На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Коран - священна книга мусульман

Реферати > Релігія > Коран - священна книга мусульман

Європейські вчені запропонували ряд більш детальних хронологій, які тим не менше залишаються умовними. Сури раннього періоду – це короткі звернення, переповнені поетичної краси і сили. Мухаммед передає в них потік ідей та образів, які з’являються в його свідомості під впливом ідеї всемогучого єдиного Бога – творця і страху перед Судним днем. Більш пізні перекази та повчальні притчі, як правило спокійні та сухі, з’являється зв’язаність розповідей, аргументація. Це пояснюється зміною ролі Мухаммеда і необхідністю регламентації життя общини мусульман.

Більшість сур складається з уривків різних «откровеній», часто не зв’язаних тематично і промовлених в різний час. Більша частина Корану – полеміка у формі діалогу між Аллахом, промовляючим, то в першій, то в третій особі, то через посередників («дух», архангел Джебраїл), але завжди вустами Мухаммеда, й противниками пророка, чи звернення Аллаха з умовляннями й приписаннями до його прибічників.

Перші дванадцять років після «покликання» Мухаммеда, проведені їм у Мецці, виявилися для пророка і його послідовників часом тяжких випробувань. Одкровення, які він тоді одержував, поміщені не на початку Корана, що відповідало б хронологічному принципу, але - здебільшого - наприкінці.

Шлях, пройдений ісламом, можна простежити також по сурам Корана. Одкровення раннього, мекканського періоду здаються спонтанними виливами душі, враженої апокаліптичними баченнями Судного дня, що наближається. Майже всі ранні сури дуже короткі, стислі; Сури раннього періоду відрізняються поетичною наснагою. Відчувається, що вони складалися, «єдиним поривом», коли прагнення втілити свої бачення в слова опановувало пророком зі стихійною силою й відразу вихлюпувалося назовні, народжуючи стислі натхненні фрази.

Одна із самих коротких «апокаліпсичних» сур називається «Післяполуденна година». Як правило, назви для сур підбиралися по чисто випадкових, зовнішніх ознаках: у заголовок виносилося яке - те слово, що запам'ятовується, або рядок. Однак на початку кожної сури є позначка, що пояснює, де - у Мецці або в Медині - було виявлено пророкові те або інше одкровення. У Мецці звучання сур починає мінятися. Вони більше не нагадують вигуки, що зірвалися з вуст, скоріше - релігійні проповіді. У мекканский період Мухаммед не знаходить протиріч між власним розумінням Бога й тих звичних одкровень, що були виявлені іудеям і християнам.

У мединський період сури стають ще довші. Тепер вони більшою частиною являють собою обов'язкові для віруючі приписання, підкріплені авторитетом Аллаха й регулюючі - аж до дрібних подробиць - життя ісламської громади. В них зафіксовані основні писання для мусульман, які стосуються їх повсякденного життя (харчові заборони та ін.), сімейних відносин, успадкування майна, правил торгівлі, поділу військової здобичі, внесення податків і ін., були названі найбільш тяжкі гріхи – п’янство, азартні ігри та подружня невірність. У них також регламентується порядок ведення війни й поділу здобичі. Мухаммед, що покинув Мекку через гоніння, яким там піддавався, у Медині встав на чолі політичної й військової влади: із часу битви під Бадре він уже не сумнівався у своєму праві підкріплювати служіння Богові насильством.

Хронологічний порядок сур

А. Меканські сури

Сури I періоду (поетичні)

96, 74, 111, 106, 108, 104, 107, 102, 105, 92, 90, 94, 93, 97, 86, 91, 80, 68, 87, 95, 103, 85, 73, 101, 99, 82, 81, 53, 84, 100, 79, 77, 78, 88, 89, 75, 83, 69, 51, 52, 56, 70, 55, 112, 109, 113, 114, 1.

Сури II періоду (рахманські)

54. 37, 71, 76, 44, 50, 20, 26, 15, 19, 38, 36, 43, 72, 67, 23, 21, 25, 17, 27, 18.

Сури III періоду (пророчі)

32, 41, 45, 16, 30, 11, 14, 12, 40, 28, 39, 29, 31, 42, 10, 34, 35, 7, 46, 6, 13.

Б. Мединські сури

2, 98, 64, 62, 8, 47, 3, 61, 57, 4, 65, 59, 33, 63, 24, 58, 22, 48, 66, 60, 110, 49, 9, 5.

Джебраїл відкриває Коран Мухаммеду не відразу, одноразово, але - відповідно до задуму «божественної педагогіки» - частинами, протягом двадцяти двох років: «Невірні запитують: «Чому Коран не ниспослан йому за один раз?" Ми вирішили так і повеліли тобі читати Коран частинами, щоб зміцнити твоє серце у вірі» (25, 32); «Коран же Ми розділили на окремі частини, щоб ти читав його людям не поспішаючи. І Ми ниспослали його як одкровення» (17, 106); «У такий же спосіб Ми в одкровенні дали тобі по нашому велінню Коран. Ти не знав, що таке писання й віра, але Ми зробили Коран світлом, за допомогою якого виводимо прямим шляхом кого завгодно з наших рабів, і ти, воістину, ведеш на прямий шлях» (42, 52).

Найперша коранічна сура, що Джебраїл «продиктував» Мухаммеду в одну з ночей місяця рамадан на горі Хира, - 96-я. Вона відкривається характерним закликом: «Читай!» Слово «читати» означає тут «вимовляти вголос», «рецитувати» подібне «читання» показує істотну рису ісламського світорозуміння.

Величезна сила впливу ісламу зв'язана й зі строго регламентованою молитовною практикою, що вимагає від віруючого безкомпромісного підпорядкування дисципліні, що уже саме по собі не може не викликати поваги. На світанку, опівдні, у другій половині дня, при заході сонця й на початку ночі - п'ять разів у день розкладає набожний мусульманин свій молитовний килимок. Спочатку, як можна простежити по Корану, обов'язкових молитов було три - ранкова, полуденна й вечірня. Аллах у Корані говорить: «Воістину, молитовний обряд для віруючих запропонований у строго певний час (4, 103).

У сурах раннього мекканского періоду нічній молитві надається велике значення. У Медині ж життя «правовірних» стало набагато більше регламентованим, їм були дані строгі приписання про час здійснення молінь. У мединських сурах майже не залишається сліду від безтурботного ентузіазму перших років діяльності Пророка, коли він ще не побоювався відштовхнути своїх послідовників надмірними вимогами. Майже всі міркування про необхідність нічних молитов ставляться до періоду перебування в Мецці.

В ісламі молитва, заснована на протяжному проголошенні вголос коранічних віршів, є форма преклоніння перед величчю Аллаха, піднесення йому хвали. Щиросердечний лад побожного преклоніння знаходить опору в Корані, де Аллах з'являється як всемогутній володар світу, доброчинність влади якого з усією очевидністю розкривається в природних явищах.

Відбитий в Корані світогляд не залишає місця для перевтілень померлого: «Коли ж перед кимось з них стане смерть, він заблагає: «Господи! Поверни мене в цей світ: бути може, я зроблю праведну справу в тім, чим я зневажив». Так ні! Те, що він говорить, усього лише порожні слова. Для тих, хто йде з світу, буде перешкода до того, як їх воскресять» (23, 99 - 100). Поряд з темою Страшного Суду в сурах раннього періоду важливу роль грає сповідання послідовно - монотеїстичного шанування Аллаха як єдиного і єдиного трансцендентного Бога, чиї всемогутність і доброта постійно проявляються в створеному Їм світі, а також нагадування про те, що віруючі повинні бити вдячні й безмежно віддані Аллахові. У Корані є доктрина про створення небес і землі зі спочатку єдиної першосубстанції: «Невже ж невірні не знають, що небеса й земля були єдиним цілим і що ми розділили їх і створили все живе з води?» (21, 30).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат