитав, сон відступив від мене, і я прокинувся. Я відчував, що ці слова написані в моєму серці.».

В 610 р. він виступив з проповіддю нової релігії, пізніше названої ним ісламом і оголосив себе посланцем єдиного Бога. У своїх виступах Мухаммед закликав до нової віри, що заснована на визнанні єдиного бога Аллаха і закріплювала соціальні засади класового антагоністичного суспільства. Прагнучи завоювати довіру народу, він одночасно говорив про братерство віруючих, необхідності дотримувати прості норми моралі, про обмеження лихварства, наданні багатими добродійної допомоги неімущим. Курейшитська верхівка спочатку вороже віднеслася до діяльності Мухаммеда і йому в 622 довелося бігти з Мекки в Ятріп (пізніше названий Мединатан - набі, тобто містом пророка). 622 рік увійшов до історії як основна дата ісламу (хиджра), з нього починається мусульманський календар. У Медині Мухаммед став главою мусульманської общини, в якій люди об'єднувалися не по кровній спорідненості, а за релігійною ознакою. Мусульмани вважали Мухаммеда «посланцем божим», і він користувався необмеженою владою серед віруючих. У 630 - 631 мусульмани під керівництвом Мухаммеда підпорядкували собі Мекку, а за тим і значну частину інших районів Аравії, де затвердився іслам. Гробниця Мухаммеда в Медині стала другою (після Кааби) святинею ісламу.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат